Справа № 456/3527/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_12
Провадження № 11-кп/811/296/22 Доповідач: ОСОБА_13
23 травня 2022 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_13
суддів - ОСОБА_14, ОСОБА_23
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_20
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_17 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 лютого 2022 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малехів Жовківського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , обвинуваченого за ч. 5 ст. 186 КК України,
з участю прокурора - ОСОБА_21
обвинуваченого - ОСОБА_1
захисника - адвоката ОСОБА_17, ОСОБА_19
оскарженим вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років із конфіскацією майна.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу залишено без змін.
Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з 30 вересня 2021, тобто з часу застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання за даним вироком, строк його попереднього ув'язнення, починаючи з 26 вересня 2017 року до 16 березня 2018 року, з розрахунку один день попереднього ув?язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1517870,00 (один мільйон п?ятсот сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят грн.) грн. завданої матеріальної шкоди та 5000 (п'ять тисяч) грн. моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 , 27.03.2017, о 07.59 год., маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) в особливо великих розмірах, перебуваючи неподалік будинку №37 по вул. Успенська у м. Стрий Львівської області, підійшовши до ОСОБА_2 ззаду, шляхом ривка, відкрито заволодів сумкою потерпілої, в якій знаходились належні їй грошові кошти у сумі 55 000 доларів США, що станом на 27.03.2017 відповідно до офіційного курсу валют затвердженого Національним Банком України становило 1491600 (один мільйон чотириста дев'яносто одну тисячу шістсот) гривень, золоті кульчики з вставками - діамантами, загальною вагою 4,63 грам вартістю 11 700 (одинадцять тисяч сімсот) гривень, мобільний телефон марки «Iphone 6» білого кольору вартістю 13570 (тринадцять тисяч п'ятсот сімдесят) гривень, мобільний телефон марки «Nokia» вартістю 1 000 (тисяча) гривень, всього на загальну суму 1517870 (один мільйон п'ятсот сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят) гривень, що являється особливо великим розміром, після чого, ОСОБА_1 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення втік, отримавши можливість розпорядитись таким.
Не погоджуючись із даним вироком суду, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_17 подала апеляційну скаргу, у якій просить вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.02.2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що, вирок суду є незаконним, необґрунтованим та необ'єктивним. Суд неправильно встановив фактичні обставини справи, не надав належної оцінки всім доказам та виніс рішення на основі недопустимих і неналежних доказів.
Суд не вжив належних заходів для забезпечення допиту свідків - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , на допиті яких наполягала сторона захисту й безпідставно відмовив у їхньому допиті.
Вирок суду на 10 (десяти) сторінках був підготовлений судом значно раніше, ще до видалення суду в нарадчу кімнату, що свідчить про те, що під час складання вироку у справі судом було порушено таємницю наради суду, що відповідно є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що стало перешкодою для суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Протокол огляду місця події від 27.03.2017 р. не відповідає вимогам ст.. 104 КПК України: відсутні відомості про те, на якій правовій підставі проводиться слідчим ОСОБА_22 огляд місця події. Аналогічні зауваження сторона захисту має і до протоколу пред'явлення особи для впізнання потерпілій ОСОБА_2 та СД з відеозаписом.
Протокол проведення слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_1 та СД з відеозаписом не може бути визнаний як належний та допустимий доказ, так як жодним чином не вказує на спосіб та інші обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення. Аналогічні зауваження є в сторони захисту до протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_2 та СД з відеозаписом.
Суд першої інстанції лише перелічив долучені документи, та жодним чином в оскаржуваному вироку не вказав, на підставі, яких доказів він дійшов до висновку про причетність особи обвинуваченого до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, чим саме в наведених документах підтверджується вина ОСОБА_1 , не обґрунтував належним чином, чому він відкидає усі доводи сторони захисту.
Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилась, хоч належним чином була повідомлена про час і місце слухання справи. За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.
Заслухавши доповідь головуючого, думку обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, прокурора, який висловилися про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_1 дотримані.
Так апеляційним судом встановлено, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за наведених у вироку суду обставин, та правильність кваліфікації його дій є вірним та доводиться належними та допустими доказами у справі, які детально описані та дослідженні судом першої інстанції в оскарженому вироку. Дані докази узгоджуються між собою та зібрані у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, і не потребують повторного дослідження.
Доводи сторони захисту про необхідність допиту свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , колегією суддів не беруться до уваги, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції у вироку, лише потерпіла ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_11 були безпосередніми очевидцями вчинення злочину, а тому їх показання, як під час слідчих експериментів, проведених на досудовому розслідуванні, так і під час судового засідання є прямими доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.186 КК України.
Так потерпіла ОСОБА_2 показала, що коли вона стояла під приміщенням для обміну валют, відчула що її «смикнули», повернула голову і в цей момент невідомий їй чоловік потягнув за сумку та пакет, вона тримала їх, однак не втрималась та впала, в цей момент вибіг чоловік з приміщення. Невідомий їй чоловік вихопив в неї з рук пакет із сумкою та почав бігти, чоловік побіг за ним. В сумці були грошові кошти у сумі 55 000 доларів США., золоті кульчики з вставками - діамантами, мобільний телефон марки «Iphone 6» та мобільний телефон марки «Nokia». В подальшому , згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання від 22.08.2017 р., потерпіла ОСОБА_2 однозначно опізнала цю невідому особу, як обвинуваченого ОСОБА_1 (т.1 а/с 186-188).
Свідок ОСОБА_11 , чоловік потерпілої ОСОБА_2 , показав, що він побачив, що жінка лежить на тротуарі, а від неї з сумкою втікає людина, яка ним була опізнана, як обвинувачений ОСОБА_1 (протокол пред'явлення особи для впізнання від 22.08.2017р. Т. 1 с/а 183-185).
Щодо інших свідків, зазначених вище, яких заявляла сторона захисту, то апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про недоцільність їх допиту, оскільки останні не були очевидцями подій і їм не можуть бути відомі будь-які фактичні дані, які б підтверджували чи спростовували обставини, що мали місце 27.03.2017, о 07.59 год. неподалік будинку №37 по вул. Успенська у м. Стрий Львівської області під час пограбування потерпілої ОСОБА_2 .
Окрім того, стороною захисту не було конкретизовано якими саме фактичними даними володіють зазначені вище свідки, що мало б істотне значення для розгляду справи.
Відтак доводи обвинуваченого та його захисників про те, що суд першої інстанції дав необґрунтовану та однобічну оцінку доказам, безпідставно відмовив у допиті свідків сторони захисту і зробив неправильний висновок про доведеність винуватості обвинуваченого є голослівними та не заслуговують на увагу.
Щодо доводів сторони захисту про невідповідність протоколу огляду місця події від 27.03.2017 р. та протоколу пред'явлення особи для впізнання потерпілій ОСОБА_2 вимогам ст. 104 КПК України, то такі теж є голослівними та надуманими. Протокол огляду місця події та протокол пред'явлення особи для впізнання потерпілій ОСОБА_2 складені у відповідності до вимог Закону, підписані потерпілою ОСОБА_2 та понятими, іншими учасниками слідчих дій, а під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_1 чи його захисник зауважень до складання даних протоколів не мали.
Поряд з цим, апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Тому, апеляційним судом відхилено клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів у справі, оскільки такі були детально та належно досліджені судом першої інстанції.
Невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненому є лише способом уникнення кримінальної відповідальності за вчинене та спростовується в сукупності належними та допустимими доказами, які були предметом детального дослідження суду першої інстанції.
Доводи сторони захисту про порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Жодних скарг чи зауважень з приводу порушення таємниці нарадчої кімнати судом першої інстанції стороною захисту у відповідні органи, зокрема до ВРП, не подавались.
Щодо призначеного судом покарання ОСОБА_1 , то слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Ухвалюючи вирок, суд першої інстанції, належно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, спосіб вчинення злочину, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченого та стан його поведінки, який у вчиненому не розкаявся, раніше не судимий, в порядку ст.89 КК України, характеристику за місцем проживання, позицію потерпілої, яка просила обрати обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у межах санкцій статті у вигляді позбавлення волі.
Таким чином суд першої інстанції обрав обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, що відповідає положенням ст.ст. 50,65 КК України, у виді позбавлення волі.
Щодо вирішення цивільного позову у справі, то слід зазначити наступне.
Згідно ч.2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
За змістом ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом першої інстанції цивільний позов вирішено у відповідності до вимог чинного цивільного законодавства, стягнуто на користь потерпілої з обвинуваченої доведену суму матеріальної шкоди у розмірі 1517870,00 (один мільйон п?ятсот сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят грн.) грн. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн., що є справедливим відшкодуванням понесених потерпілою ОСОБА_2 матеріальних та моральних збитків.
Відтак, колегія суддів вважає доводи сторони захисту про призначення у справі нового розгляду у суді першої інстанції безпідставними та необґрунтованими. Можливості для призначення у справі нового розгляду у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, суд першої інстанції належно та повно оцінив і перевірив усі зібрані по справі докази. Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли слугувати причиною скасування чи зміни вироку, колегією суддів не встановлено. Відтак вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405,407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 лютого 2022 року щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 186 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_17- без задоволення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою - у той самий строк з дня отримання копії такого рішення.
Судді:
ОСОБА_24 ОСОБА_14 ОСОБА_23