Справа № 301/863/20
Закарпатський апеляційний суд
24.05.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/527/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 13.05.2020.
Цією постановою судді
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №389282 від 02.04.2020 та постанови судді від 13.05.2020, з урахування постанови судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 13.04.2021 про виправлення описки, вбачається, що 02.04.2020 приблизно о 22 год. 15 хв. на вул.Шевченка у с.Білки Іршавського району, на порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_1 керував мопедом марки «YPHD» без реєстраційного номеру, з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить постанову судді від 13.05.2020 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Стверджує, що мопедом не керував, а котив його, при цьому не заперечував факт вживання алкогольних напоїв, при цьому поліцейські не пропонували пройти медичний огляд і жодних свідків його розмови з поліцейськими на місці не було. Під час складення протоколу йому не було роз'яснено права, передбачені ст.63 Конституції України, в тому числі не надано можливість скористатись правовою допомогою. Зазначає, що його пояснення у постанові є перекрученими, оскільки він не давав пояснень з приводу того, що сів за кермо мопеда, розгляд справи відбувся без допиту свідків, поліцейського і судом не було роз'яснено його прав, зокрема, право мати адвоката. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому не відображено в повній мірі об'єктивної сторони вчиненого ним адміністративного правопорушення, окрім того, в матеріалах відсутнє його направлення
-2-
для проходження огляду на стан сп'яніння, що в свою чергу свідчить про те, що йому пройти такий огляд не пропонувалось. Письмовими поясненнями свідків, які містяться в матеріалах справи, також не підтвердженого того факту, що мопедом він керував, як і його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Будучи неодноразово належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з'явився. Останній рухом справи не цікавився, судову кореспонденцію отримував, до суду в черговий раз не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
-3-
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 02.04.2020 приблизно о 22 год. 15 хв. на вул.Шевченка у с.Білки Іршавського району, на порушення п.2.5. Правил дорожнього руху України, ОСОБА_1 керував мопедом марки «YPHD» без реєстраційного номеру з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його вина у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №389282 від 02.04.2020, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст.256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 02.04.2020, які засвідчили факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, належним чином завіреною копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАА № 274325 від 02.04.2020, з якої вбачається, що 02.04.2020 о 22 год. 25 хв., ОСОБА_1 по вул.Шевченка в с.Білки, керував не зареєстрованим мопедом«YPHD» і не мав посвідчення на право керування таким транспортним засобом, за що підданий адміністративному стягненню за ч.2 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та не використав надане йому право на проходження медичного огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, за наявності підстав не довіряти технічним приладам, наявним у працівників поліції.
При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п.1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп'яніння, окрім інших, віднесено: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1
-4-
Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, від проходження якого правопорушник відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський - начальник СРПП Іршавського ВП Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області Білогорка І.М. був упередженим при складанні протоколу, що в нього були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв в межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 та згідно вимог ст.256 КУпАП.
Не встановлено під час розгляду справи, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були свідками відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння, були підстави для його обмови, на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які дані, які би свідчили про зацікавленість вищевказаних свідків у результатах розгляду справи.
До того ж вказані пояснення не є єдиними доказам та відповідають обставинам, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення та узгоджуються з між собою. В той же час, необхідно зазначити про те, що ОСОБА_1 не додано доказу, який би ставив підсумнів пояснення зазначених свідків та обставини викладені у протоколі.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не викликав і не допитав усіх свідків у справі, апеляційний суд відхиляє як такі, що жодним чином не спростовують факт порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України та не свідчать про відсутність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо незаконності висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки з установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на порушення працівниками поліції вимог ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09.11.2015 щодо не забезпечення працівниками поліції його огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, є не обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 сам відмовилася, у присутності двох свідків, від проходження будь-яких оглядів на виявлення у нього стану алкогольного сп'яніння.
На переконання апеляційного суду є безпідставним також і посилання ОСОБА_1 на відсутність в матеріалах справи направлення його для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки як уже зазначалось, він відмовився від проходження такого огляду. У відповідності до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735від 09.11.2015, на підставі оформленого співробітниками поліції направлення на огляд водія
-5-
транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, проводить огляд водія у закладі охорони здоров'я.
Оскільки водій ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я, відсутність такого направлення в матеріалах справи, не свідчить про недотримання співробітниками поліції вимог вказаної Інструкції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не являється суб'єктом даного правопорушення, оскільки за встановлених у протоколі обставин не керував транспортним засобом, а котив його та знаходився поруч, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й спростовані доказами, які наявні в матеріалах справи.
При цьому, враховується те, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за встановлених у складеному протоколі обставин, суд апеляційної інстанції також приймає до уваги те, що відносно ОСОБА_1 працівником поліції також була винесена постанова про застосування щодо нього адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП за фактом керування ОСОБА_1 незареєстрованим транспортним засобом та без посвідчення на право керування таким транспортним засобом.
У зв'язку з наведеним та за наявності не скасованої у встановленому законом порядку постанови про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за фактом керування ним транспортним засобом 02.04.2020 о 22 год. 15 хв. з порушенням Правил дорожнього руху, суд апеляційної інстанції визнає встановленим факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, встановлених судом першої інстанції при визнанні судом винним ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Інші доводи ОСОБА_1 , зокрема, щодо невірного зазначення у постанові марки транспортного засобу, не є такими, що впливають на доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та законність прийнятого судом рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення, а призначене йому адміністративне стягнення таким, яке відповідає санкції вищевказаної статті - як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, і є справедливим.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та власного довільного тлумачення норм КУпАП.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Інші доводи, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено, а цитування положень КУпАП , законодавчих актів та Інструкцій не свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
-6-
При прийнятті рішення враховуються положення нормативно-правових актів про те, що сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цими актами; ст.294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; та те, що ОСОБА_1 жодних доказів у підтвердження обґрунтованості доводів апеляційної скарги надано не було.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 13.05.2020, щодо нього,-без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя