Справа № 308/5404/21
Закарпатський апеляційний суд
24.05.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/454/21, за апеляційною скаргою захисника - адвоката Свиди О.Г. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.06.2021
Цією постановою, з урахуванням постанови про виправлення описки від 24.09. 2021:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №542499 від 16.04.2021 та постанови судді від 10.06.2021 вбачається, що 16.04.2021 о 01 год. 41 хв., водій ОСОБА_1 по вул.Заньковецької в м.Ужгороді, керував транспортним засобом ВАЗ 210700 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком №238 від 16.04.2021. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі, захисник - адвокат Свида О.Г. просить постанову судді від 10.06.2021 щодо ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що судом винесено постанову без належного з'ясування фактичних обставин справи, внаслідок чого прийнято необґрунтоване рішення, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Захисник заперечує факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення та вважає, що відсутні належні та допустимі доказами, які б доводили протилежне. Вказує на те, що огляд ОСОБА_1 було проведено з порушенням встановленого законом порядку, оскільки йому не пропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та одразу доставили до лікарні. Окрім того, у лікарні ОСОБА_1 не роз'яснили його права та не пред'явили документи, які підтверджують відповідність технічного приладу за допомогою якого було визначено стан наркотичного сп'яніння. Окрім іншого, захисник також стверджує про те, що працівники поліції
-2-
безпідставно зупинили автомобіль ОСОБА_1 та не озвучили йому причину зупинки. Таким чином, при зупинці транспортного засобу ОСОБА_1 працівники поліції фактично вийшли за межі своїх повноважень. Враховуючи неправомірність зупинки, захисник вважає, що усі подальші вимоги патрульних були незаконними. ОСОБА_1 не було вручено копії протоколу та медичного висновку. Звертає увагу на те, що відмова ОСОБА_1 від підписання протоколу про адміністративне правопорушення була зафіксована у відсутності двох свідків, що є підставою для повернення протоколу для належного оформлення органу, що його склав. З цього приводу просить врахувати рішення Волочинського районного суду Хмельницької області у справі №671/1607/16-п, де з аналогічних підстав було повернуто протокол.
Окрім того, в апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду від 10.06.2021, оскільки такий пропущено з поважних причин. Зазначає, що суд розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 та без належно повідомлення його про час та місце слухання справи. ОСОБА_1 дізнався про винесену щодо себе постанову лише 18.06.2021 з ЄДРСР, коли звернувся до адвоката за правовою допомогою та подав апеляційну скаргу 22.06.2021, тобто в межах визначеного законом строку.
Будучи неодноразово належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Свида О.Г. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися. Останні рухом справи не цікавилися, судову кореспонденцію отримували, до суду в черговий раз не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Свиди О.Г., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст.ст.268,271 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
-3-
Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 16.04.2021 о 01 год. 41 хв., водій ОСОБА_1 по вул.Заньковецької в м.Ужгороді, керував транспортним засобом ВАЗ 210700 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком № 238 від 16.04.2021. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Незважаючи на заперечення захисником Свидою О.Г. вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, така повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №542499 від 16.04.2021, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст.256 КУпАП; як щодо змісту, так і щодо форми; висновком №238 від 16.04.2021 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яким підтверджено перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння; постановою про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №760074 від 16.04.2021, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.121 КУпАП, за те, що він 16.04.2021 о 01 год. 41 хв. по вул.Заньковецької,56 в м.Ужгороді, керував транспортним засобом в темну пору доби в якого не працював правий стоп сигнал, чим порушив п.п.31.4.3 «а» Правил дорожнього руху України; рапортом працівника поліції від 16.04.2021; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
-4-
Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський взводу 2 роти 3 батальйону в Закарпатській області Охотська А.Р. була упередженою при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 , що в нього були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний поліцейський при виконанні своїх функціональних обов'язків діяла у межах наданих їй повноважень, протокол нею складено згідно з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015.
Огляд водія ОСОБА_1 , за його згоди, проводився лікарем ОСОБА_3 , яка будучи кваліфікованим фахівцем і встановила факт перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння, про що склала відповідний висновок (а.с. 3).
На переконання апеляційного суду, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №238 від 16.04.2021, є належним та допустимим доказом у справі, у зв'язку з чим, у сукупності з іншими дослідженими по справі доказами підтверджує перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння під час керування автомобілем.
Щодо посилання захисника Свиди О.Г. в апеляційній скарзі на порушення вимог законодавства, зокрема вимог ст.266 КУпАП при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, то такі також не заслуговують на увагу, оскільки спростовується матеріалами справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що після виявлення працівниками поліції у водія ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, його було направлено до найближчого закладу охорони здоров'я, де такий огляд було проведено з використанням експрес-тесту для дослідження біологічних матеріалів особи. Таким чином огляд водія ОСОБА_1 було проведено з дотриманням вимог статті 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України від №1452/735 від 09.11.2015.
З аналізу вказаних підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють процедуру проведення огляду, вбачається, що огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу не проводиться. Для проведення огляду водій відразу направляється до найближчого закладу охорони здоров'я, де такий огляд проводиться з використанням експрес-тестів для дослідження біологічних матеріалів особи, яка оглядається, що й мало місце у випадку водія ОСОБА_1 у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими. Таким чином, є безпідставними і твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не роз'яснили за допомогою якого саме технічного приладу у нього було встановлено наркотичне сп'яніння, оскільки відповідне дослідження не передбачає застосування технічних приладів.
-5-
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
Доводи захисника в частині того, що протокол про адміністративне правопорушення містить суттєві недоліки, оскільки відмова ОСОБА_1 від підписання протоколу відбулась у відсутності двох свідків, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки з оглянутого апеляційним судом відеозапису із нагрудних камер працівників поліції чітко вбачається факт відмови ОСОБА_1 від підписання протоколу та отримання його копії.
Причини та обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 , не підлягають встановленню в межах даної справи, оскільки предметом доказування є саме фактичні дані щодо керування водієм транспортного засобу у стані наркотичного сп'яніння та ці відомості не впливають на висновок про винуватість цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Законність накладення стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП не підлягає перевірці в межах розгляду даної справи, оскільки вирішення цього питання виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції, згідно приписів ст.294 КУпАП.
Окрім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, й оскарження таких дій та його результатів ОСОБА_1 чи його захисником - адвокатом Свидою О.Г.
Додані до апеляційної скарги захисником копії судових рішень інших судів, не мають преюдиціального значення в даній справі про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Доводи захисника Свиди О.Г. про те, що розгляд справи був проведений за відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 знав про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та, що його розгляд відбудеться в Ужгородському міськрайонному суді, при цьому суд декілька раз повідомляв ОСОБА_1 про час та місце слухання справи шляхом направлення судової повістки, разом з тим, в судове засідання, призначене на 10.06.2021 ОСОБА_1 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого
-6-
проти нього, має право на справедливий i відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом.
У ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, а значить обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. В прямі обов'язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Таким чином рішення суду першої інстанції про розгляд справи за відсутності ОСОБА_4 прийнято відповідно до вимог ст.268 КУпАП.
Стосовно інших доводів апеляційної скарги захисника, то вони також не спростовують доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги захисника Свиди О.Г. щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст.33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_4 за ч.1 ст.130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на оди рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_4 порушення
-7-
правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06. 2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03. 2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 , відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для його зміни навіть з урахуванням особи ОСОБА_1 , не вбачається.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника - адвоката Свиди О.Г., задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст.294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Свиди О.Г. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.06.2021, щодо ОСОБА_5 ,-без змін.
Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя