Ухвала від 26.05.2022 по справі 826/12481/15

УХВАЛА

26 травня 2022 року

м. Київ

справа № 826/12481/15

адміністративне провадження № К/990/11341/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 826/12481/15 за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року, з урахуванням ухвали від 20 жовтня 2021 року про виправлення описки в рішенні суду, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Київської митниці Міндоходів «Про звільнення ОСОБА_1 » від 12 червня 2015 року № 20-о. Поновлено ОСОБА_1 на посаді в Київській митниці Держмитслужби, яка рівнозначна посаді заступника начальника відділу організації митного контролю Київської митниці Міндоходів з 13 червня 2015 року. Стягнуто з Київської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 червня 2015 року по 11 жовтня 2021 року у розмірі 354 946,80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць у розмірі 4 346,89 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року рішення суду першої інстанції змінено у мотивувальній та резолютивній частинах. Викладено абзац четвертий та шостий резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року в наступній редакції:

«Стягнути з Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ 43337359) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.06.2015 по 11.10.2021 у розмірі 355 010, 24 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ 43337359) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 5 148, 32 грн.».

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року залишено без змін.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 11 травня 2022 року Київська митниця Держмитслужби звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою

Перевіривши вказану касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суддя-доповідач приходить до висновку, що вказана скарга підлягає поверненню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Зі змісту поданої касаційної скарги вбачається, що у ній не зазначено підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац 2 частини четвертої статті 328 КАС України).

Доводи скарги побудовані на цитуванні та тлумаченні норм права, що регулюють спірні правовідносини, опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Суд наголошує, що скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов'язків, перш за все, з метою дотримання вимог процесуального закону.

Таким чином з огляду на те, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України, Суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 826/12481/15 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддяВ.М. Соколов