Справа № 465/8306/20 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.
Провадження № 22-ц/811/1910/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:37
26 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення Франківського районного суду м. Львова в складі судді Мартинишин М.О. від 14 квітня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу, -
рішенням Франківського районного суду м. Львова від 14 квітня 2021 року узадоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу - відмовлено.
Дане рішення оскаржило ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
В апеляційній скарзі просять скасувати рішення та ухвалити нове рішення, згідно з яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Вважають, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказують, що відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та після такої пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди. Зазначає, що таким страховиком є позивач, який виплатив страхове відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в розмірі 5 096,32 грн. згідно платіжного доручення №ЗР077441 від 15.12.2017 року, а таким страхувальником і водієм є відповідач ОСОБА_1 , яка після ДТП за її участю самовільно залишила місце пригоди, що підтверджується постановою суду, що набрала законної сили, а отже, є преюдиційним фактом, та не потребує повторного доведення. Щодо пропуску позовної давності вказують, що дана позовна заява була здана позивачем на пошту 11.12.2020 року, що підтверджується фіскальним чеком ВПЗ Рівне-3 РД АТ «Укрпошта», тобто в межах трирічного строку позовної давності, встановленого ч.1 ст.257 ЦК України та згідно ч.6 ст.261 ЦК України. Тому вважають, що сплив позовної давності не відбувся. Крім того вказують, що суд помилково відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку із спливом позовної давності, вважаючи, що позовну заяву подано 16.12.2020 року, а не 11.12.2020 року, тобто в день, коли її було здано до відділення поштового зв'язку у відповідності до ч.2 ст. 255 ЦК України та ч.6 ст. 124 ЦПК України.
Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, ст. 4, ч.1 ст. 13, ст.12, ст.81, ч.1 ст.76, ч.1 ст.77, ч.6 ст.82, ст.120, ст. 133, ч.1 ст.141 ЦПК України, п.1 ч.2 ст.22, ст. 979, ст. 980, ч.1 ст.1191, ст.993, ст. 1166, п.1 ч.1 ст.1188, ст.1192, , ст.515, ст.ст. 253, 256 ст. 261, ч.4 ст.267 ЦК України, ст.1, ст.5, п.6 ч.4 ст.6, ст.7, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц, п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що 28.09.2016 року між ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений страховим полісом від 28.09.2016 року №АК/4836432 зі строком дії з 30 вересня 2016 року до 29 вересня 2017 року. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого, зокрема, за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн., розмір франшизи - 0 грн. Суд встановив, що 15.05.2017 року по вул.Личаківська, 157 у м.Львові сталася ДТП за участю автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля KIA Rio, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , унаслідок чого автомобіль KIA Rio, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень. Постановою Франківського районного суду м.Львова від 30 травня 2016 року у справі №465/2860/17 ОСОБА_1 , яка не врахувала дорожньої обстановки, не зайняла відповідне крайнє положення на проїжджій частині, чим порушила п.10.4 Правил дорожнього руху України та здійснила зіткнення з автомобілем KIA Rio, реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи причетною до ДТП покинула місце події, не повідомивши про це органи поліції, чим порушила п.2.10 Правил дорожнього руху України, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 та 124 КУпАП. Отже, суд зазначив, що зібраними у справі доказами підтверджується наявність вини водія ОСОБА_1 у завданні автомобілю KIA Rio пошкоджень. Суд встановив, що на момент ДТП автомобіль KIA Rio, яким керував ОСОБА_2 , перебував у власності юридичної особи - Представництва «Фармацевтичний завод «Польфарма» С.А., та був застрахований у ПрАТ «АХА Страхування» відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту від 29.08.2019 №235а6к2. Відповідно до страхового акта від 06 червня 2017 року №АХА2210918 та розрахунку страхового відшкодування сума страхового відшкодування становила 5 096,32 грн. На виконання умов договору добровільного страхування та згідно зі страховим актом №АХА2210918 ПрАТ «АХА Страхування» сплатило страхове відшкодування у розмірі 5 096,32 грн. Факт сплати підтверджується платіжним дорученням від 07 червня 2017 року №340062. ПрАТ «АХА Страхування» звернулося до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» із заявою від 24.11.2017 року №СУ/004256/3 про виплату страхового відшкодування у розмірі 5 096,32 грн. За наслідками розгляду зазначеної заяви, відповідно до страхового акта від 13.12.2017 року №170000137557, ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» сплатило на користь ПрАТ «АХА Страхування» страхове відшкодування у розмірі 5 096,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15 грудня 2017 року №ЗР077441. Оскільки, водій автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 після ДТП самовільно залишила місце пригоди, керуючись п.«в» ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» звернулося до відповідача з претензією від 26.12.2017 року №170000137557 про відшкодування в порядку регресу суму 5 096,32 грн. Однак, відповідач вказану суму не сплатив, у зв'язку з чим 16.12.2020 року ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» звернулося до суду із даним позовом. Суд зазначив, що предметом позову є вимога, заявлена позивачем, як він визначає, в порядку регресу, про відшкодування завданої майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 5 096,32 грн. Суд вказав, що у зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого страхового відшкодування у порядку суброгації. Відповідно до постанови Франківського районного суду м.Львова від 30 травня 2016 року у справі №465/2860/17 дорожньо-транспортна пригода по вул.Личаківська, 157 у м.Львові за участю автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , сталася 15 травня 2017 року, а виплата страхового відшкодування відбулась 15 грудня 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням №ЗР077441 від 15.12.2017 року. Отже, ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» звернулось до суду з вказаним позовом лише 16 грудня 2020 року, тобто поза межами загального строку позовної давності. Суд зазначив, що про необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності заявлено представником ОСОБА_1 - адвокатом Дяківим Д.І. Підсумовуючи наведене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, для досягнення мети справедливого вирішення спору по суті, оскільки, позивач звернувся до суду з указаним позовом з пропуском строку позовної давності, визначеного ст.257 ЦК України, що є самостійною підставною для відмови у позові відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу слід відмовити. Оскільки, у даній справі у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому суд вважав, що судовий збір покладається на позивача.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими - не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.
16.12.2020 ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просили: стягнути із відповідача на свою користь суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5 096,32 грн. та сплачений судовий збір 2 102,00 грн.
Свої вимоги мотивували тим, що між ОСОБА_1 та ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» 28.09.2016 року укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АК/4836432, забезпечений транспортний засіб Volkswagen Jetta реєстраційний номер НОМЕР_1 . 15.05.2017 року по вул. Личаківська у м.Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення транспортного засобу KIA Rio, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , яку визнано винною постановою Франківського районного суду м.Львова від 30.05.2017 року у справі №465/2860/17. Оскільки, автомобіль KIA Rio застрахований за договором добровільного страхування наземного транспорту в ПрАТ «АХА Страхування», останньою було виплачено страхове відшкодування 5 096,32 грн. Згідно зі ст.29, 12, 9, 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач здійснив 15.12.2017 виплату страхового відшкодування ПрАТ «АХА Страхування» за пошкодження автомобіля KIA Rio у розмірі 5 096,32 грн. У зв'язку з тим, 26.12.2017 року відповідачу направлено претензію із вимогою добровільної сплати цих коштів в порядку регресу, яку досі не виконано. Відтак, просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача в порядку регресу 5 096,32 грн. та судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2016 року між ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений страховим полісом від 28.09.2016 року №АК/4836432 зі строком дії з 30 вересня 2016 року до 29 вересня 2017 року.
Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого, зокрема, за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн., розмір франшизи - 0 грн. (а.с.4).
15.05.2017 року на вул.Личаківська, 157 у м.Львові сталася ДТП за участю автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля KIA Rio, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , унаслідок чого автомобіль KIA Rio, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень.
Постановою Франківського районного суду м.Львова від 30 травня 2017 року у справі №465/2860/17 ОСОБА_1 , яка не врахувала дорожньої обстановки, не зайняла відповідне крайнє положення на проїжджій частині, чим порушила п.10.4 Правил дорожнього руху України та здійснила зіткнення з автомобілем KIA Rio, реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи причетною до ДТП покинула місце події, не повідомивши про це органи поліції, чим порушила п.2.10 Правил дорожнього руху України, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 та 124 КУпАП.
На момент ДТП автомобіль KIA Rio, яким керував ОСОБА_2 , перебував у власності юридичної особи - Представництва «Фармацевтичний завод «Польфарма» С.А., та був застрахований у ПрАТ «АХА Страхування» відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту від 29.08.2019 №235а6к2 (а.с.10-11).
Відповідно до страхового акта від 06 червня 2017 року №АХА2210918 (а.с.17) та розрахунку страхового відшкодування сума страхового відшкодування становила 5 096,32 грн. (а.с.16).
На виконання умов договору добровільного страхування та згідно зі страховим актом №АХА2210918 ПрАТ «АХА Страхування» сплатило страхове відшкодування у розмірі 5 096,32 грн. Факт сплати підтверджується платіжним дорученням від 07 червня 2017 року №340062 (а.с.18).
ПрАТ «АХА Страхування» звернулося до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» із заявою від 24.11.2017 року №СУ/004256/3 про виплату страхового відшкодування у розмірі 5 096,32 грн. (а.с.9).
За наслідками розгляду зазначеної заяви, відповідно до страхового акта від 13.12.2017 року №170000137557 (а.с.20), ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» сплатило на користь ПрАТ «АХА Страхування» страхове відшкодування у розмірі 5 096,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15 грудня 2017 року №ЗР077441 (а.с.21).
Оскільки, водій автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 після ДТП самовільно залишила місце пригоди, керуючись п«в» ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» звернулося до відповідача з претензією від 26.12.2017 року №170000137557 про відшкодування в порядку регресу суму 5 096,32 грн. (а.с.22).
Однак, відповідачка вказану суму не сплатила, у зв'язку з чим 11.12.2020 року ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» звернулося до суду із даним позовом.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно змісту ст. 38 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду , якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/9320/15-ц, під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим виникло нове правовідношення, пов'язане саме з регресною вимогою.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування».
Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.
Зі спірних правовідносин вбачається, що у таких не відбувалася заміна кредитора у зобов'язанні. При цьому позивач, виплативши страхове відшкодування, набув права звернутися до відповідача в порядку регресу з вимогою про стягнення такого відшкодування у зв'язку з недотриманням останньою норм законодавства, а саме залишенням нею місця ДТП і неповідомленням нею про подію органів та підрозділів поліції.
Відтак, колегія суддів вважає, що у зв'язку з тим, що відповідачка на момент настання ДТП самовільно залишила місце події, то після виплати суми страхового відшкодування, у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди (в порядку регресу).
Зважаючи на вказане дане зобов'язання є регресним.
Враховуючи вказане, суд першої інстанції помилково вважав, що у зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого страхового відшкодування у порядку суброгації.
Відповідно до ч.6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 183/791/16-ц, при регресі строк позовної давності обчислюється з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до страхового акта від 13.12.2017 року №170000137557 (а.с.20), ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» сплатило на користь ПрАТ «АХА Страхування» страхове відшкодування у розмірі 5 096,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15 грудня 2017 року №ЗР077441.
Відтак, саме з 15 грудня 2017 року почав обчислюватися строк позовної давності у даній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з даним позовом звернувся до суду 11 грудня 2020 року, що підтверджується поштовим конвертом, відтак трирічний строк звернення до суду ним не пропущений.
Зважаючи на вказане, у суду першої інстанції не було підстав для відмови в задоволенні позову за спливом строку позовної давності.
Зважаючи на вказане слід вважати, що рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене без дотримання вимог закону та без врахування згаданих обставин, що мають істотне значення для вирішення спору.
Тому, рішення суду слід скасувати з ухваленням нового про задоволення позову та стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача 5096,32 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Доводи ж позову та апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими та такі позов та саму скаргу слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - задовольнити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 5096,32 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 2102 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 3153 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 26 травня 2022 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Р.В. Савуляк
М.М. Шандра