25 травня 2022 року ЛуцькСправа № 140/2802/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького відділу №1 Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Луцького відділу №1 Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - відповідач Луцький відділ №1 УДМС) про визнання протиправною відмову у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 звернувся із заявою до Луцького відділу №1 УДМС щодо оформлення та видачі йому паспорта громадянина України зразка 1994 року виключно у формі паспортної книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі - ЄДДР) у зв'язку із релігійними переконаннями.
У відповідь на вказану заяву відповідач листом повідомив про відсутність правових підстав видати паспорт громадянина України, оскільки чинний порядок передбачає видачу документів у вигляді ID-карток.
Позивач вважає, що збір біометричних параметрів людини для їх розміщення в електронних, ідентифікаційних і аутентичних пристроях і базах даних для подальшої автоматичної ідентифікації безпосередньо принижує честь і гідність особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від такої ідентифікації. Також посилається на те, що відмова відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки є пряме втручання в особисте життя. З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 11.03.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.12).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.16-20) відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що запровадження в Україні біометричних паспортів обумовлене частиною четвертою статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), відповідно до якої паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. З прийняттям цього Закону паспорт громадянина України оформляється територіальними органами та підрозділами Державної міграційної служби України, що забезпечені відповідним обладнанням, всім визначеним законодавством категоріям громадян, починаючи з чотирнадцятирічного віку, тільки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Відповідач вважає, що жодних правових підстав для оформлення паспорта у формі книжечки немає, оскільки видачу паспортів зразка 1994 року згідно з вимогами чинного законодавства припинено та нічим не врегульовано. Враховуючи вищевикладене, дії Луцького відділу №1 УДМС повністю відповідають вимогам чинного законодавства.
Також відповідач вказав, що 11.10.2017 ОСОБА_1 за своїм добровільним волевиявленням вперше звернувся для оформлення паспорта громадянина України у формі картки типу ІD-картки та у заяві-анкеті надав згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР. Відповідач вважає, що у такий спосіб позивач свій альтернативний вибір уже зробив, оформивши паспорт громадянина України у формі картки.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.08.2017 отримав паспорт громадянина України у формі картки типу ІD-картки терміном дії до 27.10.2021 (а.с.6).
У зв'язку із закінченням дії паспорта позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки.
Листом від 15.02.2022 №0710-234/0710.1-22 Луцький відділ №1 УДМС повідомив про відсутність правових підстав для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки позивач 11.10.2017 та 24.09.2021 подав заяви-анкети для внесення інформації до ЄДДР, які є одночасно згодою на обробку персональних даних. Альтернативний вибір позивачем було зроблено, оформивши паспорт громадянина України і паспорт громадянина України для виїзду за кордон, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, і УНЗР у Реєстрі відносно нього вже сформовано (20010425-08354), який не змінюється при наступних операціях у Реєстрі (а.с.8-9).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), постановою Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26.06.1992 року №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-ХІІ), постановою Кабміну України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 №302 (далі - Порядок №302).
Законом №5492-VI визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №5492-VI єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цимЗаконом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Згідно з частинами другою та третьою статті 4 Закону №5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус (частина перша статті 13 Закону №5492-VI).
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI).
Частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI встановлено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно з частиною другою статті 15 Закону №5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Згідно з частинами першою та другою статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Пунктами 2, 6 Порядку №302 визначено, що паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Обмін паспорта здійснюється у разі, зокрема, закінчення строку дії паспорта.
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що 11.10.2017 ОСОБА_1 було видано паспорт громадянина України у формі ID картки, з терміном дії до 27.10.2021, та присвоєно позивачу унікальний номер запису (УНЗР) в Єдиному державному демографічному реєстрі (а.с.6).
Паспорт громадянина України виданий позивачу на підставі особисто поданої заяви-анкети від 11.10.2017, у якій останній надав згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.24).
Таким чином, позивачем реалізовано своє право щодо оформлення та отримання паспорта громадянина України у формі ID картки.
Зазначене свідчить про те, що станом на 2017 рік ОСОБА_1 не вбачав жодних пов'язаних із релігійними переконаннями перешкод щодо реалізації свого права на документування паспортом громадянина України у формі ID картки згідно приписів Закону №5492-VI та Порядку №302.
Разом з тим, покликаючись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.08.2018 у зразковій справі №806/3265/17, позивач вказує на наявність у нього права на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки.
Проте такі доводи позивача суд відхиляє.
Так, положенням пункту 21 частини першої статті 4 КАС України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 4 КАС України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
При цьому, частиною третьою статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи.
В даному випадку обставини справи свідчать про бажання позивача здійснити обмін свого паспорта у формі пластикової картки ID на паспорт у формі книжечки.
Водночас висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Отже, дана справа не відповідає ознакам типової справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
На думку суду, особисте ініціювання позивачем процедури оформлення його паспортом громадянина України згідно приписів Закону №5492-VI та Порядку №302 має наслідком застосування норм саме вказаних правових актів, в тому числі, під час обміну паспорта громадянина України у формі ID картки в зв'язку з закінченням строку його дії.
При цьому Порядком №302 не передбачено можливість обміну паспорта громадянина України у формі ID картки на паспорт у формі книжечки.
Застосування положень постанови Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26.06.1992 №2503-ХІІ є належним у випадках, коли особа ще не надавала згоду на внесення її персональних даних до ЄДДР.
Оскільки в розглядуваній справі позивачу вже було видано паспорт громадянина України у формі ID картки та внесено за його згодою інформацію до ЄДДР, тому правові підстави для обміну на паспорт громадянина України у формі книжечки відсутні.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про є необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій