Справа № 463/4698/20 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.
Провадження № 22-ц/811/3526/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:39
26 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова в складі судді Грицка Р.Р. від 13 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено.
Дане рішення оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на його користь за Договором № 22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008 р. пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання за червень місяць 2019 р. у розмірі 11250 грн. Стягнути солідарно з відповідачів на його користь судові витрати у виді компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 5199.84 грн.
Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки судом порушено вимоги процесуального та матеріального права, недосліджені обставини справи, рішення не відповідає встановленим для нього вимогам. Не погоджується з покликанням суду першої інстанції на те, що: «Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк ОСОБА_1 використав право вимагати повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку, що стверджується рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 7 жовтня 2014 року, яке набрало чинності, про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2008р. в загальному розмірі 45972,25 гривень, яка складалася з: тіла кредиту - 12500 гривень, процентів за користування кредитом -20972,25 гривень та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - 12500 гривень. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.». Вказує, що звернувшись 03 квітня 2013 року до суду з вимогою про стягнення тіла кредиту у розмірі 12500 грн., процентів та пені за прострочення грошового зобов'язання, він жодним чином не змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, так як позовні вимоги щодо стягнення тіла кредиту у розмірі 12500 грн. не було вимогою про дострокове повернення частини позики, що залишилася відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, та як згідно пункту 5.1 умов договору кредиту.№22/2008 ЛФ від 04.04.2008 р. графік погашення тіла кредиту у розмірі 12500 грн. настав 04.04.2010 р. Однак, відповідачі на протязі певного періоду часу не повертали основної суми кредиту та не сплачували процентів за користуванням кредитом, строк виконання відповідно до умов договору кредиту відповідно настав 04.04.2010 p., що і стало підставою звернутися з вимогою про стягнення з відповідачів заборгованості згідно договору кредиту яка виникла на 05 квітня 2010 p.. Зазначає, що в день звернення до суду 03.04.2013 р. з позовною вимогою про стягнення тіла кредиту у розмірі 12500 грн. з відповідачів, які останні повинні були повернути відповідно до пункту 5.1 умов договору цю суму кредиту у період з 04.02.2009 р. по 04.04.2010р. включно, отже тому позовна заява, не містила вимоги про дострокове повернення частини позики, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, та рішенням суду від 07.10.2014 р. такої вимоги не було задоволено, що свідчить про те, що його звернення до суду про стягнення тіла кредиту та процентів, не було заявлено на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України. Окрім цього, зазначає, що для подачі позовної заяви витратив час на опрацювання законодавчої бази, проведено аналіз судової практики для складання позовної заяви та апеляційної скарги, щоб окреслити та сформулювати потрібну позицію судового захисту, для складання і подання необхідних процесуальних документів, включаючи час на підготовку до розгляду справи. А тому вважає, що у разі задоволення позову, йому належиться компенсація за відрив від звичайних занять за підготовку, складання та подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі: 2491,59 +2708,25 = 5199,84 грн., відповідно до ст. 138 ЦПК України.
Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280-284, 289 ЦПКУкраїни, ст.ст. 526, 598, 599, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, постанови Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 28.10.2020 року у справі № 362/3054/14-ц (провадження № 61-17992св19), від 05.11.2020 року у справі № 711/5482/18 (провадження № 61-22738св19), від 25.11.2020 року в справі № 463/4501/18 (провадження № 61-14778св19)та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що 04.04.2008 року між КС «Либідь» в особі Львівської філії та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно якого відповідачу надано кредит на суму 20000,0 гривень, на строк до 04.04.2010 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 0,13699% від суми залишку кредиту, за кожен день користування. Як вбачається з рішення Личаківського районного суду м.Львова від 07.10.2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12.02.2015 року, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 04.04.2008 року між КС «Либідь» в особі Львівської філії та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договори поруки № 22/2008ЛФ/1 та № 22/2008ЛФ/2, за умовами яких поручителі зобов'язалися відповідати перед кредитором у повному обсязі за виконання позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору. В разі невиконання позичальником зобов'язань за договором, позичальник та поручителі відповідають перед кредитодавцем, як солідарні боржники. Згідно з договором про відступлення права вимоги внаслідок прощення боргу від 29.03.2013 року до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за згаданим вище кредитним договором, укладеним між відповідачами і КС «Либідь». Як зазначено у п.1.2 цього договору, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав (12500,0 гривень тіла кредиту та 11453,53 гривень процентів), а також ті, які в подальшому будуть виникати на підставі основного договору. Цим же рішенням суду стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за Договором № 22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008 року 12500,0 гривень тіла кредиту, 20972,25 гривень процентів за користування кредитом та 12500,0 гривень пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього 45972,25 гривень. Крім того, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 за Договором № 22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008 року 12500,0 гривень тіла кредиту, 20972,25 гривень процентів за користування кредитом та 12500,0 гривень пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього 45972,25 гривень. На підставі вказано судового рішення судом видано виконавчі листи, які перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби. Суд першої інстанції вважав, що згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк ОСОБА_1 використав право вимагати повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку, що підтверджується рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 07.10.2014 року, яке набрало чинності, про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 04.04.2008 року в загальному розмірі 45972,25 гривень, яка складалася з: тіла кредиту - 12500,0 гривень, процентів за користування кредитом - 20972,25 гривень та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - 12500,0 гривень. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів за користування кредитними коштами та пені позивач використав своє право на повернення кредиту, тому відсутні правові підстави нараховувати неустойку (пеню) після пред'явлення до позичальника та поручителів вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо рішенням суду заборгованість за кредитним договором стягнута у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення неустойки (пені). Разом з тим, позивач вимог про стягнення сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України у цій справі не заявляв. Таким чином, суд прийшов до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у цій справі відсутні.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції лише частково відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, частина обставин, які суд вважав встановленими не доведена, а тому рішення суду підлягає зміні.
28.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому просив: стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на його користь за Договором № 22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008 року, пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за червень 2019 року у розмірі 11250,0 гривень. Крім того, просив стягнути солідарно з відповідачів судові витрати у виді компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 2361,50 гривень.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 07.10.2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12.02.2015 року, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за Договором про надання кредиту № 22/2008 ЛФ від 04.04.2008 року, 12500,0 гривень тіла кредиту, 20972,25 гривень процентів за користування кредитом та 12500,0 гривень пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього 45972,25 гривень. Крім того, вказаним рішенням також вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 за Договором про надання кредиту № 22/2008 ЛФ кредиту від 04.04.2008 року, 12500,0 гривень тіла кредиту, 20972,25 гривень процентів за користування кредитом та 12500,0 гривень пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього 45972,25 гривень. На сьогоднішній день у Личаківському ВДВС м.Львів відкриті виконавчі провадження № 49896567 по ОСОБА_2 , у Сокальському ВДВС виконавче провадження № 47277859 по ОСОБА_4 , у Самбірському МР ВДВС виконавче провадження № 47553746 по ОСОБА_3 , однак, відповідачі ухиляються від виконання рішення суду і коштів не повертають. Як на підставу своїх вимог позивач посилається на положення ст.ст.509, 525, 526, 598-601, 604, 609, 611, 631, 1048-1050 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2008 року між КС «Либідь» в особі Львівської філії та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно якого відповідачу надано кредит на суму 20000,0 гривень, на строк до 04.04.2010 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 0,13699% від суми залишку кредиту, за кожен день користування.
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 07.10.2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12.02.2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за Договором № 22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008 року 12 500 грн. тіла кредиту, 20 972,25 грн. процентів за користування кредитом та 12 500 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього на суму 45 972,25 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 за Договором № 22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008 року 12 500 грн. тіла кредиту, 20 972,25 грн. процентів за користування кредитом та 12 500 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього на суму 45 972,25 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 153,24 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 153,24 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави 153,24 грн. судового збору.
Вказаним рішенням встановлено, що в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 04.04.2008 року між КС «Либідь» в особі Львівської філії та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договори поруки № 22/2008ЛФ/1 та № 22/2008ЛФ/2, за умовами яких поручителі зобов'язалися відповідати перед кредитором у повному обсязі за виконання позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору. В разі невиконання позичальником зобов'язань за договором, позичальник та поручителі відповідають перед кредитодавцем, як солідарні боржники. Згідно з договором про відступлення права вимоги внаслідок прощення боргу від 29.03.2013 року до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за згаданим вище кредитним договором, укладеним між відповідачами і КС «Либідь». Як зазначено у п.1.2 цього договору, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав (12500,0 гривень тіла кредиту та 11453,53 гривень процентів), а також ті, які в подальшому будуть виникати на підставі основного договору.
На підставі вказано судового рішення судом видано виконавчі листи, які перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби.
Судове рішення відповідачами не виконано.
Згідно пункту 2.1 кредитного договору, строк дії договору становить 24 календарних місяців, тобто, з 04.04.2008 року по 04.04.2010 року і діє до повного виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до п.4.3 кредитного договору, в разі виникнення заборгованості в погашенні кредиту та/або процентів за користування кредитом, через 14 днів з дня обумовленої дати сплати наведеної у п.5.1 даного договору, позичальник сплачує додаткові проценти за користування коштами кредитодавця у розмірі 3% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, вбачається, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, право позивача нараховувати проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту, пеню та штраф припинилося зі спливом строку кредитування 04 квітня 2010 року, а тому починаючи із зазначеної дати позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.
Зважаючи на вказане у суду не було жодних підстав для задоволення позовних вимог та у позові по суті правильно було відмовлено однак з посиланням на ряд обставин з відповідним тлумаченням норм закону, що не мали місце у даній справі та не стосуються даних правовідносин, а тому рішення суду слід в частині мотивів суду змінити виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
У зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 липня 2021 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину, в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 26 травня 2022 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Р.В. Савуляк
М.М. Шандра