Дата документу 25.05.2022 Справа № 337/6662/21
Єдиний унікальний №337/6662/21 Головуючий у 1 інстанції Гнатик Г.Є.
Провадження № 22-ц/807/1436/22 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
25 травня 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Кухаря С.В.,
Бєлки В.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2022 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -
У листопаді 2021 року Концерн «Міські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.
В обґрунтування позову зазначено, що Концерн «Міські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню, яке мешкає в житловому фонді м. Запоріжжя.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами цих послуг, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1 , де вони зареєстровані, підключена до мережі централізованого опалення та постачання гарячої води.
За період з 01 березня 2014 року по 30 вересня 2021 року позивач надав відповідачам послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води яку вони добровільно не сплачували в наслідок чого утворилася заборгованість на суму 31 675 грн. 54 коп., яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 березня 2017 року по 3 вересня 2021 року у розмірі 21 252 грн. 18 коп.
Стягнуто зОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у сумі 1523 грн. 02 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову в частині солідарного стягнення заборгованості у розмірі 7 648,43 грн.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Згідно зі ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із недоведеності відповідачами сплаченої суми у розмірі 5 974,28 грн в рахунок текучих платежів.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , підключена до мережі централізованого опалення та постачання гарячої води.
У вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади м. Запоріжжя, щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 23.11.2021 року.
Судовим наказом Хортицького районного суду м. Запоріжжя № 2н/337/740/2014 від 04.04.2014 року, з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 солідарно стягнута заборгованість в сумі 5 974 грн. 28 коп., яка утворилася за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2014 року.
19 березня 2019 року вказана сума перерахована Хортицьким ВДВС на рахунок позивача, виконавче провадження закрито.
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 18 грудня 2019 року зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_6 ».
Згідно із випискою з особового рахунку № НОМЕР_2 , заведеного на вказану квартиру, за період з 01 березня 2014 року по 30 вересня 2021 року, загальна сума заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води складає 31 675 грн. 54 коп.
Судом першої інстанції вірно встанволено, що між сторонами виникли правовідносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання, що регулюються загальними нормами Цивільного кодексу України, що регулюють договірні відносини, Житловим кодексом України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005р.
Положеннями статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 67, 68 ЖК України наймачі (власники) квартир зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Згідно ст.19 відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Статтею 20 вказаного закону визначено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (п.1 ч.3), оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п.5 ч.3).
Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630 (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно п.20 Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Пунктом 30 Правил передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що доказів не отримання послуг з центрального опалення та централізованого постачання гарячої води, або неналежного виконання зазначених послуг, відповідачами надано не було.
Такі ж відомості не були надані і до апеляційного суду.
Встановлено, що квартира відповідачів підключена до мережі централізованого постачання та постачання гарячої води, ці послуги у зазначений період їм надавалися та ними споживалися.
З приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідач до позивача не звертався, факт отримання вказаних послуг ними не оспорений, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата, однак відповідачі оплату за спожиту теплову енергію здійснювали не в повному обсязі, а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув суму заборгованості з урахуванням строку позовної давності, про яку було заявлено відповідачами.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів суму заборгованості яка утворилася за період з 01.03.2014 року по 30.09.2021 року.
Положеннями ст.257 та ч.3 ст.267 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
В силу приписів ч.4ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідн6о до ч.1ст. 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а також у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
З матеріалів справи вбачається, що Концерн "МТМ" звернувся до суду з позовом 22.11.2021 року.
Суд першої інстанції вірно встановив, що з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач Концерн "МТМ" має право на стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення, обов'язок сплати якої настав з 12 березня 2017 року.
Вказана позиція суду узгоджується з позицією Запорізького апеляційного суду від 27.01.2022 року по справі № 22-ц/807/581/22.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість яка утворилася з 01.03.2014 року по 01.03.2017 року поза межами строку позовної давності, що в силу ст. 256 ч. 4 ЦК України є підставою для відмови у позові в цій частині.
Відповідно до наданого розрахунку, за період з 01.03.2017 року по 30.09.2021 року заборгованість відповідачів складає 21252 грн. 18 коп.
Відповідачами ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що сума 5974 грн. 28 коп. сплачена відповідачами в рахунок текучих платежів.
Доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідачів у цій справі, яку вони вважають єдино вірною.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.
За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).
Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, відсутні.
Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи в частині, яка є предметом апеляційного оскарження.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 травня 2022 року.
Головуючий
Судді: