ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59
16 травня 2022 року Справа № 906/299/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.
представники учасників справи:
позивач- Волошенюк О.В.;
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей-Еко» на рішення господарсь-кого суду Житомирської області від 23.11.2021, повний текст якого складено 03.12.2021, у справі №906/299/21 (суддя Вельмакіна Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - Підприємство «Авіс» м.Вінниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей-Еко»
с.Броники Новоград-Волинського р-ну Житомирської обл.
про стягнення 1 140 765 грн 98 коп. основного боргу, пені, інфляційних та 3% річних,-
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей-Еко»
с.Броники Новоград-Волинського р-ну Житомирської обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю - Підприємство «Авіс» м.Вінниця
про визнання недійсною додаткової угоди від 31.03.2020 до договору поставки,-
У березні 2021 року до господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю-Підприємство «Авіс» (надалі в тексті - ТзОВ «Авіс») про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей-Еко» (надалі в тексті - ТзОВ «Цефей-Еко») 1892876 грн 03 коп., з яких: 1683565 грн 52 коп. основного боргу, 91835 грн 03 коп. пені, 94643 грн 57 коп. інфляційних втрат та 22831 грн 91 коп. -3% річних. Позов обґрунто-вано тим, що Відповідач не виконав належним чином умов додаткової угоди, якою узгоджено, що сума, яка у строк до 01.10.2020 підлягає поверненню постачальником покупцю і становить 1683565 грн 52 коп., тому існує заборгованість у сумі 1683565 грн 52 коп. Крім того, Позивач нарахував до стягнення пеню, інфляційні втрати та річні.(т.1, арк.справи 1-6).
Ухвалою від 12.04.2021 господарський суд Житомирської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №906/299/21.(т.1, арк.справи 108-109).
ТзОВ «Цефей-Еко» у червні 2021 року подав до суду першої інстанції зустрічний позов про визнання недійсною додаткової угоди від 31.03.2020 до договору поставки №1-20/12-19 АВ від 20.12.2019. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що жодних рішень щодо укладення додатко-вої угоди учасники підприємства не приймали. Антипчук О.О., яка була директором підприємства, не могла укласти додаткову угоду від 31.03.2020, оскільки не мала на це необхідних повно-важень, тому така угода підлягає визнанню судом недійсним.(т.1, арк.справи 188-192).
Ухвалою від 07.06.2021 суд першої інстанції, зокрема, зустрічний позов ТзОВ «Цефей-Еко» прийняв до спільного розгляду з первісним позовом ТзОВ «Авіс» у справі №906/299/21.(т.1, арк. справи 209-210).
Крім того, під час провадження в суді першої інстанції, Позивач подав заву про зменшення розміру позовних вимог, у якій зменшив вимоги щодо стягнення основного боргу до 963652 грн 88 коп. Заява обґрунтована тим, що транзакційні сертифікати Відповідачем Позивачу направлені не були та було укладено сторонами додаткову угоду 31.03.2020, тому кошти у розмірі 719912 грн 64 коп. зараховані на часткове погашення суми, передбаченої сторонами у Додатковій угоді від 31.03.2020. Внаслідок зазначеного, Позивач визначив основний борг у сумі 963652 грн 88 коп. (1683565 грн 52 коп. - 719 912 грн 64 коп.). Крім суми основного боргу, Позивач заявив до стягнення з Відповідача 84590 грн 23 коп. пені, 72721 грн 79 коп. інфляційних втрат та 19801 грн 08 коп. -3% річних.(т.2, арк.справи 2-6)
Ухвалою від 09.06.2021 суд першої інстанції, зокрема, прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та вирішив розглядати спір з урахуванням вказаної заяви. (т.2, арк.справи 64-65).
22.07.2021 до господарського суду Житомирської області надійшла заява ТзОВ «Цефей-Еко» про зміну підстав позову, яка обґрунтована тим, що додаткова угода від 31.03.2020 до Договору поставки є фіктивною, оскільки не спрямована на реальне настання обумовлених нею правових наслідків.(т.2, арк.справи 92-93).
Ухвалою від 22.07.2021 суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву ТзОВ «Цефей-Еко» та дійшов висновку про подальший розгляд справи з урахуванням заяви про зміну підстав зустрічного позову.(т.2, арк.справи 100-102).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.11.2021 у справі №906/299/21 частково задоволено первісний позов ТзОВ «Авіс» до ТзОВ «Цефей-Еко» про стягнення 1140765 грн 98 коп. заборгованості по розрахунках, пені, інфляційних втрат і річних та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТзОВ «Цефей-Еко» до ТзОВ «Авіс» про визнання недійсною додаткової угоди від 31.03.2020 до договору поставки.(т.3, арк.справи 50-56).
Суд вмотивував рішення тим, що порушивши прийняті на себе зобов'язань за договором поставки ТзОВ «Цефей-Еко» не провело остаточної оплати вартості товару, тому станом на дату ухвалення рішення існувала заборгованість в сумі 963652 грн 88 коп. Крім того, через порушення строків оплати суд присудив до стягнення з ТзОВ «Авіс» на користь ТзОВ «Цефей-Еко» 84493 грн 29 коп. пені, 72721 грн 79 коп. інфляційних та 19801 грн 08 коп. -3% річних. У стягненні 96 грн 94 коп. пені відмовлено. Суд також відмовив у задоволенні зустрічного позову через ненаданння будь-яких доказів того, що ТзОВ «Авіс» мало на меті ввести його в оману стосовно фактичних обставин правочину або дійсних намірів, або мало свідомий намір невиконання договірних зобов'язань, або приховування справжніх намірів учасників правочину.
Не погоджуючись із рішенням, ТзОВ «Цефей-Еко» подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Жито-мирської області від 23.11.2021 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний позов.(т.3, арк.справи 59-65).
Обґрунтовуючи скаргу ТзОВ «Цефей-Еко» зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку Скаржника, TзOB «Aвіс» повністю не виконало своїх зобов'язань з оплати поставленого товару, не доплатило 719912 грн 55 коп. Однак, в Додатковій угоді від 31.03.2020, на яку останнє посилається як на підставу стягнення коштів за договором поставки №1-20/12-19АВ від 20.12.2019 та при визначенні ціни позову у справі №906/299/21 - не враховано загального розміру перерахованих коштів та недоплачену Позивачем суму. Апелянт вважає фіктивною оспорювану додаткову угоду від 31.03.2020 фіктивною і такою, що підлягає визнанню недійсною. Ні при прийомці товару, ні в подальшому протягом строку позовної давності, ТзОВ «Авіс» не заявило жодних претензій, воно пропустило строк пред'явлення претензії, а відтак, прийняв товар з належною якістю. Тому, оскільки до виконання договору, ціну не змінено, вимога Позивача щодо стягнення коштів за додатковою угодою від 31.03.2020 є незаконна та необґрунтована. Апелянт вважає додаткову угоду від 31.03.2020 укладеною з порушенням ч.ч. 1, 5 ст.203 ЦК України, що за правилами ст.215 ЦК України є підставою для визнання її недійсною відповідно до ст.234 ЦК України. Крім того, суд безпідставно не зменшив розмір неустойки, а умовами основного договору та додаткової угоди не передбачено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою від 08.02.2022 відкрито апеляційне провадження, ухвалою від 18.03.2022 розгляд справи призначено на 18.04.2022, а ухвалою від 18.04.2022 відкладено розгляд справи на 16.05. 2022.(т.3, арк.справи 91, 120, 139).
28.02.2022 до апеляційного суду надійшов відзив Позивача, у якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.(т.3, арк. справи 97-105).
В судових засіданнях апеляційної інстанції 18.04.2022 та 16.05.2022 представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідач не забезпечив явку свого представника у судові засідання апеляційної інстанції. Крім того, у судовому засіданні 16.05.2022 колегія суддів відхилила клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, необхідність якого обумовлена зміною як керівника так і пред-ставника (т.3, арк.справи 143), з огляду на те, що відкладення є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судо-вого процесу в судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду - не є підставою для відкладення. Крім того, явка сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріалів достатньо для розгляду справи по суті. Колегія суддів також зауважує, що Відповідач не обмежений колом представників. Апеляційна скарга подана саме Відповідачем. Крім того, розгляд справи вже відкладався ухвалою від 18.04.2022 саме за клопотанням Відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господар-ський суд
Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Цефей-Еко»-постачальник та ТзОВ «Авіс»-покупець уклали Договір поставки №1-20/12-19АВ від 20.12.2019 (надалі в тексті - Договір) за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язався прийняти й оплатити соняшник органічний для промислової переробки врожаю 2019 року згідно регулювань Євросоюзу.(надалі іменується - товар). (т.1, арк.справи 14-17).
Відповідно до п.2.1 Договору, найменування та кількість товару, його часткове співвідно-шення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру, ціна одиниці товару та загальна сума відпо-відної партії товару визначаються в рахунках, видаткових накладних, специфікаціях, податкових накладних та/або інших товарно-супровідних документах, які с невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п.2.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю товар в кількості 500 (п'ятсот) тон +/- 5 %.
Товар за показниками якості та безпечності повинен відповідати вимогам ДСТУ 4694:2006 Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови й стандартам GMP+. Базисні показники Товару, за які буде проводитись розрахунок: вологість - не більше 8,0%; засміченість - не більше 3,0%; зараженість шкідниками - не допускається; залишки пестицидів - не допускається; вміст олеїнової кислоти - 78% і більше; олійність - не менше 45%. Товар повинен бути належної товарної якості, без пліс - згідно з ДСТУ 4694:2006 й стандартів GMP+.(п.п.2.2, 2.3 Договору).
Відповідно до п.3.1 Договору, ціна на товар встановлюється в національній валюті України гривнях і урахуванням податку на додану вартість і дорівнює еквіваленту 720 (сімсот двадцять) доларів США за одну тону згідно міжбанківському курсу на день отримання партії товару. Комерційним курсом гривні до долару США слід вважати міжбанківський валютний курс продажу долару США до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin. com.ua/currency/mb/) станом на переддень операції в момент закриття торгів позиція «продаж».
За умовами п.3.2 Договору, покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 3 (трьох) банківських днів від дати отримання товару за умови отримання від Постачальника документ), що підтверджує статус товару як Органічного (Транзакційний сертифікат).
Загальна сума Договору визначається шляхом простого арифметичною додавання грошових сум за всіма партіями Товару, поставленого за весь період дії цього Договору.(п.3.5 Договору).
Відповідно до п.4.1 Договору, товар у кількості 500 тон +/-5% загальної кількості повинен бути поставлений постачальником покупцеві у період з 20.12.2019 по 15.01.2020.
За умовами п.п.4.3-4.5 Договору, партія Товару вважається переданою постачальником та прийнятою покупцем: за кількістю - шляхом перевірки та порівняння, відповідно до ваги, вказаної в транспортних та супровідних документах на партію товару; за якістю - відповідно до розділу 2 Договору. Якщо під час приймання товару буде виявлено його нестачу, невідповідність заявленому рівню якості, представники покупця й постачальника зобов'язані скласти двосто-ронній Акт, на підставі якого проводиться доставка, повернення та/або заміна товару неналежної якості, з підписанням відповідних коригуючих накладних. Датою поставки є дата фактичної передачі товару покупцю постачальником у місці поставки із усіма товарно-супровідними документами на товар, передбаченими Договором.
Договір підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін на кожній сторінці договору.(т.1, арк.справи 14-17).
З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2020 сторони уклали Додаткову угоду, якою погодили зміну наступних умов Договору: «пункт 2.1 постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар у кількості 1716 тонн +/- 5%; пункт 4.1. Товар у кількості 1 716 тонн +/- 5% загальної кількості повинен бути поставлений постачальником покупцеві у період з 20.12.2019 по 24.01.2020.; пункт 1.6. Право власності на товар виникає у покупця в момент фактичного отримання партії товару та товарно-супровідних документів на нього за адресою: на складі постачальника, який знаходиться за адресою: Рівненська область, Гощанський район, село Бабин; Житомирська область, Новоград-Волинський р-н, село Броники.»(т.1, арк.справи 18).
Матеріали справи свідчать, що платіжними дорученнями №575 від 17.01.2020 на суму 8331480 грн 50 коп. та №642 від 20.01.2020 на суму 1050000 грн ТзОВ «Авіс» здійснив попередню оплату за соняшник органічний врожаю 2019 за Договором №1-20/12-19АВ від 20.12.2020 у сумі 9381480 грн 59 коп.(т.1, арк.справи 69-70).
У період з 17.01.2020 по 22.01.2020, згідно товарно-транспортних та видаткових наклад-них №1 від 17.01.2020, №2 від 20.01.2020, №3 від 20.01.2020 та №4 від 22.01.2020 постачальник поставив покупцю товар у кількості 579,86 тон на загальну суму 10101393 грн 14 коп.(т.1, арк. справи 19-73).
Матеріали справи також містять Додаткову угоду від 31.03.2020 (т.1, арк.справи 74), згідно умов якої:
« 1. У період з 17 січня 2020р. по 22 січня 2020р. постачальник поставив Покупцю товар у кількості 579,86 тон за ціною 720 доларів США, що еквівалентно 17420 грн 40 коп. за одну тону, у т.ч.ПДВ, на загальну суму 10101393 грн 14 коп., що стверджується наступними видатковими накладними:
№ 1 від 17.01.2020р. у кількості 266,70 тон на суму 4 646 020 грн 68 коп.;
№ 2 від 20.01.2020р. у кількості 168,48 тон на суму 2 934 988 грн 99 коп.;
№ 3 від 20.01.2020р. у кількості 81,28 тон на суму 1 415 930 грн 11 коп.;
№ 4 від 22.01 2020р. у кількості 63,40 тон на суму 1 104 453 грн 36 коп.
2. Покупець здійснив оплату вищезазначеного товару у повному обсязі.
3. У зв'язку із тим, що вищезазначений товар виявився таким, що не відповідає показни-кам якості, передбаченим сторонами у п.2.3 Договору, сторони домовились зменшити ціну неякісного Товару на 120 доларів США за курсом на дату поставки товару відповідно до умов п.3.1 Договору.
4. Виходячи з того, що початкова ціна товару становила 17420 грн 40 коп. за одну тону, у т.ч. ПДВ (720$ х 24,195 грн), зменшена ціна товару складає: 120$ х 24,195 грн = 2903 грн 40 коп., у т.ч. ПДВ, за одну тону.
5. Узгоджена сторонами сума, що підтягає поверненню постачальником покупцеві стано-вить: 579,86 тон х 120$ х 24,195 грн. = 1683565 грн 52 коп., у т.ч.ПДВ.
6. Постачальник зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок покупця, зазначений у Договорі, грошові кошти у сумі 1683565 грн 52 коп., у т.ч.ПДВ. до 01 жовтня 2020р.
7. У разі не виконання п.6 даної Додаткової угоди, Постачальник сплачує на користь покупця суму боргу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних та/або несвоєчасно виконаних і грошових зобов'язань за кожний день прострочення. Загальна сума пені розраховується за весь період протермінування. Сплата пені не звільняє покупця від виконання взятих зобов'язань. Обмеження, передбачені п.6 ст.232 ГК України у даному випадку не застосовуються. Позовна давність щодо стягнення неустойки збільшується на строк у три роки.
8. Інші умови вищевказаного Договору, цією Угодою не змінені, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше, і сторони підтверджують їх обов'язковість для себе.
9. Усі правовідносини, що виникають з цієї Угоди або пов'язані із нею, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цієї Угоди, тлумачен-ням її умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Угоди, регламентуються цією Угодою та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовним до таких правовідносин звичаям ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до п.11 Угоди, остання є невід'ємною частиною Договору поставки №1-20/12-19 АВ від 20.12.2019 і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та її скріплення печатками сторін.
Додаткова угода підписана зі сторони покупця: генеральним директором ТзОВ «Авіс» Зотовим С.А., заступником комерційного директора Галайденко В.В., начальником юридичного відділу Волошенюк О.В., а зі сторони ТзОВ «Цефей-Еко» - директором Антипчук О.О., та скріп-лено відтисками печаток сторін. Також повноваження щодо підписання вказаної угоди Антипчук С.А. підтверджено, зокрема, наказом №1 від 27.08.2018, протоколом Загальних зборів Учасників ТзОВ «Цефей-Еко» №55 від 16.12.2019.(т.1, арк.справи 74-зворот; т.2, арк.справи 27-28).
Вважаючи, що ТзОВ «Цефей-Еко» належним чином не виконав умов Додаткової угоди, не повернув ТзОВ «Авіс» кошти, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, останнє просить стягнути з ТзОВ «Цефей-Еко» 963652 грн 88 коп. основного боргу (1683565,52 грн - 719912,64 грн). Крім суми основного боргу, Позивач заявив до стягнення з Відповідача 84590 грн 23 коп. пені, 72721 грн 79 коп. інфляційних втрат та 19801 грн 08 коп. -3% річних.(т.2, арк. справи 2-6).
Натомість, ТзОВ «Цефей-Еко», з урахуванням заяви про зміну підстав позову, вважає, що Додаткова угода, на підставі якої обґрунтовано первісний позов - є фіктивною, а тому звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 31.03.2020.
Як вже зазначалось, рішенням від 23.11.2021 господарський суд Житомирської області частково задоволив первісний позов, присудивши до стягнення з Відповідача на користь Позивача 963652 грн 88 коп. основного боргу, 84493 грн 29 коп. пені, 72721 грн 79 коп. втрат від інфляції та 19801 грн 08 коп. -3% річних. У стягненні 96 грн 94 коп. пені відмовлено. Відмовлено також у задоволенні зустрічного позову.(т.2, арк.справи 50-56).
Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у відпо-відності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів зауважує, що оскаржуючи рішення суду першої інстанції ТзОВ «Цефей-Еко» оспорює як відмову в задоволенні зустрічного позову, такі і часткове задоволення первісного позову. Зазначені обставини зумовлюють необхідність перегляду рішення суду першої інстанції спочатку в частині зустрічного позову, оскільки первісний позов обґрунтований саме на підставі додаткової угоди від 31.0.2020.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення зобов'язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, згідно зі ст.193 ГК України, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у ви-падках та порядку, визначеному законодавством.
Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.
При цьому, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Так, підставою недійсності правочину, відповідно до ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів зауважує, що положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми право-чину, правоздатність сторін правочину, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивіль-ного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов, тобто на момент підписання договору його сторонами.
За результатами розгляду такого спору про визнання недійсним правочину вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхід-ний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Під порушенням права суд розуміє такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Отже, за нормами цивільного законодавства, суб'єктами оскарження правочину є сторони або інша заінтересована особа, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Матеріали справи свідчать, що звертаючись із позовом в редакції заяви про зміну підстав позову та апеляційною скаргою ТзОВ «Цефей-Еко» вважає, що Додаткова угода від 31.03.2020 укладена з порушенням ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України, оскільки не спрямована на реальне настання обумовлених нею правових наслідків, тому є фіктивною.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Фіктивним, згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України - є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Матеріалами справи стверджується і правильно встановлено судом першої інстанції, що ТзОВ «Цефей-Еко» не надало будь-яких доказів того, що ТзОВ «Авіс» мало на меті ввести його в оману щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів, або мало свідомий намір невиконання договірних зобов'язань, або приховування справжніх намірів учасників правочину. Зокрема, про спрямування Додаткової угоди на реальне настання правових наслідків, обумов-лених нею, свідчить і звернення позивача з даним позовом до суду.
Твердження ТзОВ «Цефей-Еко», що зміна договірної ціни, згідно Додаткової угоди від 31.03. 2020 - відбулась після виконання Договору, колегія суддів вважає безпідставним оскільки згідно п.8.1 Договір діє до 31.12.2019, але у будь-кому випадку до повного виконання зобов'язань за цим ним.
При цьому, з п.2 Додаткової угоди від 31.03.2020 вбачається, що необхідність її укладення спричинена виявленою невідповідністю товару визначеним Договором показникам його якості, що в сукупності з неповною оплатою покупцем товару свідчить про відсутність повного виконання зобов'язань за вказаним Договором.
Також зважаючи на наявність на Додатковій угоді від 31.03.2020 печатки та підпису директора ТзОВ «Цефей-Еко» та відсутність доказів підписання Додаткової угоди іншою особою або втрати печатки, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що укладаючи оспорю-вану угоду сторони усвідомлювали її умови і погодились з ними.
Підсумовуючи викладені вище обставини, правові підстави вважати, що Додаткова угода від 31.03.2020 є фіктивною відсутні. Суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні зустрічного позову, тому рішення господарського суду Житомирської області від 23.11.2021 в цій частині належить залишити без змін.
Як зазначалось, господарський договір, відповідно до ст.173 ГК України - є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язання у ст.ст. 11, 629 ЦК України.
Зобов'язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, перед-бачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного Виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Матеріалами справи стверджено, що 20.12.2019 з моменту укладення Договору - між сто-ронами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Як вже зазначалось, сума поставленого товару по Договору склала 10101393 грн 14 коп., сума сплачених коштів за поставлений товар склала 9381480 грн 50 коп., таким чином, сума неоплаченого товару становить 719912 грн 64 коп.(т.1, арк.справи 19-73).
Натомість, враховуючи погодження сторонами у додатковій угоді від 31.03.2020 сума, що підтягає поверненню постачальником-ТзОВ «Цефей-Еко» покупцю-ТзОВП «Авіс» становить 1683565 грн 52 коп., яку постачальник зобов'язаний був перерахувати до 01.10.2020.
З огляду на зменшення ціни позову ТзОВ «Авіс» на 719912 грн 64 коп., які не були сплачені за товар згідно Договором, колегія суддів дійшла висновку, що первісний позов в частині вимог про стягнення з ТзОВ «Цефей-Еко» 963652 грн 88 коп. заборгованості по розра-хунках згідно Додаткової угоди є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
З огляду на вищевикладене є безпідставними твердження апелянта про неповне виконання TзOB «Aвіс» зобов'язань з оплати вартості поставленого товару та недоплату 719912 грн 55 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Авіс» заявив до стягнення додаткові вимоги.
Так, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(статті 526, 530 ЦК України).
Перевіривши згідно ст.625 ЦК України розрахунок суми додаткових вимог за загальний період з 02.10.2020 по 08.06.2021 на суму боргу 963652 грн 88 коп., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню є 72721 грн 79 коп. інфляційних втрат та 19801 грн 08 коп. -3% річних.
Таким чином, оспорювані Відповідачем суми інфляційних втрат і річних нараховані під-ставно та обчислені арифметично вірно, тому підлягають стягненню з Відповідача, про що вірно вказано судом першої інстанції.
При цьому, колегія суддів зауважує, що стаття 625 ЦК України застосовується незалежно від умов договору у разі користування чужими коштами.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.(ст.546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислю-ється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.(ст.549 ЦК України).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, пунктом 7 Додаткової угоди від 31.03.2020 сторони погодили, що у разі не виконання умов п.6 даної Додаткової угоди, постачальник сплачує на користь покупця суму боргу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних та/або несвоєчасно виконаних і грошових зобов'язань за кожний день прострочення. Загальна сума пені розраховується за весь період протермінування. Сплата пені не звільняє покупця від виконання взятих зобов'язань. Обмеження, передбачені п.6 ст.232 ГК України у даному випадку не застосовуються. Позовна давність щодо стягнення неустойки збільшується на строк у три роки.
Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з Відповідача на користь Позивача 84493 грн 29 коп. пені. У стягненні 96 грн 94 коп. пені слід відмовити за безпідставністю.
З огляду на викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.
Порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей-Еко» на рішення господарського суду Житомирської області від 23.11.2021 у справі №906/299/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
3. Матеріали справи №906/299/21 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.