ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 травня 2022 року Справа № 918/1207/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Гладка Л.А.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: Годицький А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.02.2022 р. ухвалене суддею Качур А.М., повний текст складено 10.02.2022 р. у справі № 918/1207/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничого об'єднання "Енергомашкомплект"
до Державного підприємства "Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"
про стягнення 719 828,81 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Енергомашкомплект" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 719 828,81 грн, з яких: 703 200,00 грн основний борг, 4 623,78 грн 3% річних, 12 005,03 грн інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.02.2022 р. у справі №918/1207/21 позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 10.02.2022 по справі №918/1207/21 в частині стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКТ» 12 005,03 гривні - інфляційних втрат, 4 623.78 гривень - 3% річних та схвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Листом №918/1207/21/1535/22 від 14 березня 2022 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №918/1207/21 з Господарського суду Рівненської області.
18.03.2022 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/1207/21.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Староушицької селищної ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2021 р. у справі №924/814/21, справу призначено до розгляду у судове засідання.
30.03.2022р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Державного підприємства "Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2022 р. клопотання Державного підприємства "Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/1207/21 - задоволено.
У судовому засіданні представник Державного підприємства "Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" підтримав доводи своєї апеляційної скарги та надав додаткові пояснення на обґрунтування своєї правової позиції.
В судове засідання 19.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничого об'єднання "Енергомашкомплект" свого представника не направив.
Поштове відправлення з рекомендованими повідомленнями, яким надсилався примірник ухвали суду від 14.04.2022 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничого об'єднання "Енергомашкомплект" повернулось до суду апеляційної інстанції з позначкою органу зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до пункту четвертого частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи, що ухвала суду від 14.04.2022 направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничого об'єднання "Енергомашкомплект", яка встановлена судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, колегія суддів вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничого об'єднання "Енергомашкомплект" належним чином повідомлене про дату, час і місце судового засідання, навіть незважаючи на те, що процесуальні документи суду не були ним отримані та повернулися до суду з причини "адресат відсутній за вказаною адресою".
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №873/41/21.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.02.2022 р. у справі №918/1207/21 позов задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з аргументами позивача стосовно обґрунтованості позовних вимог про стягнення 703 200,00 грн основного боргу, 4 623,78 грн 3% річних та 12 005,03 грн інфляційних втрат.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Державне підприємство "Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звертає увагу на те, що стягуючи з ДП «НАЕК «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" 3 % річних в розмірі 4 623,78 гривень та інфляційні втрати в розмірі 12 005,03 гривні суд першої інстанції послався на ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, з аналізу ч. 2 ст. 625 ЦК України чітко слідує те, що обов'язок підприємства сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми виникає після пред'явлення до відповідача з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Енергомашкомплект», як кредитора, відповідної вимоги, тобто дане зобов'язання виникає після вчинення кредитором законодавчо передбаченої дії. Як наслідок, без пред'явлення відповідної вимоги до підприємства у ДП «НАЕК «Енергоатом» не виникає обов'язку по сплаті таких компенсаційних нарахувань.
В даному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Енергомашкомплект» вимоги про сплату інфляційних втрат та 3% річних, за порушення грошового зобов'язання, у розмірах заявлених у позовній заяві, до ДП «НАЕК «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" не заявляв. У доданій позивачем до позовної заяви копії претензії № 686 від 29.10.2021 вимога про сплату 3% річних та інфляційних втрат взагалі відсутня.
Як наслідок, у підприємства не виникло відповідного зобов'язання щодо оплати вказаних сум. Тобто ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» не міг порушити зобов'язання, якого не існує.
Таким чином, при вирішенні даної справи суд першої інстанції повинен був з'ясувати чи наявні у сторін відповідні права та обов'язки і чи були права позивача порушені на час його звернення до суду.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
28 квітня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Енергомашкомплект" (позивач/постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач/замовник) укладено договір поставки №53-122-01-21-10687 (надалі договір), відповідно до предмету якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації (додаток №1 до договору).
Згідно з умовами пункту 1.2. договору, предметом поставки по даному договору є продукція: ЗІП до ТВВ.
Згідно з умовами пункту 2.2. договору, загальна сума договору (вартість продукції) становить 703 200,00 гривень.
Пунктом 4.2. договору визначено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічним вимогам (додаток 2 до даного договору).
Згідно з умовами пункту 8.1. договору, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору.
Згідно з положеннями пункту 8.3. договору, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017.
Відповідно до пункту 6.2. договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
На виконання своїх зобов'язань за договором поставки ТОВ "Виробниче об'єднання "Енергомашкомплект" провело поставку (передало у власність) відповідачу продукції на загальну суму 703 200,00 грн (видаткова накладна №160 від 30 липня 2021 року.
Поставлена позивачем продукція успішно пройшла вхідний контроль (ВК-1) відповідача, що підтверджується ярликом на придатну продукцію №1-7-237 від 16 серпня 2021 року.
Згідно з умовами пункту 6.1. договору, оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно з СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС".
Докази стосовно оплати відповідачем заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 703 200,00 грн в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу з 02 жовтня 2021 року по 20 грудня 2021 року 4 623,78 грн. 3% річних та за період з жовтня по листопад 2021 року 12 005,03 грн інфляційних втрат.
4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.
Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару порушеними.
Як визначено умовами договору (пункт 6.1.), оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно із СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС".
Таким чином, суди встановили, що станом на час розгляду спору у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 703 200,00 грн. Розмір заборгованості та її наявність визнається відповідачем.
Згідно з нормами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу за період з 02 жовтня 2021 року по 20 грудня 2021 року 4 623,78 грн 3% річних та за період з жовтня по листопад 2021 року 12 005,03 грн інфляційних втрат.
З матеріалів справ вбачається, що поставлена позивачем продукція успішно пройшла вхідний контроль (ВК-1) відповідача, що підтверджується ярликом на придатну продукцію №1-7-237 від 16 серпня 2021 року.
Згідно з умовами пункту 6.1. договору, оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно з СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС".
Таким чином, з 01 жовтня 2021 року відповідач допустив прострочення оплати поставленого товару.
З огляду на встановлений судом факт прострочення виконання зобов'язання зі оплати поставленого товару, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення інфляційних та річних обґрунтовані, відповідають нормі п.2 ст.625 Цивільного кодексу України та фактичним обставинам, тому підлягають задоволенню.
Доводи апелянта стосовно того, у підприємства не виникло відповідного зобов'язання щодо оплати 3% річних та інфляційних втрат, оскільки позивачем до позовної заяви не додано копії претензії № 686 від 29.10.2021 про сплату 3% річних та інфляційних, колегією суддів оцінює критично, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, обов'язок оплатити основний борг, а також обов'язок оплатити нараховані на основний борг, інфляційні втрати та три відсотки річних, є подільними одне від одного зобов'язаннями, хоча і є взаємопов'язаними між собою; крім того, норми цивільного законодавства не ставлять в залежність одночасність вимог кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості від одночасності права вимоги на стягнення інфляційних та трьох відсотків річних у зв'язку з простроченням основного грошового зобов'язання.
Твердження скаржника про необхідність пред'явлення вимоги для нарахування сум інфляційних і річних відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України спростовується також судовою практикою, що вбачається з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі 910/6543/18 від 11 квітня 2019 року. У пунктах 46,47 постанови суд зазначив, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що обов'язок сплати пені та 3% річних передбачено відповідно договором та статтею 625 Цивільного кодексу України, та не ставиться в залежність від пред'явлення письмової вимоги.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 703 200,00 грн основний борг, 4 623,78 грн 3% річних, 12 005,03 грн інфляційні втрати з огляду на їх обґрунтованість та не спростування відповідачем.
Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
Аналізуючи вищенаведене в сукупності, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
У апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.02.2022 р. у справі №918/1207/21 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №918/1207/21 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "23" травня 2022 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.