Іменем України
13 січня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого Косогор Г.О.
суддів Комлевої О.С., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Прієшкіній О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Одеської міської ради, КП «ОМБТІ та РОН», третя особа: Інспекція державного архітектурного будівельного контролю в Одеській області - про визнання права власності на реконструйований об'єкт нерухомості, зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 - про витребування майна з чужого незаконного володіння та їх відновлення,
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами, в яких просив виділити йому в натурі 14/25 частини жилого будинку з господарчими спорудами, що розташовані на земельній ділянці площею 311, 3 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1, визнавши за ним право власності на реконструйовані 14/25 частини жилого будинку з господарчими спорудами, зобов'язавши комунальне підприємство «ОМБТІ та РОН» зареєструвати об'єкт нерухомості.
Під час розгляду справи, у березні 2009 року, позивач, ОСОБА_2, уточнив свої позовні вимоги, в яких просив визнати за ним право власності на реконструйовані 57/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, зобов'язавши комунальне підприємство «ОМБТІ та РОН» зареєструвати за ним право власності. За заявою позивача, ухвалою суду від 20.05.2009 року позовні вимоги щодо виділу в натурі житлового будинку залишені без розгляду.
Уточнені позовні вимоги обґрунтовувались тим, що з метою поліпшення своїх житлових умов, ОСОБА_2 були реконструйовані та збудовані прибудови, позначені в технічному паспорті за 29.01.2009р. під літ. «а» - житлова кімната 1-1, площею 14,1 кв.м., літ. «а2» - коридор 1-7 площею 2,5 кв.м., кухня 1-5 площею 8,9 кв.м., санвузол 1-6, площею 1,5 кв.м., гараж літ. «В». Його братом, ОСОБА_1, який є власником іншої частини жилого будинку, також була проведена самочинно реконструкція, а саме: зазначені в технічному паспорті під літ. «а» - коридор 2-3 площею 9,0 кв.м., побудовані літня кухня літ. «З», сараї літ. «Н», вбиральня літ. «Ж».
Справа № 22ц- 67/2010 Головуючий 1-ої інстанції
Категорія: 5 Малиновський О.М.
Доповідач: Косогор Г.О.
Згідно розрахунку КП «ОМБТІ та РОН», частка ОСОБА_2 у спільній частковій власності складає 57/100 частини, у ОСОБА_1 - 43/100 частини. В зв'язку з проведеним самочинним реконструюванням він звертався до виконавчого комітету Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації, інспекції державного архітектурного будівельного контролю в Одеській області з заявами про прийняття в експлуатацію даних об'єктів нерухомості. Проте в оформленні права власності йому було відмовлено. Посилаючись на ст. 376 ЦК України, ОСОБА_2 просив задовольнити його позовні вимоги.
Відповідач, ОСОБА_1, в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнав, пред'явивши зустрічні позовні вимоги, в яких просив зобов'язати ОСОБА_2 поновити сарай під літ. «Г» і повернути його разом із земельною ділянкою під ним в його користування, а також поновити веранду під літ. «а» і повернути її разом із земельною ділянкою під нею в його користування.
Зустрічний позов мотивований тим, що 28.01.1970 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір дарування, відповідно до якого, ОСОБА_2 подарував йому 11/25 частини спірного жилого будинку, до складу якої входили дві жилі кімнати, сарай і веранда. На думку ОСОБА_1, його брат, ОСОБА_2, більше 39 років безпідставно користується належними йому верандою під літ. «а» та сараєм під літ. «Г». Крім того, ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_2 безпідставно посилається на належність йому веранди під літ. «а2», оскільки за договором дарування від 28.01.1970 року йому було подаровано літ. «а», а не літ. «а2».
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 31 липня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Одеської міської ради, комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», третя особа: Інспекція державного архітектурного будівельного контролю в Одеській області - про визнання права власності на реконструйований об'єкт нерухомості, зобов'язання вчинити певні дії відмолено в повному обсязі.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про витребування майна з чужого незаконного володіння та їх відновлення відмовлено в повному обсязі.
На зазначене рішення Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 була принесена апеляційна скарга, в якій ставиться питання про залишення рішення суду без змін у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1.
Також була принесена апеляційна карга на вказане рішення Суворовського районного суду м. Одеси від ОСОБА_2, в якій ставиться питання про скасування рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 липня 2009 року в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, Одеської міської ради, КП «ОМБТІ та РОН», третя особа: Інспекція державного архітектурного будівельного контролю в Одеській області - про визнання права власності на реконструйований об'єкт нерухомості, зобов'язання вчинити певні дії, і прийняти нове рішення, яким визнати за ОСОБА_2 право власності на 57/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, які складаються з житлового будинку літ. «А» житлові кімнати 1-3 площею 12,3 кв.м., 1-4 площею 11 кв.м., в прибудові літ. «а» - житлова кімната 1-1 площею 14,1 кв.м., в прибудові літ. «а2» - коридор 1-7 площею 2,5 кв.м., кухня 1-5 площею 8,9 кв.м., санвузол 1-6 площею 1,5 кв.м., гараж літ. «В», вбиральня «К», мостіння літ. І, огорожа № 5, ворота № 2, 50% огорожі № 4 загальною площею 50,3 кв.м., житловою 37,4 кв.м., зобов'язати КП «ОМБТІ та РОН» зареєструвати реконструйований об'єкт нерухомості.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне їх відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.1969 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської держнотконтори, реєстровий номер 4-2429, придбав будинок з надвірними господарчими спорудами під АДРЕСА_1.В наступному за договором дарування від 28.01.1970 року, який було посвідчено державним нотаріусом Четвертої Одеської держнотконтори, реєстровий номер 1442, ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняв в дар 11/25 частин зазначеного вище жилого будинку з надвірними господарчими будівлями. Згідно умов договору ОСОБА_1 відійшли дві житлові кімнати розміром 13,60 кв.м. та 9,10 кв.м., веранда під літ. «а» та сарай під літ. «Г».
Починаючи з часу оформлення договору дарування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно, кожен окремо, проживають в своїй частці житлового будинку. При цьому сторонами не заперечувалось та був визнаний той факт, що фактично ОСОБА_1, починаючи з 28.01.1970 року, почав користуватися в житловому будинку згідно з технічним планом двома жилими кімнатами 1-7, 1-6 площею 9,10 і 13,60 кв.м., прибудовою літ. «а2». ОСОБА_2 користувався двома жилими кімнатами 1-4, 1-3 площею 11,0, 8,30 кв.м., коридор 1-5 площею 3,80 кв.м., прибудова 1-1 літ. «а» площею 6,0 кв.м. та прибудова 1-2 літ. «а1» площею 7,9 кв.м. та сараєм під літ. «Г». Тобто, між сторонами по справі, починаючи з 1970 року, було визначено порядок користування, як жилим будинком, так і надвірними господарчими спорудами, при цьому веранда літ. «а» та гараж літ. «Г», які були подаровані ОСОБА_1, постійно перебували в користуванні ОСОБА_2, про що обдарованому було відомо. На даний час веранда під літ. «а» збільшена ОСОБА_2 на 60%, сарай під літ. «Г» зруйнований та на час розгляду справи не існує. ОСОБА_1 також було самочинно прибудовано до літ. «а» прибудову під літ. «а1». Отже право ОСОБА_1 на витребування веранди під літ. «а» та сараю під літ. «Г» у ОСОБА_2 настало у 1970 році. Строк позовної давності на звернення до суду за захистом свого порушеного права сплив в 1973 році.
Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР ( в ред. 1963 року), загальний строк для захисту прав за позовом особи, права якої порушені, встановлюється в три роки.
Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності на звернення до суду з заявою про порушення його прав з боку ОСОБА_2, а підстави для поновлення строку відсутні, у задоволенні зустрічних вимог слідує відмовити в повному обсязі.
Згідно сумісної заяви від 26.10.2006 року, яка була посвідчена приватним нотаріусом Савіною К.П., реєстровий номер 3-2427 та 3-2428, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визначили між собою порядок користування земельною ділянкою за адресою їх проживання.
ОСОБА_2, займаючи приміщення, які були вищезазначені, самочинно, без дозвільної та проектної документації побудував прибудову під літ. «а2», збільшив прибудову під літ. «а» на 60%, збільшив гараж під літ. «В» на 60 %.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Стаття 29 Закону України «Про планування і забудову територій» визначає, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до ст. 9 Закону України « Про архітектурну діяльність», передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.
Відповідно до п. 5.1. Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. № 273, виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
Судова колегія також вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги, пред'явлені до КП «ОМБТІ та РОН» щодо зобов'язання зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на 57/100 частини домоволодіння.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи .
Керуючись ст. ст. 304, п.1 ст. 307,308,313, п. 1 ст. 314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 липня 2009 року відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 липня 2009 року відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції .
Головуючий : Косогор Г.О.
Судді : Ісаєва Н.В.
Комлева О.С.