Іменем України
10 березня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого Косогор Г.О.
суддів Ткачук О.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Прієшкіній О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Державного казначейства України, третя особа - відкрите акціонерне товариство «Одессільмаш» про стягнення матеріальної та моральної шкоди в результаті неправомірної бездіяльності,
встановила:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного казначейства України в рахунок відшкодування завданої йому в результаті неправомірної бездіяльності Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції матеріальної шкоди в розмірі 270 738 гривень та 5000 гривень моральної шкоди. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що в результаті тривалого невиконання рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28.02.2003 року, яким було зобов'язано третю особу не перешкоджати позивачеві у приватизації квартири АДРЕСА_1, він не мав можливості приватизувати квартиру та здійснити її відчуження. Розмір матеріальної шкоди позивач визначив як дійсну вартість квартири у третьому кварталі 2008 року за статистичними даними журналу.
Представник відповідача Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції позов не визнав у повному обсязі, пояснивши, що позивач, після визнання рішенням суду від 04.10.2005 року дій державного виконавця неправомірними, повторно із заявою про здійснення виконавчих дій до них не звертався, тому виконавче провадження не відновлювалось та виконавчі дії не здійснювались.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2009 року у позові ОСОБА_1 до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Державного казначейства України, третя особа - відкрите акціонерне товариство «Одессільмаш» про стягнення матеріальної та моральної шкоди в результаті неправомірної бездіяльності - відмовлено у повному обсязі.
Справа № 22ц-1307/2010 Головуючий 1-ої інстанції
Категорія: 30 Шепітко І.Г.
Суддя-доповідач: Косогор Г.О.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 була принесена апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне їх відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що 28 лютого 2003 року Суворовським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та зобов'язано відкрите акціонерне товариство «Одессільмаш» не перешкоджати позивачеві у приватизації квартири АДРЕСА_1 та видати розпорядження на приватизацію та свідоцтво про право власності на вказану квартиру.
19 січня 2005 року за заявою позивача був виданий виконавчий лист № 2-1117/04, за яким 25 січня 2005 року державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № В-6/305, однак 10.03.2005 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, яка була оскаржена позивачем та рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 04 жовтня 2005 року дії державного виконавця визнано неправомірними, постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.03.2005 року скасовано та зобов'язано державного виконавця вчинити дії по виконанню виконавчого листа Суворовського районного суду міста Одеси № 2-117/04 у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».
Після визнання дій державного виконавця неправомірними позивач до державної виконавчої служби не звертався, бездіяльність державного виконавця по виконанню рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 04 жовтня 2005 року у встановленому ст. 383 ЦПК України не оскаржував.
Отже, неправомірність дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження встановлена рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 04 жовтня 2005 року та згідно ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягає.
За таких обставин, посилання позивача на вимоги ст. 1174 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, є законними й обґрунтованими.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, районний суд виходив з того, що визначення розміру завданої позивачеві матеріальної шкоди дійсною вартістю квартири, в якій позивач проживає та безперешкодно користується нею, є помилковим. Дійсна вартість квартири АДРЕСА_1 не може визначатись середньостатистичними даними журналу, повинна визначатись з урахуванням ряду факторів по конкретному об'єкту спеціалістами, котрі мають відповідну ліцензію. Тому такі вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то підстави для такого відшкодування передбачено ст. 1167 ЦК України, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Позивачем до суду не було надано жодних доказів завдання моральної шкоди у контексті ст. 23 ЦК України, зазначені у позові обставини щодо нервових перенапружень, які негативно вплинули на його стан здоров'я, нічим не підтверджені.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність позивачем розміру завданої матеріальної шкоди та завдання йому моральної шкоди.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 304, п.1 ст. 307,308,313, п. 1 ст. 314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий : (підпис) Косогор Г.О.
Судді : (підписи) Ісаєва Н.В.
Ткачук О.О.
« З оригіналом згідно»
Суддя Косогор Г.О.