19 травня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/4008/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, оформлену листом від 21.05.2021 р. за №2400-1705-8/17475;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 професій та робіт, що дають право на пільгове пенсійне забезпеченим періоди зайнятості на роботах із шкідливими і важкими умовами праці періоди з 19.07.1984 по 19.10.1984, з 01.09.1981 по 16.07.1984, з 23.10.1984 - 24.11.1986, 23.10.1984 по 24.11.1986, з 25.11.1986 по 25.11.1988 роки, з 01.04.1992 р. по 14.09.1993 роки, з 17.09.1993 по 14.09.2006, з 05.06.2007 по 03.09.2007 роки, з 16.09.2007 по 10.11.2009 роки, з 16.06.2011 по 01.09.2012 роки, з 01.11.2013 по 05.05.2014 р., з 26.07.2018 р. по 02.04.2021 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванні" з 02.04.2021 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач 11.04.2021, будучи у віці 55 років, звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 та надав необхідний для цього пакет документів. Однак, листом відповідача йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком №2 через відсутність пільгового стажу. У цьому ж рішенні зазначено, що за наданими документами до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 17.09.1993 по 14.09.2006 р. в якості електрогазозварника на дільниці №6 "Кельменці", оскільки в списку робочих місць та працівників, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення позивач не значиться. Рішенням про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи позивача від 28.05.2021 р., підтверджено період роботи з 08.12.1988 р. по 30.04.1992 р. що зараховується до стажу який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити. Вказує, що за наданими документами позивачем, підтверджено лише 3 роки 4 місяці 23 пільгового стажу за списком №2. Вказує, що позивачем не надано підтверджуючих документів на зарахування до стажу за списком №2 періоду роботи електрозварника в ПМК-224 тресту "Хмельницьксільбуд" з 19.07.1984 по 19.10.1984 (оскільки в трудовій книжці відсутні відомості, що визнають право на пільгове пенсійне забезпечення), а тому не має підставі для зарахування до стажу за Списком №2 періодів навчання в технічному училищі з 01.09.1981 по 16.07.1984 р. та проходження строкової військової служби з 23.10.1984 р. по 24.11.1986 р. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 17.09.1993 по 14.09.2006 р. в якості електрогазозварника на дільниці №6 "Кельменці", оскільки в списку робочих місць та працівників, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення позивач не значиться. Оскільки у позивача відсутній пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивач :
- 01.09.1981 р. по 16.07.1984 навчався в МПТУ №3 Хмельницької області за професією електрозварник ручного зварювання;
- 19.07.1984 р. - 19.10.1984 р. електрозварник 4 розряду в ПМК-224 тресту "Хмельницьксільбуд" місто Чернівці;
- 23.10.1984 р. - 24.11.1986 р. служба в рядах Радянської армії;
- 25.11.1986 р. - 25.11.1988 р. - електрогазозварник техніко-експлуатаційної частини військової частини польової пошти №81851;
- 08.12.1988 р. - 30.04.1992 р. - електрогазозварник Кельменецького агробуду;
- 01.04.1992 р. - 14.09.1993 р. - електрогазозварник Кельменецького виробничого управління житлово-комунального господарства село Кельменці;
- 17.09.1993 р. - 14.09.2006 р. - електрозварник "Чернівціоблтепломережа";
- 05.06.2007 р. - 03.09.2007 р. - газоелектрозварник 5 розряду ВАТ Чернівецька ПМК-76;
- 16.09.2007 р. - 10.11.2009 р. - електрогазозварник 5 розряду "Брейн Бау-Холдінг Шляхбуд";
- 16.06.2011 р. - 01.09.2012 р. - електрогазозварник 5 розряду ТОВ "Юнікобуд";
- 01.12.2013 р. - 05.05.2014 р. - електрогазозварник 5 розряду в ПП "Агро-Вест-Ком";
- 26.07.2018 р. по теперішній час - електрогазозварник 3 розряду в Кельменецький РЕМ
11.04.2021 року позивач до відповідача з заявою про призначення пенсії напільгових умовах.
21.05.2021 року відповідач надав відповідь відповідно до змісту якої вказував, що страховий стаж позивача становить 32 роки 9 місяців 8 днів. Пільговий стаж у позивача відсутній. При надходженні додаткових документів у визначений 3-місячний строк право на пенсію переглядається.
28.05.2021 р. рішенням про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи позивача від 28.05.2021 р., підтверджено період роботи з 08.12.1988 р. по 30.04.1992 р. що зараховується до стажу який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
14.06.2021 р. відповідач надав відповідь на запит відповідно до змісту якого вказував, що період роботи в МКП "Чернівцітеплокомуненерго" на посаді електрогазозварник з 17.09.1993 р. по 14.09.2006 р. не зараховано до стажу за списком №2 оскільки в додатку №2 до наказу №61п від 05.03.2003 "Про результати проведення атестації робочих місць" позивач не значиться. Згідно висновку Державної експертизи умов праці Чернівецької області щодо якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці у МКП "Чернівцітеплокомуненерго" посада позивача не атестована. В уточнюючій довідці від 17.03.2021 р.№13013 та трудовій книжці наявні розбіжності.
06.08.2021 р. відповідач надав відповідь на запит відповідно до змісту якого зазначив, що період роботи електрозварника в ПМК-224 тресту "Хмельницьксільбуд" з 19.07.1984 по 19.10.1984 не зараховується до пільгового стажу оскільки в трудовій книжці відсутні відомості що визначають право на пільгове забезпечення. У зв'язку з наведеним не має підстав зарахувати до пільгового стажу період навчання в технічному училищі та проходження військової служби. Окрім того значено що позивачем надано уточнюючу довідку, видану МКП "Чернівцітеплокомуненерго". Однак вказаний період не можливо зарахувати до пільгового стажу, оскільки не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами проведеної атестації робочих місць на підприємстві.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку вказаним правовідносинам суд зазначає наступне.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058). Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах.
Відповідно до ч. 1 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтю 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5)
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Отже, аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Щодо зарахування вказаних періодів до пільгового обчислення, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Списком № 2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, розділом XXXII "Загальні професії" передбачені посади "Електрогазварники та їх помічники" та " Електрозварники та їх помічники".
Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, розділом XXXIII "Загальні професії" код професії "23200000-19906" передбачена посада "Електрозварник ручної зварки".
Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, розділом XXXIII код професії "23200000-19906" передбачені посади "Електрозварники ручного зварювання ".
Таким чином, професії (посади) електрозварник та електрогазозварник, за якими позивач працював у спірні періоди, передбачені відповідними Списками № 2, що не заперечується та не спростовується відповідачем.
Пунктом 4 Порядку № 383 встановлено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова №442 набрала чинності з 21 серпня 1992 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що весь період роботи на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці до 21 серпня 1992 року зараховується до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, без підтвердження такого права за результатами атестації, тоді як період після 21 серпня 1992 року відповідне право впродовж наступних 5 років повинно бути підтверджено за результатами атестації та подальшими результатами атестації кожні наступні 5 років. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи та/або уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
В постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Водночас Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постанові від 28 лютого 2018 року № 428/7863/17, про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, за аналізу наведених норм слідує, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи позивача з 01.04.1992 р. по 14.09.1993 р., 17.09.1993 р. по 14.09.2006 р. за Списком №2. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.
При цьому, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявна довідка Кельменецького ВУЖКГ, що позивач прийнятий на посаду електрогазозварювальника у період 01.04.1992 р. по 14.09.1993 р., а також довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 17.03.2021 р.
Згідно зазначеної довідки, позивач працював повний робочий день в обласному державно-комунальному підприємстві "Чернівціоблтепломережа" у період з 17.09.1993 р. по 14.09.2006 р.
З урахуванням вищенаведеного, до пільгового стажу слід зарахувати вказані періоди, що у свою чергу складає 14 років 11 місяців 12 днів.
Стосовно наявності підстав для зарахування періоду навчання позивача з 01 вересня 1981 року по 16 липня 1984 року, з 19.07.1984 р. по 19.10.1984 р. електрозварника 4 розряду в ПМК-224 тресту "Хмельницьксільбуд" місто Чернівці, з 19.07.1984 р. по 19.10.1984 р. служби в рядах Радянської армії та з 25.11.1986 р. по 25.11.1988 р. на посаді електрогазозварника техніко-експлуатаційної частини військової частини польової пошти №81851 до пільгового стажу роботи за Списком №2, суд зазначає наступне.
Пунктом "д" частини третьої та частиною шостою статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Згідно зі статтею 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року (далі Закон № 103/98-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до статті 3 Закону № 103/98-ВР професійно-технічне навчання - складова професійно-технічної освіти. Професійно-технічне навчання передбачає формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт, і може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг.
Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.
Допрофесійна підготовка - це здобуття початкових професійних знань, умінь особами, які раніше не мали робітничої професії.
Підвищення кваліфікації робітників - це професійно-технічне навчання робітників, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.
Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Частиною першою статті 18 Закону № 103/98-ВР визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать, зокрема професійно-технічні училища відповідного профілю.
Отже, відповідним законодавством передбачено право особи, яка навчається за спеціальністю або на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, на зарахування періоду навчання в професійно-технічному училищі до стажу роботи за Списком №2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічного правового висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року у справі №266/3152/16-а (реєстраційний номер в ЄДРСР 81431094) та від 25 квітня 2019 року у справі №607/12395/16-а (реєстраційний номер в ЄДРСР 81478167).
При цьому необхідними умовами для зарахування періодів роботи за списком №2 є встановлення факту навчання за професією або роботою, яка включена до Списку № 2, чинному на період навчання та роботи особи, а також документальне підтвердження особою працевлаштування за набутою спеціальністю на роботу за Списком №2 не пізніше трьох місяців з дня закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Судом встановлено, що відповідно до диплому серії НОМЕР_2 від 16 липня 1984 року позивач у період з 01 вересня 1981 року по 16 липня 1984 року навчався у МПТУ №3 Хмельницької області та закінчив повний курс за професією "електрогазозварник ручної зварки, тоді як згідно записів в трудовій книжці позивача з 19 липня 1984 року (в межах тримісячного терміну з дня закінчення навчання) прийнято на посаду електрозварником 4 розряду в ПМК-224 тресту "Хмельницьксільбуд" місто Чернівці.
З урахуванням наведеного вказаний період повинен зараховуватись до пільгового стажу.
Щодо зарахування стажу на пільгових умовах військової служби.
Так, у відповідності до абзацу 2 ч.1 ст. 8 '"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням наведеного до пільгового стажу слід зарахувати період з 19.07.1984 р. по 19.10.1984 р. служба в рядах Радянської армії та з 25.11.1986 р. по 25.11.1988 р. на посаді електрогазозварника техніко-експлуатаційної частини військової частини польової пошти №81851.
Вказаний період у пільговому стажі за списком №2 складає 7 років 2 місяці 20 днів
З урахуванням наведеного, пільговий стаж позивача за списком №2 складає понад 25 років.
Водночас періоди роботи з 05.06.2007 по 03.09.2007 роки, з 16.09.2007 по 10.11.2009 роки, з 16.06.2011 по 01.09.2012 роки, з 01.11.2013 по 05.05.2014 р., з 26.07.2018 р. по 02.04.2021 р. не підлягають зарахуванню на пільгових умовах, оскільки позивачем не надано підтверджуючих документів щодо атестації робочих місць з умовами праці.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для зарахування вказаних періодів до пільгового стажу роботи за Списком №2.
З огляду на викладене вище, рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, оформлене листом від 21.05.2021 р є протиправними та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладені висновки суду, позивачем дотримані умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбачених пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: зайнятість позивача повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 та проведення атестації робочих місць, досягнення позивачем 55 років, а також наявність страхового стажу, а саме: не менше 30 років, у тому числі на роботі із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 не менше 12 років 6 місяців, а тому позивач набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії від 11 квітня 2021 року не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (досягнув 55 років 22 квітня 2021 року, встановленого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), то він має право на призначення пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 22 квітня 2021 року (а не з 02.04.2021 року).
Суд зауважує, що умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Враховуючи вищевикладений висновок суду про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача періоди його роботи за Списком №2 з 01.09.1981 року по 16.07.1984 року, з 19.07.1984 р. по 19.10.1984 р., з 19.07.1984 р. по 19.10.1984 р., з 25.11.1986 р. по 25.11.1988 р., з 01.04.1992 р. по 14.09.1993 р., з 17.09.1993 р. по 14.09.2006 р. та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22 квітня 2021 року.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Стосовно розподілу судових витрат.
Частиною 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору в розмірі 454,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З приводу витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, у поданому позові також заявлено вимогу про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на правову допомогу.
Згідно матеріалів справи позивачем надано документи, які свідчать про витрати останнього на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до частин 1, 7 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.
На підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу адвоката надано:
- копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги ;
- додаткову угоду до договору про надання правової допомоги;
- акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги;
- квитанцію про отримання гонорару на суму 6000,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Суд зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката.
Однак, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню виходячи із принципу співмірності, що також визначено ч. 5 ст. 134 КАС України.
Суд вважає, що визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи в розмірі 6000,00 грн, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, з огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами немайнового характеру, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 1000,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу з підстав наведених вище.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, оформлену листом від 21.05.2021 р. за №2400-1705-8/17475.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 професій та робіт, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення періоди зайнятості на роботах із шкідливими і важкими умовами праці періоди з 01.09.1981 р. по 16.07.1984 р., з 19.07.1984 р. по 19.10.1984 р., з 19.07.1984 р. по 19.10.1984 р., з 25.11.1986 р. по 25.11.1988 р., з 01.04.1992 р. по 14.09.1993 р., з 17.09.1993 р. по 14.09.2006 р.
4. Призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22 квітня 2021 року.
5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати - судовий збір в сумі 454,00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 1000,00 грн.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 40329345)
Суддя І.В. Маренич