18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 340/5803/20
адміністративне провадження № К/9901/40008/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кропивницького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 (головуючий суддя: Пасічник Ю.П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 (головуючий суддя: Прокопчук Т.С., судді: Шлай А.В., Круговий О.О.) у справі №340/5803/20 за позовом ОСОБА_1 до Кропивницького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. РУХ СПРАВИ
У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася з позовом до Кропивницького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду її заяви від 30.09.2020 та доданих до неї документів про призначення страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 ;
зобов'язати відповідача повторно розглянути її заяву від 30.09.2020 про призначення страхової виплати у зв'язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 та прийняти відповідне мотивоване рішення за результатами розгляду такої заяви.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.03.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021, позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 з яким має спільних дітей. 21.01.2018 чоловік позивачки загинув.
У зв'язку із смертю чоловіка, 30.09.2020 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення страхової виплати у зв'язку зі смертю годувальника, до якої, відповідно до статті 43 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV) та пункту 5.1. розділу V Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України №11 від 19.07.2018 № 11 (далі - Порядок №11), додала необхідний пакет документів.
Листом від 09.10.2020 №15.7.30.08-1584 відповідач проінформував заявницю про повернення її заяви та доданих до неї документів з підстав відсутності усіх необхідних документів.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття вмотивованого рішення за результатами розгляду її заяви, позивачка звернулася із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що у встановленому законом порядку звернулася до відповідача із пакетом документів для призначення соціальних виплат у зв'язку із смертю годувальника, проте відповідач не прийняв вмотивованого рішення за результатами розгляду її заяви, а формально надав відповідь листом.
Відповідач позов не визнав. Стверджує, що позивачка не має права на виплату соціальних виплат, позаяк до заяви про призначення страхових виплат не додано належним чином оформлених документів, які вимагаються законодавством.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач розглянув порушене у заяві від 30.09.2002 питання у неналежний спосіб, оскільки будь-яке рішення пов'язане із вирішенням питання про страхові виплати має прийматися Фондом у формі постанови, а не шляхом листування із заінтересованою особою.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви заінтересованої особи виключно за наявності усіх поданих документів, проте заявниця не додала до заяви усіх необхідних документів.
Позивачка правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалася.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Надаючи правову оцінку в контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає таке.
Закон №1105-XIV відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Згідно із частиною першою статті 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до положень статті 41 цього Закону у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють;
3) особи з інвалідністю - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.
Статтею 43 Закону №1105-XIV визначений перелік документів, що подається до Фонду для розгляду справ про страхові виплати.
За вимогами частин першої та другої статті 44 Закону №1105-XIV Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Пунктом 1.4. Порядку №11, дія якого поширюється на потерпілих від нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання (далі - потерпілі) та осіб, які мають право на страхові виплати в разі втрати годувальника, регламентовано, що рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.
Отже, положення наведених нормативно-правових актів визначають, що рішення про призначення страхових виплат або про відмову в їх призначенні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі постанови Фонду.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади у відповідь на звернення громадян щодо оформлення страхових виплат. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Натомість чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 44 Закону №1105-XIV та пункту 1.4. Порядку №11.
В межах цього адміністративного спору позивачка звернулася до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення (постанову), в той час, як останній протиправно направив позивачці відповідь у формі листа.
За такого правого регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність належним чином оформленого рішення Фонду про призначення страхових виплат або про відмову в їх призначенні у формі постанови свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Відсутність належним чином оформленого рішення фонду, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.09.2020 у формі постанови, свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу.
Одночасно колегія суддів зазначає, що з огляду на відсутність належним чином оформленого рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.09.2020, правова оцінка на предмет відповідності поданих на розгляд документів вимогам законодавства у межах цієї справи судом не надається.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Кропивницького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі №340/5803/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
В. М. Кравчук
В. М. Шарапа