Справа № 204/2567/22
Провадження № 2-о/204/61/22 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
11 травня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чечелівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території,-
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою, в якій просила встановити факт смерті громадянки України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Сніжне, Донецька область, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сніжне Донецької області, у віці 95 років. В обґрунтування своєї заяви вказала на те, що вона є внучкою ОСОБА_2 . Її бабуся - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сніжне, Донецька область, що знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Заявниця звернулася до Чечелівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для державної реєстрації смерті своєї бабусі, але у зв'язку з тим, що заявницею для підтвердження факту смерті пред'явлено документ, форма якого не відповідає формі відповідно до законодавства України, їй було відмовлено у державній реєстрації смерті. Встановлення даного факту їй потрібно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про смерть.
В судове засідання заявниця та її представник не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, раніше представником заявниці ОСОБА_3 було подано заяву про уточнення вимог, а саме викладення резолютивної частини заяви в наступній редакції: «Встановити факти, що має юридичне значення, а саме факт смерті моєї бабусі гр. України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сніжне Донецької області, у віці 95 років, яка на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ».
Представник Чечелівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та вказав, що повністю покладається на рішення суду.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню по наступним підставам.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Якщо документи про смерть особи відсутні, то державна реєстрація її смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. А згідно з частинами 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Згідно з ч. 2 ст. 317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Згідно зі свідоцтвом про смерть від 14 грудня 2020 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сніжне.
Факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сніжне, Донецька область підтверджується вищевказаним свідоцтвом про смерть.
З вищенаведених документів про смерть ОСОБА_2 вбачається, що місцем її. смерті є Донецька область.
Чинне законодавство України передбачає державну реєстрацію факту смерті або на підставі лікарського свідоцтва про смерть, або на підставі рішення суду. При цьому, видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, тобто без встановлення лікарем факту смерті, забороняється.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Враховуючи викладене, єдиною підставою для державної реєстрації смерті в даних випадках є рішення суду про встановлення факту смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Однак, м. Сніжне в Донецькій області входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
У зв'язку з тим, що смерть ОСОБА_2 настала на території, а саме в м. Сніжне, Донецька область, тобто на території якої нині жодний орган державної влади України не працює, суд погоджується з тим, що отримати свідоцтво про смерть, встановленого зразка і виданого компетентним органом державної влади України - є неможливим.
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України для заявника має юридичне значення, тому що створює для нього відповідні правові наслідки.
Таким чином, оскільки реєстрація органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті ОСОБА_2 неможлива, то суд вважає за необхідне встановити такий факт, задовольнивши вимоги заявниці, які є доведеними і обґрунтованими.
Під час розгляду даної справи судом не було встановлено третіх осіб, права і інтереси яких можуть бути порушені встановленням даного факту, у зв'язку з чим суд вважає можливим задовольнити дану заяву про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням вищевказаних обставин, суд вважає можливим встановити факт смерті громадянки України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Сніжне, Донецька обл., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сніжне, Донецька область.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. 49 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76-83, 89, 223, 247, 258-259, 263-265, 294, 315, 317-319, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чечелівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території - задовольнити повністю.
Встановити факт смерті громадянки України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Сніжне, Донецька область, Україна, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сніжне, Донецька область.
На підставі ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження рішення суду у справах про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України не зупиняє його виконання.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Чечелівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33339831, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Пушкіна, буд. 67.
Суддя В.В. Самсонова