Справа № 339/18/22
Провадження № 33/4808/255/22
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Головенко О. С.
Суддя-доповідач Васильєв
12 травня 2022 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Федів І.І.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.,-
Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 08 січня 2022 року о 02 год. 40 хв. по вул. Центральна в с. Міжріччя Болехівської міської ради Івано-Франківської області керував автомобілем Ford Fusion НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного спяніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Алкотестера 6820 та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду є незаконною.
Апелянт вказує на те, що працівники поліції сфабрикували протокол про адміністративне правопорушення, використовуючи його необізнаність. Вказує на те, що на місці події не було свідків при його відмові від проходження огляду на стан сп'яніння, що підтверджується долученими відеодоказами до справи.
Вказує, що автомобіль під його керуванням було зупинено за незначне порушення - непрацюючий стоп-сигнал і впевнений, що працівники поліції зупинили автомобіль під його керуванням з метою скласти протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апелянт вказує на те, що він відмовився від проведення огляду на стан сп'яніння за присутності тільки поліцейських та відсутності свідків і не хотів їхати в лікарню та чекати в черзі для проходження відповідного огляду.
ОСОБА_1 наголошує, що поліцейські не навели наявності у нього жодних ознак сп'яніння.
Апелянт стверджує, що судом не наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про його винуватість у вчиненні правопорушенні, не обґрунтовано мотиви прийняття чи відхилення його доводів по суті справи та вважає такі дії суду неприпустимими.
Вважає постанову суду невмотивованою і такою, що не відповідає реальним обставинам справи та наявним доказам.
Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону КУпАП, оскільки відсутність свідків є грубим порушенням порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.
Апелянт вказує на те, що працівники поліції ввели його в оману та не роз'яснили наслідки відмови від огляду. Його права працівниками поліції роз'яснено було формально.
Свідчення працівника поліції апелянт вважає не об'єктивними, та такими, що не можуть братись до уваги як доказ його вини у справі.
Таким чином вважає, що вимога поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу є законною лише за наявності свідків.
Вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у вчиненні ним правопорушення.
Просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не з'явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.
Зі змісту доводів захисника адвоката Федіва І.І. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності.
Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження за його апеляційною скаргою в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 адвокат Федів І.І. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення.
Перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги та проаналізувавши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення та інші.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Федів І.І. підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та доповнив їх новими, стверджуючи, що повністю узгодив свою правову позицію із своїм підзахисним, участь якого ре є обов'язковою в суді апеляційної інстанції.
Зокрема, адвокат Федів І.В. вважав, що суд першої інстанції не перевірив відповідність технічного засобу, за допомогою якого поліцейський хотів проводити огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, вимогам закону та не встановив дані, які свідчать про те, що запропонований працівником поліції медичний заклад дійсно має право проводити огляд на стан сп'яніння водіїв транспортних засобів. Вважав, що суд першої інстанції безпідставно послався на відеозаписи, які долучені до матеріалів справи, оскільки вони не можуть бути визнані допустимим доказом за відсутності даних про технічні засоби за допомогою яких їх було отримано. Стверджував, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний допустимим доказом, оскільки під час його складання працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 його процесуальні права, внаслідок чого останній був позбавлений можливості організувати ефективний захист своїх інтересів.
Перевіряючи доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Федіва І.І. щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному, та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення.
Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_2 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
Суд першої інстанції, проаналізувавши сукупність досліджених доказів, прийшов до обґрунтованого висновку, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
При прийнятті рішення у справі судом було взято до уваги, що в судове засідання 28 січня 2022 року ОСОБА_1 не з'явився, подавши клопотання про передачу справи на розгляд Нетішинського міського суду за місцем проживання та про відкладення у зв'язку з хворобою (а.с.12-13, 18), в задоволенні якого постановою суду від 28 січня 2022 року відмовлено та відкладено розгляд справи (а.с.23-24).
17 лютого 2022 року ОСОБА_1 не з'явившись в судове засідання, подав клопотання про відкладення розгляду справи на надання копій адміністративного матеріалу, яке задоволено судом (а.с.28-29).
25 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав письмове клопотання, в якому просить закрити справу стосовно нього у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Таке клопотання обґрунтовано тим, що складений відносно нього матеріал про адміністративне правопорушення є юридично неспроможним, оскільки працівники поліції сфабрикували протокол, використовуючи його необізнаність щодо ст.130 КУпАП та допустили критичну помилку, яка тягне недійсність усієї процедури.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в поданому клопотанні про закриття провадження у справі, ОСОБА_1 навів доводи, які аналогічні тим, які наведені ним в апеляційній скарзі. Зокрема, зі змісту клопотання ОСОБА_1 вбачається, що причиною зупинки було незначне порушення: непрацюючий стоп-сигнал справа. Стверджує, що оскільки він раніше вже потрапляв в таку ситуацію, тому прагнув діяти строго до закону, тож відмовився від огляду тільки за присутності працівників поліції та відсутності свідків. Вважав, що не було потреби їхати до лікаря, чекати в черзі та отримати від працівників поліції слова вибачення за їх роботу. Звертає увагу, що на відео працівника поліції не встановили у нього жодної ознаки сп'яніння. При пропозиції огляду, оформленні протоколу і огляді не залучалися свідки, що явно видно з протоколу та відео. До того, ОСОБА_1 вказав, що працівники поліції його ввели в оману та не роз'яснили наслідки відмови від огляду. Вважав, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь (а.с.35-39).
При ухваленні постанови суду від 06 квітня 2022 року, судом також взято до уваги, що після надання заперечення, ОСОБА_1 в судові засідання 04 березня 2022 року, 06 квітня 2022 року не з'явився, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи (а.с. 33-34, 41-44) та про причини неявки не повідомив.
Суд, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки та взявши до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких він виклав свою позицію щодо вказаної справи, суддя вважав, що неявка ОСОБА_1 не перешкоджає розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважав, що вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч.1.ст.130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеодоказами, які містяться в матеріалах провадження та досліджені в судовому засіданні, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта стосовно того, що судом належним чином не вмотивована постанова суду, оскільки такі доводи спростовуються сукупністю обґрунтованих висновків, які наведені судом в мотивувальній частині ухваленого судом рішення, якими були перевірені доводи ОСОБА_1 наведені ним в поданому запереченні (а.с.35-39) та яким було надано відповідну правову оцінку.
Обґрунтовуючи свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення (а.с.1), акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів Драгер 6820, який складено у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 , ознаками, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та відповідно до якого огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на визначення стану сп'яніння (а.с.2 ).
Суд звернув увагу на те, що в матеріалах справи наявне свідоцтво про перевірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 12-01/7816, чинне до 04 жовтня 2022 року про відповідність вимогам закону приладу Газоаналізатора ALCOTEST 6820 (а.с.7). Окрім того, відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП Долинська ЦРЛ від 08 січня 2022 року (а.с.3) водій ОСОБА_1 , відмовився від проходження огляду у вищевказаному медичному закладі охорони здоров'я ( а.с.3).
При прийнятті рішення у справі, судом прийняті до уваги посилання ОСОБА_1 щодо рапорту працівника поліції Глушак Т.І., який міститься в матеріалах справи, (а.с.4), та зазначено, що він є документом внутрішнього користування, оскільки його зміст полягає в тому, що працівник поліції інформує начальника ВП про правомірність дій працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Звернуто увагу судом і на те, що працівники поліції у відповідності до ст.265-1 КУпАП, відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, залишивши на місці зупинки транспортний засііб, зазначивши про це в протоколі. Довідкою начальника Долинського відділення поліції підтверджено, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія (а.с.5).
Судом першої інстанції були досліджені відеодокази з нагрудних камер працівників поліції та відео реєстратора з патрульного автомобіля, зміст яких повністю підтверджує вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.8) та не викликали сумнівів щодо події адміністративного правопорушення та перебігу обставин відмови водія від проходження огляду.
Також судом було надано оцінку твердження ОСОБА_1 щодо відсутності свідків, на що суд вказав, що в даному випадку працівники поліції діяли правомірно, враховуючи що проведення огляду на стан сп'яніння здійснювалося за допомогою фіксації технічними засобами і в такому випадку не було необхідності залучення свідків згідно ч.2 ст. 266 КУпАП.
Суд в постанові наголосив на тому, що додані поліцейським до протоколу відеозаписи є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП, оскільки стосуються вказаної події, де зафіксовано, що саме ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, поліцейські попереджали водія, що відповідно до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» ведеться відеозйомка.
Дані відеозаписи не викликали сумнівів у суду щодо їх достовірності та допустимості, оскільки не містили ознак фальсифікації чи присутності на відео іншої особи, а не ОСОБА_1 . Підстав вважати відеозапис змонтованим у суду не було і цей відеозапис є прямим і беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_1 .
Судом також зазначено, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Суд визнав необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що працівники поліції не встановили жодних ознак сп'яніння та не роз'яснили йому наслідки відмови від проходження огляду, оскільки матеріали відеофіксації підтверджують, що такі дії працівниками поліції були здійснені неодноразово.
Оцінивши вказані докази, відповідно до ст. 252 КУпАП, суддя прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушенння, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним з явними ознаками алкогольного сп'яніння та від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився (ухилився).
Таким чином, апеляційний суд звертає увагу на те, що судом при прийнятті рішення були детально досліджені доводи ОСОБА_1 щодо порушення процедури проведення працівниками огляду на визначення стану сп'яніння та його невинуватості у вчиненні правопорушення.
Апеляційний суд наголошує на тому, що аналогічні доводи щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушенні за ч.1 ст.130 КУпАП наведені ним і в апеляційній скарзі на оскаржувану постанову суду.
Апеляційний суд вважає, що постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення.
Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.
Перевіряючи доводи ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд першої інстанції, проаналізувавши сукупність досліджених доказів, прийшов до обґрунтованого висновку, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом доводить, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 031691 від 08 січня 2022 року, водій ОСОБА_1 08 січня 2022 року о 02 год. 40 хв. по вул. Центральна в с.Міжріччя керував автомобілем Ford Fusion НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Алкотестера 6820 та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - КРПП ВП №1 м. Долина старшим лейтенантом поліції Глушак Т.І., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП.
ОСОБА_1 було роз'яснені його права та обов'язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Болехівському міському суді.
В протоколі свідки не зазначені, зазначено про проведення відеофіксації.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано матеріали справи.
Працівниками поліції Савчуку І.В. тимчасовий дозвіл не видався на право керування транспортним засобом, посвідчення водія у останнього також не було вилучено.
У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено, що особа від дачі пояснень відмовився.
В протоколі про адміністративне правопорушення міститься відмітка працівника поліції про те, що особа, яка притягається до відповідальності, відмовилась від підписання протоколу.
Окрім того, в протоколі зазначено, що транспортний засіб залишено по місці зупинки.
Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та долучених до матеріалів справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з тим, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1). Відеозаписи долучені до матеріалів справи містять відомості про те, що працівником поліції було ознайомлено ОСОБА_1 зі змістом протоколу, який відмовився від підписання протоколу про ознайомлення його із правами та місцем розгляду справи в суді, а також відмовився підписатися в протоколі про його ознайомлення зі змістом протоколу та отримання його копії. ОСОБА_1 неодноразово наголошував працівникові поліції про те, що не буде підписуватись в протоколі.
Відеозаписи з нагрудної камери працівника поліції свідчать про те, що працівник поліції ознайомив ОСОБА_1 зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та намагався вручити йому копію протоколу, однак останній відмовлявся від отримання копії протоколу та його підписання.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у тому випадку, коли недотримання обов'язку повідомити у встановленому законом порядку про обвинувачення, трапилось з вини обвинуваченого, то він не може стверджувати про порушення прав сторони захисту (Ердоган проти Туреччини, Камбел і Фелл проти Сполученого Королівства)
Сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення свідчила про те, що він не бажав використовувати надані йому права з метою ефективного захисту своїх інтересів та намагався своїми діями ускладнити працівникам поліції виконання покладених на них обов'язків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з відео реєстратора службового автомобіля поліції та нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до відеозапису відео реєстратора службового автомобіля поліції зафіксовано рух автомобіля Ford Fusion НОМЕР_1 , за яким слідував автомобіль працівників поліції, після зупинки даного автомобіля з місця водія вийшов ОСОБА_1 , в автомобілі також перебувала пасажирка.
Зокрема, зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що водій ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом. Відеозаписи містять дані того, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про причини зупинки транспортного засобу під його керуванням, а саме за керування транспортним засобом з непрацюючим стоп сигналом, в автомобілі перебував на місці водія ОСОБА_1 , який не надав для перевірки документи на транспортний засіб та посвідчення водія, а особу водія та дані посвідчення водія ОСОБА_1 було встановлено через додаток Дія.
В ході спілкування із водієм ОСОБА_1 у працівника поліції виникла підозра, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння та запропонував пройти огляд на визначення стану сп'яніння, на що водій неодноразово відмовився.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що йому не були роз'яснені його права та обов'язки, оскільки відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, особі, яка притягається до відповідальності були роз'яснені його процесуальні права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
На відеозаписі зафіксовано, що на неодноразові пропозиції працівниками поліції водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу або у медичному закладі, ОСОБА_1 категорично відмовився.
Працівником поліції ОСОБА_1 були неодноразово роз'яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та повідомлено, що у разі відмови від проходження такого огляду стосовно водія буде складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відеозаписи містять інформацію про те, що працівниками поліції не були залучені свідки та працівниками поліції повідомлено ОСОБА_1 про те, що їх залучення є необов'язковим, оскільки ведеться відео фіксація події, відеозаписи яких будуть долучені до матеріалів справи.
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Зокрема, зі змісту відеозапису вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 стало те, що він, керував транспортним засобом з порушенням вимог ПДР, саме водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що не заперечується правопорушником.
Таким чином, із відеозапису відео реєстратора з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що водію ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки у відповідності до вимог закону, запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння сертифікованим приладом Драгер, після чого водій ОСОБА_1 неодноразово та в категоричній формі відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціально технічного приладу Драгер та в медичному закладі на відповідні неодноразові пропозицій працівника поліції. Працівником поліції Савчука І.В. було повідомлено про складання матеріалів адміністративної справи за ч.1 ст.130 КУпАП, роз'яснено зміст протоколу, від підписання та отримання якого правопорушник відмовився.
Вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку ОСОБА_1 при проходженні ним огляду на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Драгер.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи містять дані того, що поведінка ОСОБА_1 при спілкуванні із працівниками поліції була спрямована на ухилення від проходження огляду на визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та при наданні свідоцтва на повірку відповідного приладу, а також і в медичному закладі, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не довіряє приладу Драгер, не бажає проїхати до медичного закладу для проходження огляду та стояти в черзі, не вбачав підстав для проходження ним огляду на визначення стану сп'яніння.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Зі змісту матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 .
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Разом з тим, зі змісту матеріалів справи та відеозаписів долучених до матеріалів справи вбачається, що підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 було те, що він керував транспортним засобом з порушенням ПДР України.
Зі змісту відеозапису з відеореєстраторів з нагрудних камер працівників поліції, які долучені до матеріалів справи вбачається, що поліцейським було вказано причину зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , з чим останній погодився та не заперечував щодо несправності автомобіля.
Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 .
У відповідності до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів Драгер 6820, який проведений у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 , ознаками, а саме: тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Зазначено, що огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на визначення стану сп'яніння. Також вказано про застосування відео фіксації (а.с.2 ).
Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП Долинська ЦРЛ від 08 січня 2022 року (а.с.3) водій ОСОБА_1 при наявності ознак сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, відмовився від проходження огляду в медичному закладі охорони здоров'я ( а.с.3), на підставі чого було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №031691.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи сторони захисту про необхідність встановлення обставин які свідчать, що КНП Долинська ЦРЛ має право проводити огляд на стан сп'яніння водіїв транспортних засобів, оскільки такий огляд вищевказаним медичним закладом не проводився.
Згідно рапорту У СРПП ВП №1 м.Долина старшого сержанта поліції Глушак Т.І. (а.с.4), 08.01.2022 року о 02.40 год. в м. по вул. Центральна в с. Міжріччя, перебуваючи в добовому наряді зупинено транспортний засіб Ford Fusion НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування із водієм у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах з порожнини рота, тремтіння рук, різка зміна забарвлення обличчя. Водієві було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Драгер 6820, на що останній відмовився, від проходження огляду в найближчому медичному закладі водій також відмовився. Дані водія встановлено за допомогою програми ДІЯ, а також згідно бази дани АРМОР. На водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Транспортний засіб залишено на місці зупинки.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника ВП №1 м. Долина про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовного дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно довідки начальника Долинського відділення поліції підтверджено, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія (а.с.5).
Додано до матеріалів справи свідоцтво про перевірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 12-01/7816, чинне до 04 жовтня 2022 року про відповідність вимогам закону приладу Газоаналізатора ALCOTEST 6820 (а.с.7).
При вирішанні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає, що обставини за яких було зупинено транспортний засіб під керування ОСОБА_1 , свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що водій транспортного засобу може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за відмову у проходження огляду на стан сп'яніння тільки за умови присутності свідків при проходження чи відмови від проходження огляду на визначення стану сп'яніння.
Зокрема, зі змісту апеляційної скарги вбачається, ОСОБА_1 не погоджується із діями працівників поліції, оскільки вважає, що останні порушили встановлений законом порядок огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння. Вважає, що зібрані з порушенням норм законодавства докази не доводять його вини у вчиненні правопорушення та вважає, що зупинка транспортного засобу працівниками поліції була незаконною, а тому всі здобуті докази можна вважати неналежними та недопустимими доказами у справі.
Перевіряючи вищевказані доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не може бути звільнений від адміністративної відповідальності, оскільки не діяв в умовах крайньої необхідності, перебуваючи в стані необхідної оборони чи був у стані неосудності.
Відмова водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі мотивована необхідністю скористатись послугами захисника утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, оскільки хоча і виглядає як намагання діяти відповідно до закону, однак за своїм змістом спрямована на невиконання вимог п.2.5 ПДР.
Апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'янінням у встановленому законом порядку.
Водій транспортного засобу може відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння як до проведення відповідного огляду так і під час проведення такого огляду.
Апеляційним судом не встановлені обставини, які свідчать про те, що працівниками поліції були порушені вимоги ст.266 КУпАП та, що останні зловживаючи своїми повноваженнями, сфальсифікували докази по справі. Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що огляд на стан сп'яніння взагалі не проводився, оскільки водій відмовився від проходження такого огляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що огляд водія на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу починається з моменту залучення двох свідків, оскільки всі дії, визначені законодавством та направлені на встановлення чи спростування стану сп'яніння поліцейським за вимогами ч.2 ст.266 КУпАП мають відбуватися виключно в присутності свідків.
Однак, такі твердження є необґрунтованими та спростовуються чинним законодавством.
За змістом ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому закон передбачає необхідну присутність двох свідків у тому випадку, якщо не можливо застосувати технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В даному випадку, суд дійшов до правильного висновку, що матеріали адміністративної справи містять достатньо доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Драгер 6820 та відмовився від проходження огляду у медичному закладі, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у відповідності до вимог закону; відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції та відеозапису з відео реєстратора машини патрульної поліції.
Апеляційний суд вважає безпідставним посилання на те, що працівниками поліції було порушено встановлений законом порядок проходження водія на визначення стану алкогольного сп'яніння, оскільки огляд водія на стан сп'яніння не проводився у зв'язку із відмовою водія транспортного засобу пройти такий огляд.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Таким чином, проведення огляду та оформлення результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння, проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; 2) лікарем закладу охорони здоров'я, які затверджені управлінням охорони здоров'я місцевих держаних адміністрацій, в інших закладах охорони здоров'я проведення вказаного огляду заборонено.
Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення.
Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в закладах охорони здоров'я.
Пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, обґрунтовано призначив ОСОБА_1 стягнення, яке відповідає вимогам закону.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає можливості призначення іншого менш суворого стягнення ніж було застосовано судом першої інстанції.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2022 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв