Справа № 350/43/22
Провадження № 22-ц/4808/656/22
Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.
Суддя-доповідач Бойчук
16 травня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Томин О.О., Девляшевського В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та його представника на рішення Рожнятівського районного суду від 17 березня 2022 року під головуванням судді Пулика М.В. у смт Рожнятів,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
В обґрунтування позову зазначила, що з 24.09.2013 перебуває з відповідачему зареєстрованому шлюбі, у якому в них народилися дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач з ними не проживає з липня 2021 року, не бере участі у матеріальному забезпеченні дітей, а їй самотужки важко утримувати їх дітей.
Він офіційно не працевлаштований, однак працює на сезонних роботах, отримує стабільний та високий дохід, а також нещодавно придбав для себе легковий автомобіль.
Посилаючись на вищезазначене та те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дітей у заявленому нею розмірі, просила ухвалити рішення про стягнення з відповідача в її користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 5 000,0 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до повноліття дітей.
ОСОБА_1 11.02.2022 подала до Рожнятівського районного суду заяву, згідно якої позов підтримала частково у сумі стягнення по 3 000,0 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до повноліття дітей.
Рішенням Рожнятівського районного суду від 17 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей, дочок: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі у розмірі по 2 500 гривень щомісячно, починаючи стягнення з 13 січня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 900 гривень витрат на професійну правничу допомогу та на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 992,40 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 та його представник посилаються на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Вказують, що ОСОБА_2 готовий сплачувати аліменти у визначеному законом мінімальному розмірі на кожну дитину, адже такий розмір аліментів відповідає мінімальному рекомендованому розміру аліментів, який становить розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Відповідач намагався сплачувати аліменти на дітей добровільно в позасудовому порядку, зокрема, придбавав дітям одяг до 1-го вересня та до новорічних свят, придбав все необхідне до школи, надавав кошти для харчування.
Проте фінансові можливості відповідача не надають змоги сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, що не враховано судом першої інстанції, а позивач приховала той факт, що вона працевлаштована і отримує соціальну допомогу на час декретної відпустки, станом на момент розгляду справи виїхала з дітьми з України на час війни як біженка і користується соціальними видами допомоги у країні перебування.
Зазначають, що позивачкою не було надано довідку про доходи відповідача та таку не було витребувано судом, як і доказів якими підтверджується необхідна сума аліментів.
Суд першої інстанції ухвалив рішення посилаючись на припущення про необхідність стягнення твердої грошової суми, а не частки від доходу відповідача.
Відповідач не має ні роботи, ні доходів, бізнесу, корпоративних прав, новопридбаних об'єктів нерухомого майна, житлових чи нежитлових приміщень, нових транспортних засобів, відсутні зареєстровані суб'єкти господарювання, виїзди на сезонну роботу були ще у 2021 році, на нього негативно вплинула всесвітня пандемія та впроваджений карантин. Також суд першої інстанції не враховує, що в Україні введено воєнний стан, що вплинуло на доходи відповідача, який не може виїхати за межі України для заробітку коштів.
Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково і стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання спільних дітей 2014 та 2020 років народження в розмірі на двох дітей - 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів на кожну дитину з моменту заявленого позову і до моменту досягнення дітьми повноліття, але не менше як 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку. Також просять стягнути з позивачки на користь апелянта витрати на правову допомогу в сумі 2 000 грн.
ОСОБА_1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони 24.09.2013 зареєстрували шлюб, актовий запис № 83, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 4).
У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями їх свідоцтв про народження (а.с. 5, 6).
Неповнолітні діти сторін проживають з матір'ю, що визнається сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
За змістом вказаних норм закону обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2 833 гривні, а отже мінімальний розмір аліментів, на момент розгляду справи, на дитину віком до 6 років не може бути меншим, ніж 1 050 грн, на дитину віком від 6 до 18 років не може бути меншим, ніж 1 309 грн.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів виходив з принципів розумності та справедливості, взяв до уваги часткове визнання відповідачем позову та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дітей по 2 500 гривень на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, якими підтверджується його дійсний майновий стан, посилання в апеляційній скарзі на неспроможність на даний час сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі щомісячно, не приймаються до уваги та не є підставою для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру аліментів, який є необхідним для забезпечення дитині належних умов для її фізичного, розумового, морального та соціального розвитку.
Оскільки утримання дитини є обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним, та в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, не заслуговують на увагу посилання апелянта на ненадання позивачкою доказів чи інших підтверджень, що вона потребує аліментів саме у заявленому нею розмірі та про її працевлаштування, отримання соціальної допомоги на час декретної відпустки чи користування соціальними видами допомоги.
Доводам апелянта про те, що він не має постійної роботи, виїзди на сезонну роботу були ще у 2021 році, на нього негативно вплинула всесвітня пандемія, а також що в Україні введено воєнний стан, суд першої інстанції дав належну правову оцінку, визначаючи розмір аліментів з урахуванням його матеріального становища. Відповідач є фізично здоровим та працездатним, що ним не заперечується, будь-яких відомостей щодо утримання інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина, суду не надано.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачкою не було надано довідку про доходи відповідача за умови часткового заперечення позову, суперечать вимогам ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення посилаючись на припущення про необхідність стягнення твердої грошової суми, а не частки від доходу відповідача, спростовуються вимогами ч. 3 ст. 181 та ч. 1 ст. 184 СК України. Крім того, ч. 3 ст. 181 СК України передбачено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом саме одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд дійшов переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року ОСОБА_2 надано відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у цій справі в суді апеляційної інстанції за його апеляційною скаргою.
Таким чином, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави 1 488,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника залишити без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду від 17 березня 2022 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 жителя АДРЕСА_1 ) на користь держави 1 488,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 травня 2022 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.О. Томин
В.А. Девляшевський