Справа № 350/44/22
Провадження № 22-ц/4808/658/22
Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.
Суддя-доповідач Бойчук
16 травня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Томин О.О., Девляшевського В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 17 березня 2022 року під головуванням судді Пулика М.В. у смт Рожнятів,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання.
В обґрунтування позову зазначила, що з 24.09.2013 перебуває з відповідачему зареєстрованому шлюбі, у якому в них народилися дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач з ними не проживає з липня 2021 року, не бере участі у матеріальному забезпеченні дітей, а їй самотужки важко утримувати їх дітей.
Він офіційно не працевлаштований, однак працює на сезонних роботах, отримує стабільний та високий дохід, а також нещодавно придбав для себе легковий автомобіль.
Посилаючись на вищезазначене та те, що дочка сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з нею, а відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дружини, просила ухвалити рішення про стягнення з відповідача аліменти на своє утримання у твердій грошовій сумі по 3 000 грн щомісячно до досягнення дочкою ОСОБА_4 трирічного віку.
Рішенням Рожнятівського районного суду від 17 березня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 гривень щомісячно.
Стягнення аліментів розпочато з 13 січня 2022 року та слід продовжувати до досягнення трьохрічного віку дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 900 гривень витрат на професійну правничу допомогу та на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 992,40 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 та його представник посилаються на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Вказують, що вимога позивачки про стягнення з відповідача аліментів на її утримання не підлягає до задоволення, адже не підтверджена жодними доказами.
Відповідно до вимог закону дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Позивач не надає жодних доказів, які підтверджують її непрацездатність. Також вона не враховує, що у відповідача відсутня така фінансова можливість її утримувати. Натомість вона приховала той факт, що вона працевлаштована і отримує соціальну допомогу на час декретної відпустки, станом на момент розгляду справи виїхала з дітьми з України на час війни як біженка і користується соціальними видами допомоги у країні перебування.
Судом першої інстанції не було враховано чим саме підтверджується непрацездатність позивачки та ухвалено рішення посилаючись на припущення про таку непрацездатність та начебто її потребу у матеріальній допомозі.
Відповідач не має ні роботи, ні доходів, бізнесу, корпоративних прав, новопридбаних об'єктів нерухомого майна, житлових чи нежитлових приміщень, нових транспортних засобів, відсутні зареєстровані суб'єкти господарювання, виїзди на сезонну роботу були ще у 2021 році, на нього негативно вплинула всесвітня пандемія та впроваджений карантин. Також суд першої інстанції не враховує, що в Україні введено воєнний стан, що вплинуло на доходи відповідача, який не може виїхати за межі України для заробітку коштів.
Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також просять стягнути з позивачки на користь апелянта витрати на правову допомогу в сумі 2 000 грн.
ОСОБА_1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони 24.09.2013 зареєстрували шлюб, актовий запис № 83, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 4).
У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями їх свідоцтв про народження (а.с. 5, 6).
Малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з матір'ю, що визнається сторонами і у суду немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до довідки від 11.02.2022 № 28, виданої Дубівецьким ліцеєм Дубівської сільської ради Івано-Франківської області, позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 10.12.2020 по 14.10.2023 року (а.с. 23).
Згідно ч. 2, 4 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини, аліменти до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 77 СК України, за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.
Аліменти сплачуються щомісячно.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти на одного з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Суд першої інстанції врахував, що позивач здійснює догляд за дитиною, якій менше трьох років, відповідач є особою працездатного віку, має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки, та, виходячи з можливостей відповідача, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову та стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі по 1 500 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду до досягнення дитиною трирічного віку.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, якими підтверджується його дійсний майновий стан, посилання в апеляційній скарзі на відсутність у нього як батька дитини фінансової можливості сплачувати дружині, з якою проживає дитина, аліменти до досягнення дитиною трьох років у визначеному судом розмірі, не приймаються до уваги та не є підставою для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру аліментів виходячи з принципу справедливості та розумності і з урахуванням потреб дружини.
Неспроможними є доводи апелянта про те, що позивач приховала той факт, що вона працевлаштована і отримує соціальну допомогу на час декретної відпустки, користується соціальними видами допомоги, оскільки право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища. Судом встановлено, що відповідач може надавати матеріальну допомогу другому з подружжя.
З цих підстав не заслуговують на увагу посилання апелянта на ст. 75 СК України та те, що судом першої інстанції не було враховано чим саме підтверджується непрацездатність позивачки та ухвалено рішення посилаючись на припущення про таку непрацездатність та начебто її потребу у матеріальній допомозі.
Не спростовують висновків суду посилання ОСОБА_2 та його представника на те, що на доходи відповідача негативно вплинула всесвітня пандемія та впроваджений карантин, введення воєнного стану в Україні, оскільки він не надав суду першої інстанції будь-яких доказів на підтвердження такого.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд дійшов переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року ОСОБА_2 надано відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у цій справі в суді апеляційної інстанції за його апеляційною скаргою.
Таким чином, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави 1 488,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника залишити без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду від 17 березня 2022 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 жителя АДРЕСА_1 ) на користь держави 1 488,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 травня 2022 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.О. Томин
В.А. Девляшевський