Житомирський апеляційний суд
Справа №285/5837/21 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В.Б.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
10 травня 2022 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю,
з участю секретаря
судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №285/5837/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Мозгового В.Б. у м. Новоград-Волинському,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 91 968,45 грн. за договором позики.
В обґрунтування позову зазначав, що 13.04.2021 він дав у борг ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 4000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.04.2021 еквівалентно 111 734,00 грн., на підтвердження чого було складено відповідну розписку. 21.10.2021 року ОСОБА_2 на виконання вимог договору позики частково повернув 500 доларів США. Оскільки в обумовлений у розписці строк - до 31 жовтня 2021 року відповідач решту боргу не повернув, тому посилаючись на вказані обставини просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 грудня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти за договором позики в сумі 91 968 (дев'яносто одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 45 копійок. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, при вирішенні спору судом першої інстанції не було прийнято до уваги наявність кримінального провадження №42021110000000252 від 28.09.2021 за ч.3 ст. 368 КК України щодо вимагання від нього неправомірної вигоди за непритягнення до кримінальної відповідальності. Суд не залучив в якості третьої особи, орган, який проводить досудове розслідування та не витребував матеріали кримінального провадження. Крім того, вказує, що до того моменту, як позивач почав вимагати в нього грошові кошти, він ніколи з ним не зустрічався та його не знав, і тим більше не позичав в нього ніяких коштів. В справі відсутній оригінал боргової розписки. Однак, через не повідомлення його про проведення судового засідання, він був позбавлений можливості надати вказані вище заперечення та зауваження та належним чином захистити свої права.
У поданому відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Соколовський В.Л., посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Соколовський В.Л. заперечили щодо задоволення апеляційної скарги із підстав наведених у відзиві та надали оригінал боргової розписки.
Відповідач ОСОБА_2 будучи належно повідомленим про час і місце розгляду справи, до суду не з'явився, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі ч.2 ст.372ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга повинна бути відхилена з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 13.04.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу в борг 4000 доларів США, про що складено розписку. Згідно її змісту ОСОБА_2 зобов'язувався повернути ОСОБА_1 борг до 31 жовтня 2021 року (а.с.12).
21.10.2021 ОСОБА_2 на виконання вимог договору позики повернув частину коштів в сумі 500 доларів США (а.с.13).
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст.ст. 1046-1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або за рахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передання грошової суми позичальнику.
Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
З урахуванням наведених норм права правильним є висновок суду про укладення між сторонами договору позики у письмовій формі, даний договір позики є не лише підтвердженням факту укладення договору, а й доказом передачі позикодавцем грошової суми позичальнику.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Наявність кримінального провадження №42021110000000252 від 28.09.2021 за ч.3 ст.368 КК України не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки відсутній обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1 . Оскільки орган, який проводить дане досудове розслідування, не є стороною у спірних правовідносинах, а рішення суду жодним чином не впливає на його права і обов'язки, тому залучення цього органу до участі у справі в якості третьої особи є процесуально невиправданим.
В суді апеляційної інстанції позивачем ОСОБА_1 надано оригінал боргової розписки, що є доказом невиконання відповідачем боргових зобов'язань у повному обсязі. В свою чергу часткове погашення боргу в розмірі 500 доларів США (а.с.13) свідчить про визнання відповідачем даних боргових зобов'язань.
Таким чином, розглядаючи даний спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 грудня 2021 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 13 травня 2022 року.