Дата документу 11.05.2022 Справа № 554/9878/20
Провадження № 2/554/1729/2022
Заочне рішення
іменем України
11.05.2022 року м. Полтава
Суддя Октябрського районного суду м.Полтави Тімошенко Н.В., розглянувши в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислава Юрійовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
встановив:
22.10.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислава Юрійовича, про визнання виконавчого напису від 13.02.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. зареєстрований в реєстрі за № 336, таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на його користь в порядку повернення стягнутого за виконавчим написом, вчиненим 13.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 336, грошові кошти в повному, а також стягнути судові витрати, які складаються з судового збору за подання позовної заяви та судового збору за подання заяви про забезпечення позову та витрат на правову допомогу.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з виконавчого напису нотаріуса вбачається спір про право, оскільки строк, за який видається виконавчий напис, суттєво перевищує строк позовної давності. Крім того, з дня виникнення у відповідача права вимоги до позивача до дня вчинення виконавчого напису пройшло більше трьох років, що в силу ст. 88 Закону України «Про нотаріат» позбавляє нотаріуса права вчинення виконавчого напису.
Позивач вважає, що вище зазначений виконавчий напис нотаріуса вчинений з грубим порушенням вимог чинного законодавства у зв'язку з чим підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 23.10.2020 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 23.10.2020 року задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису від 13.02.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. зареєстрований в реєстрі за № 336.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22.01.2021 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. у судове засідання не з'явилася, просив розглядати справу без його участі.
За таких обставин суддя ухвалила провести заочний розгляд справи на підставі ст. ст. 280-281 ЦПК України.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16.02.2016 року між позивачем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Банк «ТРАСТ» (правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» укладено кредитний договір R031.0062647 від 16.02.2016 року, яким визначено строк повернення кредиту 16.02.2017 року та встановлено графік погашення заборгованості за кредитом та процентами.
13 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. вчинено виконавчий напис нотаріуса, зареєстрований в реєстрі за № 336, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» заборгованості за період з 04.06.2019 року по 24.01.2020 року в сумі 50 187,92 грн.
25 березня 2020 року приватним виконавцем Клименком Р.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 61646418) з примусового виконання виконавчого напису № 336, виданого 13.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю., про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 50 187,92 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».
Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року .
Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року .
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.
Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, який має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.
За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.
У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.
Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.
Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.
Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05.07.2017 року в справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Аналогічні позиції викладені також в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року в справі № 204/4071/14-ц, від 23.01.2018 року в справі № 310/9293/15-ц та постанові Верховного суду України від 05.07.2017 року в справі № 6-887цс17.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд перевіряє доводи боржника в повному обсязі й установлює та зазначає в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Суд, перевіривши доводи позивача в повному обсязі, зазначає, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису № 336, виданого 13.02.2020 року, боржник не мав безспірну заборгованість перед стягувачем, як зазначено у виконавчому написі, оскільки стягнення відбулося поза межами строку позовної давності. Крім того, з дня виникнення у відповідача права вимоги до ОСОБА_1 до дня вчинення виконавчого напису пройшло більше трьох років, а саме сплив строк позовної давності, що в силу ст. 88 Закону України «Про нотаріат» позбавляє нотаріуса права вчинення виконавчого напису.
При вчиненні виконавчого напису, нотаріус не переконався у безспірності розміру заборгованості, не перевірив чи не пройшло більше ніж три роки з дня виникнення права вимоги у стягувача, не витребував іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, які він вправі витребувати у стягувача.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Щодо стягнення з відповідача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» безпідставно набутих коштів, суд вказує на таке.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Суд зауважив, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Позивач просить зобов'язати відповідача повернути йому безпідставно стягнуті кошти за виконавчим написом № 336 від 13.02.2020. Однак в порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України ним не надано доказів, щодо суми коштів, які було стягнуто саме на виконання даного виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю.
Надана копія постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 05.05.2020 на суму заборгованості у розмірі 50 187,92 грн. не є належним доказом, оскільки не містить інформацію щодо предмета доказування.
Крім того, надана позивачем довідка з місця роботи від 17.11.2020 року щодо утримання з заробітної плати ОСОБА_1 за період з травня 2020 року по жовтень 2020 року 20% щомісячно (після відрахування податків) не може бути прийнятим судом в якості доказу щодо стягнутих коштів за виконавчим написом № 336 від 13.02.20201, оскільки не містить відомостей конкретизованої суми утримання із заробітної плати.
Суд зазначає, що відсутні правові підстави для застосування ст. 1212 ЦК України до правовідносин про стягнення з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 коштів стягнутих за виконавчим написом виконавчого провадження.
Отже, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як встановлено судом, 13.10.2020 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Грибовод В.В. укладено договір про надання правової допомоги № 13/10-20.
Відповідно до акту прийняття-передачі виконаних робіт адвокатом від 18.11.2020 року та квитанції на оплату виконаних адвокатом робіт в зв'язку з розглядом справи за позовом ОСОБА_1 було надано правову допомогу та витрати, пов'язані із розглядом справи, складають 10 000 гривень.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 840,80 та судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 420,40 грн., всього - 1261,20 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 273, 280, 315-319 ЦПК України, суд-
ухвалив:
позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислава Юрійовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 13.02.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. зареєстрований в реєстрі за № 336 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» заборгованості у розмірі 50 187,92 грн.
Стягнути з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 сума сплаченого судового збору у розмірі 1261,20 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 10 000 грн.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 про повернення стягнутих за виконавчим написом коштів - відмовити.
Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд міста Полтави протягом 30 (тридцяти) днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд міста Полтави.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, код ЄДРПОУ: 39508708;
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислава Юрійовича, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 20А, оф. 1002.
Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Н.В.Тімошенко