Рівненський апеляційний суд
Іменем України
10 травня 2022 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника-адвоката - ОСОБА_6
законного представника потерпілого - ОСОБА_7
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відео конференції з Володимирецьким районним судом Рівненської області кримінальне провадження № 12019180230000507 про обвинувачення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дубровиця, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, пенсіонера, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, за апеляційною скаргою захисника адвоката - ОСОБА_6 на вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 01.06.2021 року, -
Вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 01.06.2021 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначено покарання - штраф в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 32533, 27 грн; в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50000 грн. та в дохід держави - 3768, 24 грн. процесуальних витрат на залучення експертів.
Вирішено питання щодо речових доказів у справі.
Як визнав доведеним суд, ОСОБА_11 03 грудня 2019 року біля 12 год. 40 хв, перебуваючи за кермом автомобіля марки «ВАЗ-21150» д.р.н. НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю приблизно 30 км/ год. автодорогою «Київ - Ковель - Ягодин» зі сторони м. Сарни в напрямку м. Ковель Волинської області, при здійсненні обгону не встановленого автомобіля типу «мікроавтобус» на Т-подібному перехресті доріг «Київ - Ковель - Ягодин» та автодороги, яка веде до с. Велихів Володимирецького району Рівненської області, в місці наявності дорожньої розмітки, визначеної п. 1.3 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки, і в момент виконання зазначеного маневру, всупереч вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, на зустрічній смузі руху, маючи технічну можливість уникнути настання відповідних наслідків, допустив зіткнення з мотоциклом марки «KINLON» р.н. НОМЕР_2 під керуванням неповнолітнього ОСОБА_10 , який рухався попереду в попутному напрямку та здійснював маневр - поворот ліворуч по ходу руху з головної автодороги «Київ - Ковель - Ягодин» на другорядну. Внаслідок ДТП, яка з технічної точки зору знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з діями ОСОБА_9 , неповнолітній ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості - суглобовий перелом медіального виростку лівої велико-гомілкової кістки зі зміщенням, пошкодження передньої хрестоподібної зв'язки і латерального меніску лівого колінного суглобу та множинні рани обличчя, а транспортні засоби - механічні пошкодження.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичних обставин ДТП, доведеності вини, правильності кваліфікації дій ОСОБА_9 та призначеного покарання, доводить, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_10 17605,06 грн, заявлених до стягнення ОСОБА_7 , який не визнаний судом потерпілим та цивільним позивачем, а також суму 10600 грн.- кошти на проїзд до лікувального закладу, не підтверджені належними доказами, та залишив поза увагою спроможність обвинуваченого, який є пенсіонером, сплатити суму морального відшкодування, визначену вироком.
Просить змінити вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 01.06.2021 року в частині вирішення цивільного позову і відмовити в задоволенні позовних вимог.
У поданих запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 доводить, що вирок суду є законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянта ОСОБА_6 , підтримані обвинуваченим ОСОБА_9 доводи прокурора, законного представника потерпілого- ОСОБА_7 та представника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 , які просять залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційній скарзі сторони захисту, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Винність ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, за обставин, вказаних у вироку, підтверджена сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, яким судом дана правильна юридична оцінка, що не заперечується в поданій апеляційній скарзі і не оспорюється ніким з учасників судового розгляду.
При обранні ОСОБА_9 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_9 , який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, є пенсіонером, ряд пом'якшуючих покарання обставин, відсутність обставин, що його обтяжують, і, належним чином вмотивувавши прийняте рішення, призначив ОСОБА_9 покарання, яке, на думку колегії суддів, слугує виправленню ОСОБА_9 та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Що ж до вирішення судом цивільного позову у даному провадження, то колегія приходить на наступного.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, правомірно, виходячи з вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, задовольнив вимоги потерпілого щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн.
За роз”ясненнями вищезазначеної постанови, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю, розмір відшкодування якої визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Суд першої інстанції врахував, що потерпілий у даному кримінальному провадженні на момент ДТП був неповнолітнім, отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, тривалий час був обмежений у пересуванні внаслідок накладеного на ногу гіпсу, його життя зазнало істотних змін, оскільки був позбавлений можливості продовжувати навчання зі своїми однолітками, звичної поведінки в побуті, змушений лікуватися та потребував стороннього догляду з боку батьків, відчуваючи, як фізичні, так і моральні страждання та пригнічення у зв'язку з такою ситуацією.
Як вбачається зі ст.1166 ЦК України, матеріальна шкода, заподіяна неправомірними діями фізичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ст.1187 ЦК України, за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, несе відповідальність особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.
Колегія суддів вважає, що суд, з врахуванням наданих потерпілою стороною належних доказів, правильно прийняв рішення про стягнення з винуватця ДТП суми понесених на лікування матеріальних витрат, що складає 14928,21 грн, (з врахуванням суми 10600 грн. - витрат проїзду неповнолітнього потерпілого в супроводі батьків до медичних закладів приватним транспортом).
Покликання апелянта на не підтвердження належними доказами витрат на проїзд до лікувального закладу не є переконливими, оскільки при розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що неповнолітній потерпілий довгий проміжок часу перебував у гіпсі, їздив на огляд до лікарів, і всудовому засіданні було досліджено довідку про відсутність транспортного сполучення за місцем проживання потерпілого, виписки з медичної картки неповнолітнього ОСОБА_10 , які узгоджуються з датою прибуття ним до медичних закладів та показаннями законного представника потерпілого, який здійснював супровід, і свідка ОСОБА_12 - власника транспортного засобу, який саме в дати, вказані у медичній картці, забезпечував проїзд неповнолітнього потерпілого до лікарень Володимирця, Сарн та м. Рівне і назад до місця проживання потерпілого у с. Велихів Володимирецького району Рівненської області.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту про безпідставне стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 , як відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, вартості пошкодження мотоцикла - 17605,06 грн, оскільки даний транспортний засіб не є майном неповнолітнього потерпілого, а належить його батьку - ОСОБА_7 , котрий у кримінальному провадженні не визнаний ні потерпілим, ані цивільним позивачем, про що правомірно йдеться в апеляційній скарзі і наголошується апелянтом при її розгляді, та не знайшло заперечень з боку учасників судового провадження.
Враховуючи наведене, вирок суду щодо вирішення цивільного позову, відповідно до положень ст.409 КПК України, підлягає зміні, а сума матеріального відшкодування - 17605,06 грн. на користь ОСОБА_10 - виключенню з вироку.
Керуючись ст. ст. 404-405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 01.06.2021 року щодо ОСОБА_9 в частині вирішення цивільного позову - змінити.
Виключити з вироку стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 , як суму матеріального відшкодування, - 17 605,06 грн.
В решті вирок залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту оголошення повного тексту ухвали, а обвинуваченим - протягом того ж самого строку з моменту отримання копії рішення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3