Рівненський апеляційний суд
Іменем України
10 травня 2022 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
засудженого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відео конференції з ДУ «Городищенська виправна колонія №96» апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 10 серпня 2020 року, -
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 10 серпня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі або заміну покарання на більш м'яке.
Оскаржуване рішення суду мотивоване відсутністю в чинному законодавстві України положення про звільнення від призначеного покарання чи заміни невідбутої частини покарання більш м'яким осіб, засуджених до покарання у виді довічного позбавлення волі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 , зазначає що ухвала Рівненського районного суду Рівненської області від 10 серпня 2020 року є незаконною та необгрунтованою. Покликається, що суд проігнорував вказаний ним у клопотанні аргумент про те, що існуючий інститут помилування не відповідає вимогам ст. 3 Європейської конвенції з прав людини. Зокрема, суд відмовився застосувати вимоги Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, викладених у рішенні Європейського суду, (справа «Пєтухов проти України №2»), тобто, суд відмовився застосувати норми міжнародного права з огляду на норми національного права. Просить скасувати ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 10 серпня 2020 року та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити його вимоги про звільнення умовно-достроково або замінити невідбуту частину покарання більш м'яким.
Іншими учасниками судового розгляду ухвала в апеляційному порядку не оскаржена.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи засудженого ОСОБА_6 на підтримання поданої апеляційної скарги, доводи прокурора щодо залишення ухвали суду без змін, перевіривши матеріали судового провадження й обговоривши викладене в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно норм матеріального права з дотриманням процесуальних вимог, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про звільнення від покарання та пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Як вбачаєтьсь з матеріалів провадження, ОСОБА_6 вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.10.2018 року визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 115 ч.2 п.п. 6,12, 13, ст. 187 ч.4, ст. 284 ч.3, ст. 115 ч.2 п.п. 6, 12, 13 КК України, та засуджений до довічного позбавлення волі, якому ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 20.01.2020 року зараховано строк попереднього ув'язнення у строк покарання з 05.04.2007 по 20.01.2020 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Разом з тим, дана правова норма містить посилання на строковий критерій визначення підстав для її застосування, зокрема: умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання (п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України).
Частиною 1 статті 82 КК України передбачена лише можливість заміни покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк більш м'яким покаранням, при цьому заміна більш м'яким покаранням такого покарання, як довічне позбавлення волі, не передбачена, як і умовно-дострокове звільнення особи.
Зі змісту частини сьомої статті 151 КВК України слідує, що засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше двадцяти років призначеного покарання. Аналогічна правова конструкція закріплена й у частині другій статті 87 КК України.
Інші підстави для звільнення засудженого відсутні.
Посилання засудженого ОСОБА_6 на практику Європейського суду з прав людини, яка стосується процедури помилування осіб, засуджених до довічного ув'язнення, із зазначенням необхідності існування реалістичної перспективи звільнення від довічного позбавлення волі, зокрема, на рішення ЄСПЛ у справі “Петухов проти України № 2” № 41216/13 від 12.03.2019 року, у якому вказується про необхідність реформування в Україні системи перегляду довічного ув'язнення, а також неможливість відмови Держави у виконанні міжнародних зобов'язань з мотивів відсутності у національному праві (законодавстві) відповідних механізмів, як на підставу для задоволення його клопотання, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки вдосконалення нормативно-правових актів, шляхом прийняття законів, внесення до них змін і доповнень, є прерогативою законодавчої гілки влади і не належить до повноважень суду будь - якої інстанції, про що наголошується і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.07.2020 року.
При апеляційному розгляді встановлено, що змін на рівні національного законодавства щодо довічного позбавлення волі дійсно не має і в чинному законодавстві України присутня колізія.
Як зазначив ЄСПЛ, в національному законодавстві України дійсно існує суттєва законодавча прогалина, що стосується врегулювання можливості звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, що може бути усунуто лише шляхом внесення змін до діючого національного законодавства.
За таких обставин, твердження апелянта про порушення ст. 3 Конвенції про захист прав та основоположних свобод інеобхідність застосування щодо нього норм ст.ст. 81, 82 КК України із врахуванням національного законодавства не можна визнати обґрунтованими, оскільки чинним законодавством України на даний час не передбачена можливість застосовувати до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання чи замінювати покарання на більш м'яке.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не вбачає.
Засуджений ОСОБА_6 , як встановлено при апеляційному розгляді, звернувся до Президента України із заявою про помилування для заміни довічного позбавлення волі на строкове позбавлення волі, і очікує відповіді.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 10 серпня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі або заміну покарання на більш м'яке - залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2