Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/926/21
Провадження № 2/382/105/22
Іменем України
13 травня 2022 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кисіль О.А.
при секретарі Твердохліб Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин Київської області справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
Позивач звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, в котрому зазначив, що на підставі договору дарування будинку від 19 грудня 2003 року позивач по справі - ОСОБА_1 - являється власником житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . В даному будинку зареєстрована відповідачка по справі - колишня співмешканка позивача - ОСОБА_2 , як в червні 2020 року, зібравши свої речі, покинула належний позивачу будинок та виїхала до місця свого попереднього проживання за адресою: АДРЕСА_2 . В той же час, незважаючи на припинення шлюбних відносин, до цього часу відповідачка по справі місце реєстрації проживання не змінила. Разом з тим, за комунальні послуги відповідачка не сплачує, будинком не цікавиться, не ставиться до нього як до свого постійного єдиного місця проживання, її особистих речей в будинку немає. В той же час, під час звернення позивача до Управління праці та соціального захисту населення Яготинської РДА з метою призначення субсидії на оплату житлово-комунальних постуг, з'ясувалося, що оскільки в належному позивачу житловому будинку зареєстрована відповідачка по справі при призначенні субсидії буде братися її дохід, що в свою чергу зменшить розмір державної допомоги. Таким чином, прописка відповідачки у належному позивачу будинку, створює йому перешкоди у володінні та користуванні своїм майном, чим позбавляє його можливості в повній мірі використовувати свій об'єкт права власності та негативно впливає на його матеріальний стан, що порушує його права. Враховуючи викладене, просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування будинком за АДРЕСА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена головуючій судді Литвин Л.І.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 06.08.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
28 вересня 2021 року згідно розпорядження № 169 керівника апарату суду «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 382/926/21 (провадження № 3/382/634/21) з метою заміни головуючої судді Литвин Л.І., оскільки Вищою радою правосуддя прийнято рішення про звільнення судді ОСОБА_3 із посади судді Яготинського районного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями замінено суддю Литвин Л.І. на головуючу суддю Кисіль О.А..
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 28.09.2021 року справу до свого провадження прийняла суддя Яготинського районного суду Київської області ОСОБА_4 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Предстанвик позиваа направив через канцелярію суду заяву в котрій просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав. Його представник надав заяву через канцелярію суду про те, що 07.10.2021 року договір про надання правової допомоги між нею та позивачем розірваний.
Відповідачка направила через канцелярію суду заяву, в котрій вимоги позову визнала.
Перевіривши матеріали справи, роз'яснивши сторонам наслідки визнання позову, враховуючи, що відповідач позов визнав та його визнання не суперечить закону та не порушують права, свободи, інтереси інших осіб, суд вважає, що визнання позову може бути прийнято судом та позов підлягає до задоволення.
Так, у судовому засіданні встановлено, що з копії паспорта (а.с. 9-10), копії договору дарування будинку від 19.12.2003 року посвідченого приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І.Ж. за № 6409 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 26.08.2004 року (а.с. 11-12), актом обстеження від 26.07.2021 року (а.с. 13), вбачається, що будинок АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на праві власності. В цьому будинку зареєстрована ОСОБА_5 2004 року народження, та відповідачка - ОСОБА_2 , яка 23.06.2020 року, яка зібравши свої речі, покинула будинок та виїхала до місця свого попереднього проживання за адресою: АДРЕСА_2 . В той же час, незважаючи на припинення шлюбних відносин, до цього часу відповідачка по справі місце реєстрації не змінила. Разом з тим, за комунальні послуги відповідачка не сплачує, будинком не цікавиться, не ставиться до нього як до свого постійного єдиного місця проживання, її особистих речей в будинку немає.
Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
В силу ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник має право прохати усунути перешкоди у користуванні власністю.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають, що власник використовує житло для особистого проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і мають право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Згідно роз'яснень, викладених Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 34 постанови від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності га інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства: ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, 405 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
У відповідності з приписами ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідач не цікавиться квартирою, не сплачує комунальні платежі, виїхав з квартири, позов визнав, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 258-259, 265, 268, 279, 206, 354, 141, 142 ЦПК України, ст.ст.317, 319, 321, 391 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування будинком за АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 13 травня 2022 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кисіль О.А.