Єдиний унікальний номер: 379/396/22
Провадження № 3/379/288/22
12 травня 2022 рокум.Тараща
Суддя Таращанського районного суду Київської області Музиченко О.О.,
розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли 12.05.2022 з відділення поліції № 2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 11.07.2017, органом № 3210, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої оператором ФГ «Чудова марка» м. Біла Церква, до адміністративної відповідальності раніше не притягувалась,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ №869178, складеного 09.05.2022 інспектором СРПП ВП №2 Білоцерківського РУП Лимарем А.С., 09.05.2022 о 15 год. 37 хв. ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 вчинила домашнє насильство відносно свого чоловіка ОСОБА_3 , тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме: нецензурно висловлювалася в його сторону та штовхала, що могло заподіяти шкоду його психологічному та фізичному здоров'ю, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, не визнала та пояснила, що вони з чоловіком ОСОБА_3 перебували у процесі розлучення, напередодні рішенням суду їх шлюб розірвано. Вони з ОСОБА_3 мають малолітнього сина ОСОБА_4 , 2017 року народження. Оскільки між ними існує спір щодо місця проживання дитини, вони звернулись до Служби у справах дітей, і рішенням комісії від 23.02.2022 їм було встановлено порядок проживання дитини: почергово тиждень із нею, тиждень із чоловіком. На підставі цього 24.02.2022 вона приїхала за місцем проживання чоловіка в АДРЕСА_2 забрати сина на тиждень до себе, але виявила, що чоловік самовільно забрав дитину та поїхав у м.Ужгород. 09.05.2022 вона разом із колегою по роботі ОСОБА_5 повторно виїхала за місцем проживання чоловіка в с.Юшків Ріг. На подвір'ї побачила сина, чоловіка та його батьків. Спершу чоловік дав їй можливість поспілкуватись із дитиною, взяти на руки, а коли вона сказала, що забирає сина - ОСОБА_3 почав на неї кричати, вирвав дитину з її рук та зачинився з ним у будинку. Забрати сина їй не дали, чинили перешкоди, а тому вона викликала поліцію з метою фіксування цього факту. Вона, зі свого боку, не висловлювалась в бік чоловіка нецензурною лайкою та не штовхала його. Пояснення підписала не читаючи, оскільки була у схвильованому стані і не могла розібрати почерк. Але того, що написано в кінці пояснень, не говорила. Її слова може підтвердити колега ОСОБА_5 ..
Свідок ОСОБА_5 суду показав, що він знайомий з ОСОБА_2 , оскільки вони працюють на одному підприємстві. ОСОБА_2 має сина ОСОБА_6 . 09.05.2022 ОСОБА_7 попросила його поїхати в село, де проживає її чоловік, щоб забрати дитину. Коли вони приїхали на місце і ОСОБА_2 взяла дитину та хотіла забрати - її чоловік зі своїми батьками влаштували скандал та не дали цього зробити. ОСОБА_7 викликала поліцію. В ході цього конфлікту ОСОБА_2 не висловлювалась нецензурно в адресу чоловіка та не штовхала його, оскільки навіть фізично не могла цього зробити.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та покази свідка, дослідивши матеріли справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
За положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;.
Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
За результатами розгляду справи суд виносить постанову, зміст якої має містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи (частина друга статті 283 КУпАП).
Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що протокол, який складено відповідальною особою, повинен містити відомості про обставини, що характеризують суть адміністративного правопорушення у відповідності до диспозиції інкримінованої статті із визначенням: суб'єкта, суб'єктивної сторони, об'єкта, об'єктивної сторони, оскільки протокол за своєю суттю та призначенням, крім доказового значення, представляє собою обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення (проступку) в межах якого суд здійснює розгляд справи.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суд констатує недоведеність в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Так, судом установлено, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №869178 від 09.05.2022 відносно ОСОБА_2 обставини не підтверджені належними доказами.
Крім пояснень власне самих учасників події - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - інших доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 інкримінованого їй правопорушення матеріали справи не містять.
При цьому, пояснення ОСОБА_3 від 09.05.2022 надані суду в незасвідченій копії, що суперечить вимогам п.5.23. ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів», згідно якого документи подаються до суду в оригіналі або у належно засвідчених копіях. Тому суд не приймає цей документ як доказ у справі.
Водночас, в матеріалах справи відсутні пояснення свідків чи очевидців правопорушення, які б могли підтвердити те, що ОСОБА_2 вчинила щодо свого чоловіка домашнє насильство фізичного та психологічного характеру у тій формі, як вказано у протоколі. Натомість, факт вчинення ОСОБА_2 інкримінованого їй правопорушення спростовується її поясненнями, наданими в судовому засіданні, та показами допитаного свідка ОСОБА_5 , що є логічним, послідовними і узгодженими між собою.
Суд же не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, судом встановлено, що між ОСОБА_2 та її колишнім чоловіком ОСОБА_3 існує спір щодо місця проживання їхньої спільної дитини. З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини, суд висновує, що вказаний конфлікт має цивільно-правових характер.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка має бути підтверджена належними та допустимими доказами.
З наведеного суд висновує, що доказів вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали адміністративної справи не містять.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з принципу верховенства права конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.
Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно першою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що ОСОБА_2 своєї провини у даному правопорушенні не визнала та в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо вчинення нею дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, приходжу до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись статтями 1, 9, 23, 33, 38, 247, 266, 268, 276-285 КУпАП та відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Суддя Таращанського районного суду Київської області Ольга МУЗИЧЕНКО