Єдиний унікальний номер: 379/402/22
Провадження № 3/379/292/22
13 травня 2022 рокум.Тараща
Суддя Таращанського районного суду Київської області Музиченко О.О.,
розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли 13.05.2022 з відділення поліції № 2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, до адміністративної відповідальності раніше не притягувався,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ №869172, складеного 09.05.2022 інспектором СРПП ВП №2 Білоцерківського РУП Лимарем А.С., 09.05.2022 о 15 год. 37 хв. ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_3 , тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме: нецензурно висловлювався в її бік та штовхав, що могло заподіяти шкоду її психологічному та фізичному здоров'ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, не визнав та пояснив, що 09.05.2022 близько 15-00 год. він пішов вкладати сина спати. В будинку у цей час була його мама ОСОБА_4 та бабуся. Раптово вони почули сильний стук у двері, мама відчинила і побачила невідомих чоловіків. Ці чоловіки затяли бійку, побили його та забрали з будинку сина. На подвір'ї знаходилась його дружина ОСОБА_3 , з якою вони під час того конфлікту взагалі не спілкувались. Він був зосереджений на тому, щоб повернути сина і не дати дружині його увезти. В подальшому забіг до сусіда і викликав поліцію. Жодних нецензурних слів в адресу дружини він не висловлював, дружину не штовхав. Ці обставини можуть підтвердити очевидці події. Пояснення підписав не читаючи, оскільки був дуже схвильований.
Свідок ОСОБА_5 суду показав, що він має у власності будинок по АДРЕСА_3 ОСОБА_6 його сусіди. 09.05.2022 близько 15-тої години до нього забіг ОСОБА_2 , який був побитий, та попросив викликати поліцію. Вийшовши на двір, він побачив дружину ОСОБА_7 та невідомих чоловіків. Інна говорила, що без дитини нікуди не поїде, а ОСОБА_8 закривав собою сина від чоловіків і не давав забрати. Він не бачив, щоб ОСОБА_2 штовхав свою дружину або висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, при ньому такого не було.
Свідок ОСОБА_9 суду показав, що 09.05.2022 він їхав на автомобілі по селу ОСОБА_10 та побачив на дорозі ОСОБА_11 , в якого усе обличчя було в крові. Його дружина бігла з дитиною на руках, він наздоганяв, а за ним бігли троє чоловіків. Він зрозумів для себе, що конфлікт стався через дитину. Він не чув, щоб ОСОБА_2 висловлювався в бік дружини нецензурною лайкою і не бачив, щоб він її штовхав.
Свідок ОСОБА_12 суду надав пояснення, аналогічні як ОСОБА_9 , та зазначив, що не може сказати, чи висловлювався ОСОБА_2 в бік дружини нецензурною лайкою і чи штовхав її, оскільки між ними була колотнеча щодо дитини.
Свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона є матір'ю ОСОБА_13 ; 09.05.2022 в обідній час вони були у будинку, син вкладав онука спати. Вона почула сильний стукіт у двері, відчинила і побачила на порозі незнайомих чоловіків, які увірвались в будинок і почали бійку, забрали онука і винесли на двір до невістки ОСОБА_3 . Дитина почала плакати, оскільки з матір'ю бути не хоче. Син вибіг на двір, щоб забрати дитину, але ці чоловіки йому перешкоджали. Під час конфлікту ОСОБА_8 не висловлювався в бік ОСОБА_14 нецензурною лайкою та не штовхав її.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та покази свідків, дослідивши матеріли справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
За положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;.
Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
За результатами розгляду справи суд виносить постанову, зміст якої має містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи (частина друга статті 283 КУпАП).
Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що протокол, який складено відповідальною особою, повинен містити відомості про обставини, що характеризують суть адміністративного правопорушення у відповідності до диспозиції інкримінованої статті із визначенням: суб'єкта, суб'єктивної сторони, об'єкта, об'єктивної сторони, оскільки протокол за своєю суттю та призначенням, крім доказового значення, представляє собою обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення (проступку) в межах якого суд здійснює розгляд справи.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суд констатує недоведеність в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Так, судом установлено, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №869172 від 09.05.2022 відносно ОСОБА_2 обставини не підтверджені належними доказами.
Крім пояснень власне самих учасників події - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - інших доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому правопорушення матеріали справи не містять.
При цьому, пояснення ОСОБА_3 від 09.05.2022 надані суду в незасвідченій копії, що суперечить вимогам п.5.23. ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів», згідно якого документи подаються до суду в оригіналі або у належно засвідчених копіях. Тому суд не приймає цей документ як доказ у справі.
Водночас, в матеріалах справи відсутні пояснення свідків чи очевидців правопорушення, які б могли підтвердити те, що ОСОБА_2 вчинив щодо своєї дружини домашнє насильство фізичного та психологічного характеру у тій формі, як вказано у протоколі. Натомість, факт вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому правопорушення спростовується його поясненнями, наданими в судовому засіданні, та показами допитаних свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , що є логічним, послідовними і узгодженими між собою.
Суд же не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, судом встановлено, що між ОСОБА_2 та його колишньою дружиною ОСОБА_3 існує спір щодо місця проживання їхньої спільної дитини. З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини, суд висновує, що вказаний конфлікт має цивільно-правових характер.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка має бути підтверджена належними та допустимими доказами.
З наведеного суд висновує, що доказів вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали адміністративної справи не містять.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з принципу верховенства права конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.
Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно першою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що ОСОБА_2 своєї провини у даному правопорушенні не визнав та в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо вчинення ним дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, приходжу до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 1, 9, 23, 33, 38, 247, 266, 268, 276-287 КУпАП та відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Суддя Таращанського районного суду Київської області Ольга МУЗИЧЕНКО