Справа № 462/1024/21 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.
Провадження № 22-ц/811/233/22 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
12 травня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретар судового засідання - Юзефович Ю.І.,
з участю - представника апелянта - адвоката Школьної А.В., представника позивача - адвоката Дуди П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Школьної Алли Вікторівни на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 грудня 2021 року (повний текст рішення складено 22 грудня 2021 року), у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та припинення права власності,
в лютому 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , і з врахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя; визнати за нею право власності на ѕ частини цієї квартири; припинити право власності відповідача на ј частину зазначеної квартири та визнати право власності на цю частину за позивачем.
Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона перебувала із ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час шлюбу вони придбали квартиру АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що відповідач не сплачує аліменти на утримання дітей, позивач просила відступити від рівності часток при поділі майна подружжя та визнати за нею право власності на ѕ частини квартири. Крім того, позивач вказувала, що частка відповідача у спірній квартирі у розмірі ј є незначною, він чинить їй перешкоди у користуванні квартирою і спільне проживання з ним є неможливим, тому позивач просила припинити право власності відповідача на цю частку та визнати за нею право власності на таку.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 15 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, та визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини квартири. В іншій частині позову відмовлено.
Судом вирішено питання розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 15 грудня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Школьна А. В.
В апеляційній скарзі посилається на те, що підстав для відступу від рівності часток немає, він сплачує заборгованість по аліментах, тому висновок суду про надання позивачеві більшої частки у спільному майні подружжя вважає незаконним та необґрунтованим.
Апелянт оскаржує судове рішення першої інстанції лише в частині задоволення позову ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 2/3 частини квартири та просить задовольнити позов частково, визнавши за нею право власності на Ѕ частину. В іншій частині рішення Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_1 просить залишити без змін.
Позивач ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржувала.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог і підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 листопада 2020 року розірвано.
За час шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 липня 2012 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 13 серпня 2012 року уточнено площу вказаної вище квартири, зазначено, що така становить 76,2 кв. м.
Право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру підтверджується також витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Судовим наказом Залізничного районного суду м. Львова від 04 листопада 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 15 жовтня 2020 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, складеного 05 травня 2021 року державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові, розмір заборгованості ОСОБА_1 за аліментами складав 51 195 грн 55 коп.
Пред'являючи вимогу про збільшення її частини у спільному сумісному майні подружжя, ОСОБА_2 посилалася на те, що відповідач належним чином не сплачує аліменти.
Частково задовольняючи позов та визнаючи за позивачем право власності на 2/3 частини квартири, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач має заборгованість за аліментами у розмірі 51 195 грн 55 коп., що є підставою для відступу від рівності часток у майні подружжя.
Згідно із частиною першою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
За правилами статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про достатність підстав відійти від принципу рівності часток у майні колишнього подружжя, оскільки проживання із позивачем малолітніх дітей не є безумовною обставину для цього, наявність у відповідача заборгованості зі сплати присуджених судом аліментів також не є належною та достатньою для цього підставою.
Так, ОСОБА_2 не позбавлена можливості у порядку Розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» звернутися до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця щодо примусового стягнення аліментів з колишнього чоловіка. Сам по собі факт несплати аліментів не є підставою для збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя (колишнього подружжя) на користь того із батьків, з ким проживає дитина/діти.
Аналогічних за змістом висновків дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах: від 16 травня 2018 року у справі № 756/15797/14-ц (провадження № 61-11307св18) та від 15 грудня 2021 року у справі № 756/15452/17 (провадження № 61-9794св21).
В суді апеляційної інстанції представники сторін у справі підтвердили, що заборгованість зі сплати аліментів, відсутня.
Інших підстав для збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя позивач не навела, судом вони також не встановлені.
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ураховуючи викладене та з огляду на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу, підстав для відступлення від принципу рівності часток у спільному сумісному майні подружжя немає.
Оскільки судове рішення першої інстанції в іншій частині сторонами не оскаржувалося, тому в апеляційному порядку відповідно до приписів статті 367 ЦПК України не переглядається.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення слід скасувати в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 2/3 частини спільного сумісного майна сторін та задовольнити цю позовну вимогу частково, зокрема, визнавши за позивачем право власності на Ѕ частину цього майна.
В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог у разі часткового задоволення позову.
Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При розподілі судових витрат колегія суддів виходить із ціни позову (ринкової вартості спірної квартири у розмірі 1 722 882,00 грн), оплаченого ОСОБА_2 судового збору при подачі позову, часткового задоволення її позову та задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Школьної Алли Вікторівни задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 грудня 2021 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати судовий збір за подання позову у розмірі 5 107 грн 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8 614 грн 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави Державного бюджету України недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 600 грн 50 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Повний текст постанови складено 13 травня 2022 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич