Справа № 456/3284/17 Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С.
Провадження № 22-ц/811/2406/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
12 травня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретар судового засідання - Юзефович Ю.І.,
з участю - законного представника правонаступника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та її представника адвоката Маципури Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області у складі судді Саса С.С. від 25 січня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
у жовтні 2017 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_6 право власності на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка ним прийнята, оскільки на момент смерті він постійно проживав із спадкодавцем. Відповідачем спадщина не прийнята. Стрийською державною нотаріальною конторою йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із відсутністю зареєстрованого права власності на житловий будинок за померлим батьком.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 січня 2018 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на житловий будинок «А-1», який складається з трьох житлових кімнат та однієї кухні, житловою площею 46,8 кв.м, загальною площею 98,8 кв.м та господарську будівлю «Г», убиральню «Д», огорожу № 1, огорожу № 2, ворота № 3, колодязь «К», що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участь у справі, однак вважає, що суд вирішив питання про її права та інтереси щодо спадкового майна.
Апеляційна скарга мотивована тим, що спадкове майно, право одноосібної власності на яке суд визнав за позивачем, відноситься до колгоспного двору, членом якого вона також була. Вважає, що також має частку у спадковому майні.
Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, визнати за ОСОБА_4 право власності на ј частину будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року залучено до участі у справі як правонаступника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , та законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина третя статті 360 ЦПК України).
Клопотання адвоката Родікова Т.В., який представляє інтереси апелянта ОСОБА_3 , про відкладення розгляду справи, надійшло на адресу апеляційного суду о 14 годині 08 хвилин 12 травня 2022 року, тобто після закінчення розгляду справи, що позбавило можливості колегію суддів його розглянути.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, які були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За приписами частини третьої статті 352 ЦПК України після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
Згідно із положеннями частини другої - четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як зазначено в пункті 4 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
У справі, що переглядається судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову є визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_6 право власності на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , який був батьком сторін у справі.
25 травня 1988 року виконавчим комітетом Стрийської районної ради народних депутатів видано свідоцтво про право власності на цілий жилий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , який належить на праві власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_6 . Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Стрийської районної ради народних депутатів № 117 від 19 травня 1988 року.
Згідно витягу з господарської книги с. Стрілків станом на 15 квітня 1991 року домоволодіння АДРЕСА_1 віднесено до групи колгоспних дворів рахується за колгосп. голова ОСОБА_6 , члени: жінка ОСОБА_7 , син ОСОБА_4 , невістка ОСОБА_8 , онук ОСОБА_9 , онука ОСОБА_10 .
При цьому, ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) прибула у дане господарство 15 жовтня 1984 року, а вибула з господарства - 31 липня 2007 року, а ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_11 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) з даного господарства не вибувала.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Спір виник стосовно спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 . Позов ОСОБА_1 пред'явлено у тому числі й до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, яка є неналежним відповідачем, оскільки у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2021 року у справі № № 128/979/20 (провадження № 61-4308св21).
У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-350цс15 зазначено, що «спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося. Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69). Згідно зі змістом Вказівок №112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Отже, застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР без належного з'ясування питання про правильність віднесення будинку до суспільної групи господарств - колгоспний двір є помилковим».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20), постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Тобто, пред'явлення позову до не усіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Спір у справі виник стосовно спадкування після смерті ОСОБА_6 майна, яке належало колгоспному двору, головою якого був померлий (спадкодавець), а членом такого двору, станом на 15 квітня 1991 року, до майна якого належав спірний житловий будинок та особою, яка відповідно набула частку у спірному будинку була і особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 .
Однак, до участі у справі як співвідповідач вона не була залучена. В той час, як суд при ухваленні оскаржуваного рішення вирішив питання про її частку у праві власності на спадкове майно, від якої вона не відмовлялась, та безпідставно визнав право власності на таке одноосібно та в цілому за позивачем.
Наведене є самосійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення, та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
У цьому зв'язку, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення скасувати, та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 січня 2018 року скасувати, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 13 травня 2022 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич