Номер провадження: 11-кп/813/908/22
Справа № 522/15004/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020160000000733 від 18.06.2020 року за апеляційною скаргою прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2021 року, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Мчачі, Сахалінської області, Російська Федерація, громадянина України, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
встановив:
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі, строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75, п.п. 1,2 ч.1 ст.76 КК України обвинуваченого ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки та покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 вироком суду не обирався.
Вироком суду вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення у кримінальному провадженні.
Вироком суду, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він, 18.06.2020 року, в темну пору доби, керуючи автомобілем «BMW-316» р/н НОМЕР_1 , приблизно о 00:10 год., у порушення п.11.10. “Правил дорожнього руху“ України, яким передбачено: п. 11.10. - на дорогах, проїзна частина яких поділена на смуги руху лініями дорожньої розмітки, забороняється рухатися, займаючи одночасно дві смуги. Наїжджати на переривчасті лінії розмітки дозволяється лише під час перестроювання; - здійснював рух по середині лінії дорожньої розмітки 1.6, яка попереджає про наближення до розмітки 1.1, між другою та третьою смугою руху проїзної частини вул. Пушкінська в м. Одеса, на якій організовано односторонній рух з трьома смугами руху в одному напрямку, по вологому покриттю, яке складається з бруківки, при наявному штучному вуличному освітленні.
Під час здійснення руху по ділянці проїзної частини зазначеної вулиці, в районі буд. 77 , зі швидкістю приблизно 65-70 км/г, яка перевищує допустиму швидкість у населених пунктах, ОСОБА_7 грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5., 2.3. б), 12.4., 12.9. б) «Правил дорожнього руху України», які зобов'язують водія:
п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загороджувати життю або здоров'ю громадян, завдати матеріальні збитки
п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
Б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою , відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі;
п. 12.4 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50км/год.;
п. 12.9 Водієві забороняється :
Б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6, та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 Знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 3.31 Знак 3.31 «Зона обмеження максимальної швидкості» або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;
Вкрай уважним не був, не переконався в безпеці свого руху, не обрав безпечну і допустиму швидкість руху , не врахував дорожньої обстановки , погодні та дорожні умови, свої практичні навички керування транспортними засобами, а також особливості завантаження і стан свого автомобіля, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, своїми діями свідомо створював небезпеку для інших учасників дорожнього руху , чим виявив злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків легковажно розраховував на їх відвернення.
Так, отримуючи об'єктивні ознаки зміни дорожньої обстановки, що виразились у появі попереду на проїзній частині перешкоди для руху, у вигляді пішохода ОСОБА_9 , яка стояла на розділювальній розмітці 1.1 «Правил дорожнього руху України», між другою та третьою смугою руху та була повернута спиною до керованого ОСОБА_7 автомобіля, у порушення вимог п. 12.3 зазначених Правил, якими передбачено:
п.12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди:
Заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди не вжив, та допустив наїзд на вказаного пішохода.
В результаті ДТП пішохід ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми голови, шиї, тулуба, кінцівок а саме: а) Закрита черепно-мозкова травма та травма шиї: садна правої виличної ділянки голови та спинки носа, вогнищеві крововиливи в м'яких тканинах лобово-скриневої та потиличної ділянки голови , перелом потиличної кістки, крововиливи у шлуночки головного мозку, розрив стовбура головного мозку та розрив атланто-окципітального зчленування з крововиливом під передньою продольною зв'язкою шийного відділу хребта і в м'яких тканинах шиї та задньо-бічних поверхнях гортані; б) Закрита травма тулуба: синець і садна задньої поверхні грудної клітини, садна крижово-куприкової та поперекової ділянці тулуба справа, вогнищеві крововиливи в м'яких тканинах задньої поверхні грудної клітини та крижово-куприкової ділянки тулуба, розрив діафрагмальної поверхні правої частки печінки з крововиливом в черевну порожнину (150 мл. рідкої крові); в) Травма кінцівок: множинні садни задньої поверхні правого передпліччя у верхній третині, синець задньо-зовнішньої поверхні правого стегна у верхній третині, синець задньої поверхні правого стегна у нижній третині, задньої поверхні правого колінного суглоба та задньої поверхні гомілки у верхній третині, розташований на висоті 36 см. Від підошвенних поверхонь стоп, синець задньої поверхні лівного колінного суглоба, розташований на висоті приблизно 39 см. Від підошвенних поверхонь стоп, синець задньої поверхні лівої гомілки у середній третині, розташований на висоті 26 см. Від підошвенних поверхонь стоп, вогнищевий крововилив в м'яких тканинах задньо- зовнішньої поверхні лівого стегна у верхній третині, розташованого на висоті 64 см. Від підошвенних поверхонь стоп, вогнищевий крововилив в м'яких тканинах задньо- зовнішньої поверхні лівої гомілки у верхній і середній третинах, розташований на висоті 22 см. Від підошвенних поверхонь стоп, вогнищевий крововиливів м'яких тканинах задньо-зовнішньої поверхні правого стегна у середній і нижній третинах, правій підколінній ямці та задньо-зовнішньой поверхні правої гомілки у верхній третині на висоті 39 см. Від підошвенних поверхонь стоп, які у сукупності відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_9 настала від закритої травми голови і шиї у вигляді розриву атланто-окципітального зчленування з повним поперечним розривом стовбура головного мозку, заподіяній їй при дорожньо-транспортній події.
Таким чином, допущені водієм ОСОБА_7 порушення вимог п.п.1.5.,2.3. б), 11.10., 12.3, 12.4 та 12.9 б) «Правил дорожнього руху України» знаходяться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілій ОСОБА_10 .
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, в якій не оспорюючи вирок суду в частині доведеності вини обвинуваченого та кваліфікації його дій, вважає його незаконним через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, оскільки при звільненні від відбування покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 75 КК України, з випробуванням, суд першої інстанції не зазначив від якого саме покарання обвинувачений звільнений на підставі вказаної норми закону, тобто від основного - у виді позбавлення волі, чи від додаткового - у виді позбавлення права керування транспортними засобам.
Прокурор просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 основне покарання у виді 4 років позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Відповідно до положень ст. 75 КК України, прокурор просить звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покласти на нього обов'язки, передбачені п.п 1, 2 ст. 76 КК України. В іншій частині вирок суду прокурор залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, думку обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 404 КПК України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Мотивуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд першої інстанції послався у вироку на його показання, у яких обвинувачений повністю визнав свою вину та підтвердив фактичні обставини справи, наведені у обвинувальному акті.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, суд першої інстанції визнав за недоцільне дослідження доказів щодо обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження та обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло смерть потерпілого.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції зазначив, що обвинувачений визнав свою вину та щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував шкоду, має на утриманні дружину, яка є інвалідом 2 групи, раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи.
З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, із застосуванням ст.ст. 75 та 76 КК України.
Врахувавши тяжкі наслідки злочину, суд першої інстанції вважав за необхідне застосувати додаткове покарання у виді позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора ОСОБА_8 щодо порушення вимог кримінального закону, допущених судом першої інстанції при призначені покарання, колегія суддів вважає, що вони є слушними, з огляду на таке.
Так, відповідно до приписів ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання з випробуванням, суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 75 КК України, оскільки судом не зазначено від якого саме покарання звільнено ОСОБА_7 з випробуванням, тобто від основного - у виді позбавлення волі, чи від додаткового - у виді позбавлення права керування транспортними засобам.
Таким чином, поза увагою суду першої інстанції залишилися вимоги ст. 75 КК України, відповідно до якої кримінальний закон не передбачає можливості звільнення обвинуваченого від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобам.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що при звільненні обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання судом першої інстанції було допущене неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність,яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
З урахуванням наведених обставин вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 409 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із п. 1 ч.1 ст. 413 КПК, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;
За вимогами п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду 1-ої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення від відбування покарання.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду 1-ої інстанції скасуваннюв частині призначеного покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 409, 413, 420 , 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2021 року, яким ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, яким:
Призначити ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 два роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4