Номер провадження: 22-ц/813/3733/22
Номер справи місцевого суду: 947/12041/21
Головуючий у першій інстанції Гниличенко М. В.
Доповідач Дришлюк А. І.
05 травня 2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,
при секретарі судового засідання Бондаренко Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
19 квітня 2021 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка була подана через представника позивача адвоката Калініна С.К., до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича № 1055 від 06.02.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 13512,42 грн; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати, зокрема по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн, судовий збір за подання позовної заяви 908,00 грн та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454,00 грн (а.с. 1-4).
17 червня 2021 року рішенням Київського районного суду м. Одеси у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовлено. Скасовано арешт, застосований ухвалою Біляївського районного суду від 29 липня 2019 року (а.с. 91-95).
15 липня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 направив засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року. Апелянт вважає, що в супереч вимогам ЦПК України, судом не зазначено у своєму рішенні докази сторони позивача, відхилені судом та мотиви їх відхилення, також не вказано мотивовану оцінку кожного аргументу, викладено в позовній заяві. На думку апелянта, справа повинна бути переглянута з урахуванням правової позиції, визначеної у позові, та наголошує, що судом першої інстанції цього не було зроблено. Апелянт не погоджується з доводами суду першої інстанції та зазначає, що матеріали справи містять копію кредитного договору, а тому суд мав можливість перевірити доводи сторони позивача стосовно того, що вчинення виконавчого напису можливо лише за наявності посвідченого договору. Крім того, апелянт наголошує на тому, що ОСОБА_1 ніколи не визнавала наявність кредитних правовідносин з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» або ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а надана копія кредитного договору містить лише зазначення інформації про кредитодавця та позичальника. Тому, апелянт просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.06.2021 року та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги - 5000 грн, судовий збір за подання позовної заяви - 908 грн, за подання заяви про забезпечення позову - 454 грн, за подання апеляційної скарги - 1362 грн (а.с. 97-100).
01 листопада 2021 року до Одеського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал», в якому представник відповідача зазначив, що жодних обґрунтованих доводів стосовно безпідставності документу, за яким провадиться стягнення заборгованості у безспірному порядку, боржником суду наведено не було, так само, не було надано доказів спростування заборгованості за кредитним договором, стягнення якої відбувалося за вчиненим нотаріусом виконавчим написом. Представник відповідача вважає, що суд першої інстанції правильно дослідив всі обставини справи та докази і дійшов правильного висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .. Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача вказав, що зазначені витрати мають бути документально підтвердженими та доведеними, однак такі документи позивачем не надані, відтак, представник відповідача вважає, що витрати на надання професійної правничої допомоги є недоведеними та стягненню не підлягають. З огляду на викладене, представник відповідача просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції до суду не подавали.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи є адвокатський запит адвоката Калініна С.К. в порядку ст.ст. 20,24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 26.03.2021 року, яким він звертається до приватного нотаріуса Івано-Франківського нотаріального округу Личук Т.В. надати належним чином завірену копію виконавчого напису щодо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на користь ТОВ «Вердикт Капітал» та документів, що стали підставою для вчинення даного виконавчого напису. Проте, як зазначає суд першої інстанції, до матеріалів справи відповіді на даний запит не надано, клопотання про витребування доказів щодо документів, які стали підставою для вчинення виконавчого напису №1055 від 06.02.2021 року, стороною позивача не заявлялось, що перешкоджає суду повно та всебічно розглянути справу та встановити обставини та докази, якими підтверджуються або спростовуються доводи позивача. За таких обставин, суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо окремих доводів апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі представник апелянта зазначив, що апелянт ніколи не визнав наявність кредитних правовідносин з ТОВ «ФК «Дінеро», а тим більше наявність боргу перед останнім та ТОВ «Вердикт Капітал». В той же час, представник апелянта вказав на те, що подана до суду як доказ копія кредитного договору, на підставі якого вчинявся виконавчий напис не підтверджує факт підписання договору за допомогою одноразового ідентифікатора або ж за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію». З огляду на це, представник апелянта вважає, що надана позивачем паперова копія договору №AG6339794 року 28/04/2019 року, яку він отримав з Автоматизованої системи виконавчого провадження, не може бути доказом факту укладення договору.
Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи те, що під час розгляду справи судом першої інстанції вище зазначені доводи ні позивачем, ні його представником не викладалися, судом першої інстанції не досліджувалися, апеляційний суд не бере їх до уваги при ухваленні даної постанови.
Обставини справи та оцінка апеляційного суду.
З матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. вчинено виконавчий напис №1055 від 06.02.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 13512,42 грн.
Відповідно до змісту виконавчого напису приватний нотаріус Личук Т.В. на підставі ст. 262 ЦК України, статей 34,87-91 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року №296/5 та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, пропонує стягнути на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість, що виникла за кредитним договором №АG6339794 від 28.04.2019 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладено між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ТОВ «Вердикт Капітал» та ОСОБА_1 .. Строк платежу за кредитним договором №АG6339794 від 28.04.2019 року настав. Боржником пропущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 30.09.2019 року по 22.01.2021 року. Сума заборгованості складає 12516,42 грн, що включає: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4100,00 грн. та сума заборгованості за відсотками та комісіями - 8416,42 грн. Плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом - 1000 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню - 13516,42 грн (а.с. 12).
На підставі даного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64580044 від 18.02.2021 року (а.с. 16).
Також, 19.02.2021 року приватний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи позивача, які отримує в: ФОП ОСОБА_3 код РНОКПП НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 17).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач (апелянт) посилаючись на постанову Верховного Суду від 12.03.2020 року у справі №757/24703/18-ц, зазначив, що виконавчий напис було вчинено із недотриманням умов вчинення виконавчих написів, а саме кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису не був нотаріально посвідчений, у зв'язку із чим вважає, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню (а.с. 2 зворот).
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Главою 14 «Вчинення виконавчих написів» Закону України «Про нотаріат» визначений порядок вчинення виконавчих написів.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 вказаного Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Постановою №662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову №662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14 залишено без змін.
Отже, оскільки у судовому порядку постанову №662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17.
На підтвердження відсутності нотаріального посвідчення кредитного договору позивачем було надано копію Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №АG6339794 від 28.04.2019 року (а.с. 13), копію Паспорту споживчого кредиту (а.с. 13 зворот - 15).
На спростування доводів та вимог позивача відповідачем копії нотаріально посвідченого кредитного договору №АG6339794 від 28.04.2019 року чи інших документів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис нотаріусом до суду не надавались.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.ч. 1-3 суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, приватний нотаріусом Личуком Т.В., вчиняючи 06 лютого 2021 року виконавчий напис, не дотримався порядку вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису №1055 від 06.02.2021 року таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Згідно із додатковою постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу було надано копію Договору про надання професійної правничої допомоги №б/н21 від 14.03.2021 року (а.с. 19-20), Додаток №1 до Договору (а.с. 21), витяг з Рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (винагороди) (а.с. 22), Акт виконаних робіт (а.с. 24), а також два меморіальних ордери від 19.03.2021 року в розмірі 1500 грн та від 21.05.2021 року в розмірі 3500 (а.с. 23, 87).
Таким чином, понесені позивачем витрати на правову допомогу складають 5000 грн та підтвердженні відповідними доказами, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що за звернення до суду із позовною заявою позивач сплатив судовий збір у розмірі 908 грн (а.с. 5), а за подання апеляційної скарги - у розмірі 1362 грн. У задоволенні вимог щодо стягнення судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454 грн апеляційний суд відмовляє, так як в матеріалах справи на підтвердження його сплати докази відсутні.
З огляду на це, апеляційний суд зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за звернення до суду з позовною заявою та за подання апеляційної скарги у загальному розмірі 2270 грн.
Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким задовольняє позовні вимоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року - скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича №1055 від 06.02.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 13512,42 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, адреса: Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ):
-витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн;
-судовий збір за звернення до суду з позовною заявою та за подання апеляційної скарги у загальному розмірі 2270 грн.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
05.05.2022 року м. Одеса