Номер провадження: 22-ц/813/2456/22
Номер справи місцевого суду: 509/6657/20
Головуючий у першій інстанції Жижка О.В.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія: 30
11.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу,
24 грудня 2020 року представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовними вимогами про відшкодування збитків в порядку регресу. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 03 жовтня 2020 року між АТ СК "АРКС" та ОСОБА_2
було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту N 269249а9оа, предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Subaru", д/н НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування. 28.12.2020 за адресою: м. Одеса, на вул. Небесної Сотні, 3-A, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Tesla" д/н НОМЕР_2 , підкеруванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіля "Subaru", д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Відповідно до постанови Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2020 року (справа N 947/1421/20) винним у вчиненні адміністративного правопорушення визнано відповідача, внаслідок порушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. З огляду на вищевказане, власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до Страховика із заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу N 269249а9оа. Згідно до рахунку N СЧ-43982 від 13.01.2020 року виконаного ТОВ «АДІС-МОТОР» та ремонтної калькуляції N 1.003.19.0 від 13.01.2020 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Subaru", д/н НОМЕР_1 , склала 73 372,10 грн. Сума страхового відшкодування, яка була виплачена позивачем на користь потерпілого, складає 73 372,10 грн (а. с. 2-5).
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року позовні вимоги вирішено задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» завдані збитки у розмірі 73372,10 грн (а. с. 163-167).
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 направив засобами поштового зв'язку через Овідіопольський районний суд Одеської області апеляційну скаргу, в якій просив суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що вважає оскаржуване рішення безпідставним, необґрунтованим та незаконним. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, адже такий висновок може зробити тільки суд на підставі справи про адміністративне правопорушення. Також, апелянт повідомляє про те, що провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито у зв'язку з закінченням строку накладання адміністративного стягнення. Тобто, апелянт вважає, що фактично відсутнє рішення суду, за яким було визнано апелянта винуватим у здійсненні ДТП від 28.12.19 року. Апелянт вважає, що схема місця ДТП від 28.12.19 року складена співробітниками УПП м. Одеси є неспроможною встановити істині обставини ДТП та причинно-наслідковий зв'язок дій водіїв на момент ДТП та як наслідок сам протокол про адміністративне правопорушення є необґрунтованим та безпідставним. Також, апелянт звертає увагу на те, що позивачем на момент подачі позовної заяви до Овідіопольського районного суду Одеської області було проігноровано обов'язок доказування законності (обґрунтованості) своїх позовних вимог, та вважає, що суд першої інстанції під час відкриття провадження у справі попередньо не дослідив зміст позовної заяви та суть наданих документів, які б фактично могли підтверджувати законність позовних вимог позивача. Апелянт посилається на норми законодавства, відповідно до яких особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, та зазначає, що позивачем по справі не надано процесуального документу який свідчить про наявність безпосередньої вини ОСОБА_1 в даній ДТП, тому вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Апелянт звертає увагу на те, що ним не було отримано жодних повідомлень про дату, місце та час проведення огляду по визначенню розміру відновлювального ремонту автомобіля марки SUBARU FORESTER, таким чином був позбавлений можливості засвідчити своєю присутністю факт правомірності дій експерта та/або спеціаліста з оцінки колісних транспортних засобів, висновок якого слугував для розрахунку розміру відновлювального ремонту. Апелянт вважає неправомірними результати оцінки вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки SUBARU FORESTER, адже вони проведені особами, які не підтвердили відповідними кваліфікаційними свідоцтвами свої права на виконання даного виду робіт, а акт огляду ТЗ SUBARU FORESTER не відповідає нормам діючої Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Також, апелянт наголошує, що фотоматеріали ТЗ SUBARU FORESTER, надані апелянту в електронному вигляді за його проханням не містять інформаційного навантаження в частині відображення наявних пошкоджень ходової частини вказаного ТЗ (а. с. 173-181).
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду було відкрито апеляційне провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
20 квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому позивач зазначав, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була за полісом обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, то саме відповідач повинен понести відповідальність за нанесену шкоду. Окрім того, вказує, що згідно правових висновків Верховного Суду України, така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до відповідальності не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини в настанні ДТП.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не було надано до суду доказів того, що він звертався щодо його виклику для технічного огляду та його ознайомлення або відмови, у зв'язку із чим твердження відповідача щодо порушення Методики не може взятись до уваги судом. Контр розрахунку вартості відновлювального ремонту автомобілю Subaru Forester НОМЕР_1 , відповідач також не надав. Разом з тим, оскільки страхове відшкодування у розмірі 73372,10 грн було сплачено ОСОБА_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 633057 від 16.01.2020 року, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 03 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та Страховою компанією «АРКС» договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено», строком дії з 04.10.2019 року по 03.10.2020 року. Згідно зазначеного договору, у випадку настання дорожньо-транспортної пригоди, страхувальник зобов'язаний сповістити Страховика про настання такої події шляхом звернення із відповідною заявою про настання події, надати можливість Страховику провести огляд пошкодженого транспортного засобу та скласти акт огляду. Разом з тим, з гідно п. 1.2.9. розмір завданих збитків визначається Страховиком з урахуванням дефектної відомості, автотоварознавчої, автотехнічної експертизи, акта огляду ТЗ, висновку спеціаліста Страховика, документа, складеного компетентними органами про обставини, подію та час із зазначенням пошкодженого об'єкта страхування тощо. Також Страховик має право замовляти або проводити відповідні дослідження (а.с. 10-24).
28 грудня 2019 року трапилася дорожньо-транспортна пригода, складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого ОСОБА_1 не надав перевагу у русі автомобілю Subaru Forester НОМЕР_1 та скоїв зіткнення із зазначеним транспортним засобом, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с. 37). Постановою 14 квітня 2020 року провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 було закрито на підставі ст. 38 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, зазначаючи при цьому, що КУпАП не передбачено інших підстав для закриття провадженні у справі з вказаної підстави (обов'язкове визнання вини або визнання вини особи судовим рішенням) (а.с. 41-42). Зазначена постанова, в свою чергу, не оскаржувалася ОСОБА_1 та відповідно набрала законної сили.
Таким чином, в даному випадку слід враховувати відповідні правові позиції ВС викладені в постановах від 16.04.2019 року по справі № 927/623/18, від 18.02.2020 року по справі № 916/2586/18, згідно яких з правового аналізу ст. 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність події та складу адміністративного правопорушення, тобто така обставина як закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно, закриття провадження про адміністративне правопорушення за строком не виключає покладення обов'язку відшкодувати завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду на особу, щодо якої було закрите провадження. В такому випадку покладення відповідного обов'язку здійснюється на загальних підставах передбачених ЦК України, в тому числі з визначеннями судом наявності всіх підстав для такого покладення.
Відповідно апеляційним судом відхиляються відповідні доводи апеляційної скарги щодо неможливості визначення вини в скоєнні ДТП в межах цивільного судочинства.
При цьому аналіз наданих відеозаписів, проведений у динаміці, а також в частині розташування транспортних засобів після ДТП, свідчить про завершення маневру ОСОБА_2 , а тому відповідні посилання апелянта на те, що саме через дії ОСОБА_2 відбулась ДТП спростовуються вищевказаними даними. Судова трасологічна експертиза по справі сторонами не проводилась.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , звернулася до страхової компанії із відповідною заявою про події та виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу 29.12.2019 року (а.с. 28-29). Також в матеріалах справи наявна довідка № 3020020558075512 від 08.03.2020 року про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 35-36).
09.01.2020 року було проведено огляд транспортного засобу Subaru Forester д.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , встановлено характер пошкоджень та складено відповідний акт огляду транспортного засобу. За результатами огляду ТОВ «Адіс-Мотор» було встановлено вартість ремонту зазначеного транспортного засобу у розмірі 73372,10 грн (а.с. 43-55). Також слід зазначити, що згідно п. 14 вищезазначеного договору добровільного страхування, умовами виплати страхового відшкодування визначаються на базі СТО на вибір Страховика з використанням альтернативних складових частин транспортного засобу (а.с. 10). Разом з тим, будь-якого альтернативного розрахунку вартості ремонту транспортного засобу, відповідачем в свою чергу на адресу суду не надано. Клопотання ОСОБА_1 про призначення судової трасологічної експертизи було повернено заявникові у зв'язку із несплатою судового збору за подання такого клопотання (а.с. 157-158).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно платіжного доручення № 633057 від 16.01.2020 року ОСОБА_2 було виплачено страхове відшкодування згідно акту № ARX 2534541 (а.с. 61) у розмірі 73372,10 грн (а.с. 64).
Окрім того, на момент дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб ОСОБА_1 застрахований не був (а.с. 26-27), що в свою чергу не спростовується апелянтом.
Відповідно до ст. ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ст. 1192 ч.1 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стосовно незалучення апелянта до проведення відповідного огляду та не ознайомлення з його результатами, слід зазначити, що згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, на яку безпосередньо посилається апелянт, а саме п.п. 5.2 та 5.7, лише у разі потреби здійснюється відповідний виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. Після закінчення дослідження КТЗ оцінювач (експерт) у разі потреби ознайомлює заінтересованих осіб, залучених до технічного огляду КТЗ, з його результатами. Тобто, обов'язкове залучення заінтересованих осіб до проведення відповідного огляду вказаною Методикою не передбачене.
Окремо апеляційний суд зауважує, що позиція сторони не може будуватись на критиці обґрунтування позивача без надання доказів на їх спростування.
Таким чином, враховуючи вищенаведене в сукупності, оскільки доводи апелянта не знайшли свого підтвердження та не спростували правильних по суті висновків суду першої інстанції, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргою ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький