04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 344/5099/21
адміністративне провадження № К/990/9712/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Івано-Франківської митниці на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2022 року у справі №344/5099/21 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Державної митної служби України Галицька митниця Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил №2154/20900/19 від 01.12.2020 року, посилаючись на те, що даною постановою її притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного штрафу у розмірі 6531,12 грн за порушення статті 485 МК України. Так, 02.11.2020 року державним інспектором відділу митного оформлення №1 м/п Прикарпаття Галицької митниці Держмитслужби Фединяк Г.В. було складено протокол про порушення митних правил №2154/20900/20 відносно ОСОБА_1 та 01.12.2020 року начальником Галицької митниці Держмитслужби ДФС України Скоромним Я.І. було винесено постанову про порушення митних правил №2154/20900/20. Згідно даної постанови ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статті 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 6531,12 грн. Вказану постанову позивачка отримала на руки лише після того, як отримала інформацію про відкриття виконавчого провадження. 11.03.2021 року було направлено адвокатський запит до ДМС України Галицької митниці Держмитслужби та 22.03.2021 року отримано конвертом постанову від 01.12.2020 року. Позивачка вважає, постанова винесена не правомірно, а тому підлягає скасуванню, оскільки, при розгляді даної справи не було встановлено, що ОСОБА_1 заповнюючи митну декларацію мала на меті неправомірно звільнити особу від сплати митних платежів та внести до декларації неправдиві відомості. Позивачка не мала умислу спрямованого на ухилення від сплати митних платежів. Таким чином, відповідно до змісту наведених норм належним доказом дати виготовлення транспортного засобу, який був у користуванні та ввозився на митну територію України, є дата його першої реєстрації, вказана в реєстраційних документах, виданих уповноваженими державними органами країни, в якій така реєстрація була здійснена. Однак, відповідач, стверджуючи, що роком випуску спірного автомобіля є 2005, не призначив відповідної експертизи, обмежившись лише інформаційною довідкою від 02.11.2020 року, яка має аналогічну юридичну силу, що і висновок спеціаліста наданий позивачем від 23.10.2020 року. Просила поновити строк для подання позовної заяви, позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2021 року у справі № 344/5099/21 скасувати та ухвалити нове яким позов задовольнити.
Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2022 року заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткової постанови у справі №344/5099/21 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з рахунку Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 , понесені нею судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн.
Не погоджуючись із додатковою постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Згідно з частинами першою і другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням (суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов'язані із вимогами адміністративного позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість відкриття касаційного провадження за скаргою на додаткове судове рішення вирішальним є питання можливості касаційного оскарження рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2021 року.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що предметом позову у справі №344/5099/21 є вимога про визнання протиправною та скасування постанови Державної митної служби України Галицька митниця Держмитслужби в справі про порушення митних правил №2154/20900/19 від 01.12.2020 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного штрафу у розмірі 6531,12 грн за порушення статті 485 МК України, що за правилами Кодексу адміністративного судочинства України є категорією справ з приводу рішень суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Таким чином, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо вони не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у чітко визначених законом випадках.
Статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ.
Згідно з частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Водночас згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273 - 277, 282 - 286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Своєю чергою, стаття 286 Кодексу адміністративного судочинства України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відтак, судові рішення, ухвалені за наслідками апеляційного перегляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності касаційному оскарженню не підлягають.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
З огляду на те, що предметом спору у вказаній справі є рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності, у відкритті касаційного оскарження слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 272, 286, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Івано-Франківської митниці на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2022 року у справі №344/5099/21 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко