м. Черкаси
02 травня 2022 року справа № 580/794/22
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 щодо винесення додаткового судового рішення в адміністративній справі №580/794/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачу розміру пенсії за вислугу років з 01.01.2018 з 67% до 50% відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.01.2018 у розмірі 67% сум грошового забезпечення, та здійснити її виплату з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду 04.03.2022 у справі №580/794/22 позов задоволено частково.
На адресу суду від позивача надійшла заява щодо винесення додаткового судового рішення в адміністративній справі №580/794/22, оскільки судом щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази не ухвалено рішення, зокрема, щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.01.2018 у розмірі 67% сум грошового забезпечення, та здійснити її виплату з урахуванням виплачених сум.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” позивачу з 01.06.2008 призначена пенсія за вислугу років у розмірі 67% сум грошового забезпечення.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Черкаській області із заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок пенсії з 01.01.2018 у розмірі 67% від основного розміру грошового забезпечення, однак відповідач відмовив у виплаті позивачу підвищення до пенсії у розмірі 100% суми підвищення.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Матеріалами справи встановлено, що позивачу з 01.06.2008 призначена пенсія за вислугу років у розмірі 67% сум грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-17), який набрав чинності з 01.10.2011, та п.23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01.05.2014, до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ було внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами « 70» відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 90% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна максимального розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законами №3668-17 та №1166-VII зміни до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Так, в постанові від 19.06.2018 у справі №583/2264/17 Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахування вислуги років, при цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії (у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду).
Аналогічний правовий висновок також міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №240/5401/18.
Суд додатково зазначає, що ч. 3 ст. 11 Закону №2262-ХІІ встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, як Законом №2262-ХІІ так і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено зменшення основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
З урахуванням вищевказаного суд дійшов висновку, що відповідачем при проведенні позивачу перерахунку пенсії, протиправно зменшено розмір пенсії за вислугу років з 67% на 50% грошового забезпечення.
Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Крім того, суд звертає увагу, що пунктом 3 Постанови №103 передбачено виплату пенсій, перерахованих особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), з 1 січня 2018 року, а виплату сум перерахованих пенсій за період з 1 січня 2016 по 31 грудня 2017, обчислених органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018, після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 по 31 грудня 2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 по 31 грудня 2017; з 1 січня 2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 по 31 грудня 2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Враховуючи те, що право позивача на перерахунок його пенсії встановлено чинним законодавством України, тому позивач має законні підстави на перерахунок його пенсії, з урахуванням 67% відповідної суми грошового забезпечення.
Однак, із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідач здійснюючи позивачу перерахунок пенсії з 01.05.2018, з 01.01.2019 та з 01.01.2020 саме у розмірі 67% від сум грошового забезпечення, тобто не зменшував вказаний відсотковий розмір до 50% від сум грошового забезпечення, тому права позивача у цій частині позовних вимог відповідачем не порушені, як наслідок, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача щодо винесення додаткового судового рішення у справі.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 134, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо винесення додаткового судового рішення в адміністративній справі №580/794/22 - відмовити повністю.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, однак апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ