02 травня 2022 року справа № 580/896/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати незаконним та скасувати повідомлення-рішення №0003590707 від 19.01.2022 на суму 5100, 00 грн штрафу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 12.2021 по 24.12.2021 проведена перевірка діяльності позивача за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2022 №0003590707 за не використання режиму попереднього програмування для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. найменування товарів, пін товарів та обліку їх кількості.. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки станом на момент здійснення фактичної перевірки діяв мораторій на проведення фактичних перевірок фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку у зв'язку із запровадженням на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Разом з тим, відповідач не провів контрольно-розрахункову операцію, тому встановлення факту проведення операції через РРО є встановленим. За вказаних обставин просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 24.01.2022 відкрито провадження у справі за даним позовом за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надавши відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що факт реалізації товарів без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД підтверджується відомостями з інфомаційної бази даних Податковий блок згідно яких позивач за місцем провадження господарської діяльності здійснила розрахункову операцію з продажу пива ТМ Бланк об'ємом 0.46 л. У зв'язку з проведенням позивачем розрахункової операції через РРО без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії товару УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості відповідачем накладено на позивача штраф у розмірі 5100, 00 грн.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якої є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється позивачем згідно ліцензії №23250312202100158 термін дії з 01.07.2021 по 01.07.2021.
На підставі пп. 20.1.2,20.1.4,20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, ст. 16 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне реіулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями, з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наказу від 14.12.2021 №2655-п та направлень від 14.12.2021 №3054/23-00-07-0719, №3055/23-00-07-0719 посадовими особами Головного управління ДПС у Черкаській області з 15.12.2021 по 24.12.2021 проведено фактичну перевірку позивача за місцем фактичного провадження господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 за період діяльності з 28.12.2019 по 24.12.2021.
В ході перевірки посадовими особами відповідача виявлено факт проведення розрахункової операції через РРО, без використання режиму попереднього програмування для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості про що складено акт перевірки від 28.12.2021 №10090/23-00-07-0717/3083416804.
Згідно інформаційної бази даних податковий блок позивач в магазині за адресою: АДРЕСА_2 здійснила продаж підакцизної групи товарів без використання режиму попереднього програмування для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД, шо підтверджується проведеною розрахунковою операцією від 14.10.2020 №6220 та від 23.10.2021 чек 6263(продаж пиво ТМ Бланк об'ємом 0.46 л).
На підставі акта перевірки від 28.12.2021 №10090/23-00-07-0717/3083416804 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 19.01.2022 №0003590707 про накладення на позивача штрафу на суму 5100,00 грн за проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії товару УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон №265/95-ВР).
Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно підпункту 80.1. статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно пункту 80.2. статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
Згідно пункту 80.5. ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Щодо посилання позивача про наявність мораторію на проведення перевірок у зв'язку з запровадженням на території України карантину, суд зазначає наступне.
Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
- обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Судом встановлено, що наказ відповідача від 17.12.2020 №2306-п, на підставі якого здійснено перевірку позивача, прийнятий на підставі, зокрема п.п.80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, та з метою контролю за дотриманням вимог законодавства в частині виробництва та обігу підакцизних товарів, вимог законодавства щодо мінімальних роздрібних цін на тютюнові вироби, мінімальних оптово-відпускних і мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої, наявності марок акцизного податку встановленого зразка, внесення даних про реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій до відповідних ліцензій, відображення та правильності обрахунку акцизного податку роздрібного продажу підакцизних товарів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження підакцизних товарів за місцем фактичного провадження діяльності.
Предметом перевірки було застосування позивачем реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні господарської діяльності.
При цьому, використання РРО під час здійснення таких господарських операції підпадає під поняття обліку та обігу алкогольних напоїв.
Тому суд дійшов висновку, що на проведену стосовно позивача фактичну перевірку не поширюється дія мораторію, встановленого п.52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а протилежні доводи позивача є необґрунтованими.
Отже, перевірка позивача, за наслідками якої прийняте оскаржуване рішення проведена відповідачем правомірно.
Відповідно п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (надалі - Закон № №265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Згідно з п. 7 ст. 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
З наведених приписів Закону вбачається, що відповідальність за наведене правопорушення настає у разі проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Судом встановлено, що, притягуючи позивача до відповідальності, керувався даними системи АІС «Податковий блок» щодо здійснення позивачем розрахункової операції з продажу пива ТМ Бланк об'ємом 0.46 л згідно чеків від 14.10.2020 №6220 та від 23.10.2021 №6263. Однак відомості про здійснення контрольної закупки алкогольного пива ТМ Бланк об'ємом 0.46 л відсутні.
Разом з тим, відомості із системи АІС «Податковий блок» не дають змоги дійти беззаперечного висновку про факт вчинення самого порушення.
Факт вчинення правопорушення має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.
У той же час, для притягнення позивача до відповідальності за п. 7 ст. 17 Закону №265/95-ВР необхідним є встановлення факту проведення операції через РРО, який ревізори не встановили, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про проведення контрольної розрахункової операції із закупки пива ТМ Бланк об'ємом 0, 46 л.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 05 липня 2021 року у справі № 825/951/17.
У зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів, що підтверджують здійснення позивачем розрахункової операції через РРО, без використання режиму попереднього програмування для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 19.01.2022 №0003590707.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що судом позов задоволено повністю, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 992, 40 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 4292, 00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені витрати на правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу.
Згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію ордера серії СА №1024285, виданого 26.01.2022 на представництво інтересів позивача адвокатом Петруніною В. В.
Судом встановлено, що доказів щодо складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги позивач до позовної заяви не надав.
За таких обставин, неможливо встановити склад та обсяг наданої правничої допомоги та визначити її співмірність з вартістю наданих послуг.
Враховуючи те, що позивачем не надані докази щодо складу та розміру понесених ним витрат на правничу допомогу, відсутні підстави стягнення з відповідача на її користь витрат на правничу допомогу у сумі 4292, 00 грн.
Керуючись ст. 14, 77, 90, 139, 205, 242-246, 255, 294, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 19.01.2022 №0003590707 про застосування до ОСОБА_1 штрафу у розмірі 5100, 00 грн.
Стягнути на рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, Черкаська область, 18002, код ЄДРПОУ 44131663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ