Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 466/7725/20
провадження № 61-18300 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
третя особа - орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня
2021 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду
з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки
та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.
Позовна заява мотивована тим, що вони є бабою та дідом їхньої онуки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками дитини
є їх син - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , шлюб між
якими розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Львова
від 01 червня 2020 року у справі № 466/2771/20.
Вказували, що після розірвання шлюбу онука залишилася проживати зі своєю матір'ю, яка чинить їм перешкоди у спілкуванні з дитиною, забороняє їм спілкуватися з онукою, яку вони не бачили з 02 лютого 2020 року. При цьому їм невідоме фактичне місце проживання онуки. Вони зверталися до органів опіки та піклування, проте вирішити спір не вдалося. На час пред'явлення цього позову вони не мають можливості вільно спілкуватися з онукою, допомагати їй, приймати участь у її вихованні.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд усунути їм перешкоди у спілкуванні з онукою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення часу їх зустрічей, як діда та баби з онукою, а саме:
- спілкуватися з онукою у вівторок, четвер та неділю кожного тижня: по чотири години в день з 16:00 год. до 20:00 год., у тому числі, з можливістю прогулянок по місту і відвідування закладів культури з урахуванням погодних умов, стану здоров'я дитини, режиму дня та харчування;
- можливість виїзду на відпочинок, екскурсії, тимчасового перебування онуки з дідусем та бабусею по місцю їх проживання, у тому числі,
з її ночівлею;
- спільно з онукою відвідувати святкування днів народження, інших свят родичів дитини по лінії батька з 12:00 год. по 20:00 год., незалежно від дня тижня;
- мати побачення із онукою у святкові та неробочі дні, у тому числі, за місцем проживання бабусі та дідуся з 16:00 год. до 21:00 год.;
- мати побачення з онукою у дошкільному закладі освіти під час проведення свят, організованих вихователями або адміністрацією цього закладу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11 грудня
2020 року у складі судді Єзерського Р. Б. позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 перешкоди брати участь у вихованні та спілкуванні
з онукою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено спосіб участі діда - ОСОБА_2 і баби - ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні онуки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення часу зустрічей діда та баби з дитиною:
- спілкуватися з онукою у вівторок, четвер та неділю кожного тижня: по чотири години в день з 16:00 год. до 20:00 год., у тому числі, з можливістю прогулянок по місту і відвідування закладів культури з урахуванням погодних умов, стану здоров'я дитини, режиму дня та харчування;
- можливість виїзду на відпочинок, екскурсії, тимчасового перебування онуки з дідом та бабою по місцю їх проживання, у тому числі,
з її ночівлею;
- спільно з онукою відвідувати святкування днів народження, інших свят родичів дитини по лінії батька з 12:00 год. по 20:00 год., незалежно від дня тижня;
- мати побачення із онукою у святкові та неробочі дні, у тому числі, за місцем проживання бабусі та дідуся з 16:00 год. до 21:00 год.;
- мати побачення з онукою у дошкільному закладі освіти під час проведення свят, організованих вихователями або адміністрацією цього закладу.
Вирішено питання розподілу удових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що ОСОБА_3 чинить позивачам перешкоди у спілкуванні з їх онукою, що суперечить статтям 159, 257, 263 СК України, оскільки позивачі, як дід
та баба, мають законне право на спілкування зі своєю онукою та на участь
у її вихованні.
Врахувавши вік дитини, особливості її розвитку, виховання, необхідності дотримання розпорядку дня та відпочинку, факт проживання позивачів
з онукою в одному місті, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини суд вважав, що запропонований графік для спільних побачень позивачів з онукою є доцільним, оскільки такий порядок спілкування
буде достатнім і відповідатиме принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дитини, підтримці зв'язків із родичами.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2020 року скасовано. Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди в участі у вихованні та спілкуванні з онукою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено спосіб участі діда - ОСОБА_2 і баби - ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні онуки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення часу зустрічей діда і баби з дитиною:
у першу та третю суботу місяця з 14:00 год. до 18:00 год.; у другу і четверту неділю місяця з 10:00 год. до 14:00 год. без присутності матері у місцях, визначених дідом та бабою. У решті позову відмовлено.
Скасовуючи рішення районного суду, апеляційний суд виходив із того, що при вирішенні спору, який виник між сторонами, наявність висновку органу опіки та піклування є обов'язковим. Суд першої інстанції розглянув спір за відсутності відповідного висновку органу опіки та піклування.
Ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що 21 вересня 2021 року Львівському апеляційному суду надано висновок органу опіки та піклування - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо вирішення спору про усунення перешкод дідові та бабі у спілкуванні
з онукою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким
суд, врахувавши обставини справи, інтереси дитини та сторін у справі, погодився в частині визначення днів та годин участі позивачів у спілкуванні з онукою, а також у її вихованні. Судом встановлено спосіб участі діда - ОСОБА_2 і баби - ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні
онуки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення часу зустрічей дідуся і бабусі з дитиною, а саме: у першу та третю суботу місяця з 14:00 год. до 18:00 год.; у другу і четверту неділю місяця з 10:00 год. до 14:00 год. без присутності матері у місцях, визначених дідом та бабою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким визначити графік побачень онуки із дідом та бабою у присутності матері.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та її матеріали з Шевченківського районного суду м. Львова. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - про зупинення дії постанови Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року відмовлено.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя
особа - орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - мотивована тим, що апеляційний суд належним чином не дослідив усіх обставин справи, не врахував, що відносно ОСОБА_1 та її сина - ОСОБА_6 , батька дитини, порушено ряд кримінальних проваджень щодо фінансових махінацій, деякі з яких перебувають на розгляді у суді. Вважають, що метою цього позову є бажання перекласти свої борги та сина на відповідачку або шантажувати її. При цьому зі сторони позивачів були погрози щодо викрадення дитини. Водночас дитина перебуває на повному утриманні відповідачки та її батьків. Батько дитини сплачує аліменти
у розмірі 800 грн, які фактично йдуть на погашення боргів. Відповідачка хвилюється за дитину, оскільки визначений судом графік побачень позивачів з дитиною не відповідатиме якнайкращим її інтересам, зважаючи на негативну поведінку позивачів.
Крім того, апеляційний суд не врахував, що головними критеріями при вирішення такого спору є особиста прихильність дитини до діда та баби, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звикла до оточення матері та її батьків. Водночас постійного контакту між позивачами
та дитиною більше трьох років не було. Враховуючи вік дитини, відсутність сталого, психологічного зв'язку позивачів з онукою, вважать за доцільне, провидити їх побачення з дитиною лише у присутності матері, що відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу представника
ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , в якому зазначено, що судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Відповідачкою не надано належних
та допустимих доказів того, що їх спілкування з онукою може негативно вплинути на психологічний стан дитини. Посилання представника відповідачки на те, що найкращому інтересу дитини буде визначення графіку її побачень з ними у присутності матері дитини не відповідає дійсності. Їх спілкування з онукою у присутності матері є неможливим, оскільки відповідачка та члени її родини негативно налаштовують онуку
по відношенню до них. Спілкування з онукою у присутності матері призведе до того, що дитина буде напруженою, постійно озиратиметься на свою матір, переживатиме над тим, як мати оцінить її поведінку у спілкуванні
з ними, боятиметься материнського осуду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з 14 лютого 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 червня 2020 року у справі № 466/2771/20 (а. с. 7).
ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 5).
ОСОБА_6 є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2
(а. с. 6).
Позивачі є бабою та дідом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з висновку органу опіки та піклування - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, який надійшов до Львівського апеляційного суду 21 вересня 2021 року, щодо встановлення способів
участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виховані та спілкуванні
з малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування вважав за доцільне встановити такий спосіб участі
діда і баби у спілкуванні та вихованні онуки, а саме: у першу та третю
суботу місяця з 14:00 год. до 18:00 год.; у другу і четверту неділю місяця
з 10:00 год. до 14:00 год. без присутності матері у місцях, визначених дідом та бабою (а. с. 199).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального
та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини
від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України
27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення,
судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання
і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального
і соціального розвитку дитини.
Згідно із частинами восьмою, дев'ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров'я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу,
особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом
та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення ЄСПЛ
у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками
і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу
до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає,
у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia»
від 05 березня 2019 року, § 82).
Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» (заява № 22208/17), а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у постанові
від 12 квітня 20221 року у справі № 638/12278/15, провадження
№ 61-14491сво20.
Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, правильно виходив із того, що ОСОБА_3 чинить позивачам перешкоди у спілкуванні з їх онукою, що суперечить статтям 159, 257, 263 СК України, оскільки позивачі, як дід
та баба, мають законне право на спілкування зі своєю онукою та на участь
у її вихованні.
При цьому апеляційний суд вірно вказав, що при розгляді позовних вимог про визначення порядку участі діда та баби у вихованні дитини та часу
і способів їх спілкування є обов'язковим наявність письмового висновку органів опіки та піклування. Отримавши висновок органу опіки та піклування - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо вирішення спору про усунення перешкод дідові та бабі у спілкуванні
з онукою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , апеляційний суд, врахувавши вік дитини, особливості її розвитку, виховання, необхідності дотримання розпорядку дня та відпочинку, факт проживання позивачів
з онукою в одному місті, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, визначив порядок участі діда та баби у вихованні дитини, з яким Верховний Суд погоджується.
Водночас Верховний Суд зауважує, що наявність конфлікту та неприязні відносин між відповідачкою та позивачами не є підставою для обмеження прав останніх на спілкування з онукою.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачі мають негативний вплив на онуку, а присутність відповідачки під час зустрічей позивачів з дитиною у подальшому не сприятиме перебуванню дитини у цей час у спокійному та стійкому середовищі, з огляду на неприязні стосунки сторін у справі.
Також матеріали справи не містять доказів того, що окреме спілкування позивачів з дитиною без матері може негативно вплинути на її психологічний та фізичний стан, а тому такі посилання касаційної скарги ґрунтуються на припущеннях.
Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги у відповідній частині, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
Посилання касаційної скарги на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 635/2771/17, провадження № 61-40050св18, безпідставні, так як у справі, яка переглядається, наявний письмовий висновок органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, який апеляційним судом враховано. Тому у цих справах різні фактичні обставини.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,
на законність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду
не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець