Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 712/6950/20
провадження № 61-14439св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Комунальне некомерційне підприємство «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Романенко В. А., та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» (далі - КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради») про оскарження дій при отриманні психіатричної допомоги в порядку статті 32 Закону України «Про психіатричну допомогу».
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він звернувся до відповідача для отримання медичної довідки для перереєстрації дозволу (ліцензії) на об'єкт дозвільної системи (зброю).
Однак, відповідач відмовився надати йому довідку та повідомив, що він має захворювання, але яке саме повідомляти відмовився.
16 березня 2018 року він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію про його стан здоров'я та чому про його стан здоров'я не проінформовано законного представника, у відповідь на яку, він отримав лист відповідача про відсутність задокументованих підтверджень наявності законного представника.
Після цього він знову звернувся до відповідача з письмовою заявою про наявні захворювання та встановлені діагнози, однак медичної довідки, інформації про діагноз та стан його психічного здоров'я він не отримав.
У листі від 21 серпня 2018 року відповідач зазначив, що на засіданні лікарсько-консультативної комісії від 17 серпня 2018 року прийнято рішення про обмеження в наданні інформації щодо стану його психічного здоров'я відповідно до статті 26 Закону України «Про психіатричну допомогу» і в такому разі лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів повинна інформувати законного представника особи, а у відповідача відсутні задокументовані підтвердження наявності у нього законного представника.
02 березня 2020 року він звернувся із заявою до відповідача про звернення закладу до суду для встановлення йому законного представника.
03 березня 2020 року відповідач надав йому відповідь про відмову, яка мотивована відсутністю підстав для звернення до суду з метою визнання його недієздатним.
На час звернення до суду з цим позовом його дієздатність не обмежена, ніхто до суду не звертався з цим питанням, а тому він є дієздатною особою, якій обмежили доступ до медичної інформації. Жодної перевірки працівники відповідача не зробили.
Вважав противоправною бездіяльність відповідача щодо невстановлення наявності законного представника у нього та незвернення до суду для обмеження (визнання недієздатним) та встановлення йому законного представника.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив визнати противоправною бездіяльність КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» щодо невстановлення наявності законного представника у нього, визнати противоправною бездіяльність КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради», щодо незвернення до суду із заявою про встановлення законного представника для нього, зобов'язати КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» звернутися до суду для вирішення питання щодо його дієздатності (недієздатності) та встановлення йому законного представника.
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити дії, якому просив визнати протиправною відмову КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» від 21 серпня 2018 року № 01-40/1-Ш-9 та зобов'язати КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» надати йому доступ до інформації про стан його психічного здоров'я.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2020 року цивільні справи за вищевказаними позовними заявами об'єднані в одне провадження.
У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала позовну заяву в новій редакції, в якій остаточно просила:
- визнати протиправним рішення лікарсько-консультативної комісії КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 17 серпня 2018 року про обмеження в наданні ОСОБА_1 інформації про стан його психічного здоров'я;
- визнати протиправною письмову відмову КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 21 серпня 2018 року № 01-40/1-Ш-9 про обмеження в наданні ОСОБА_1 інформації про стан його психічного здоров'я;
- зобов'язати КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» надати ОСОБА_1 доступ до інформації про стан його психічного здоров'я;
- визнати протиправною бездіяльність КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» щодо невстановлення наявності законного представника у ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» щодо незвернення до суду із заявою про встановлення законного представника для ОСОБА_1 ;
- зобов'язати КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» звернутися до суду для вирішення питання щодо дієздатності (недієздатності) ОСОБА_1 та встановлення йому законного представника.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним рішення лікарсько-консультативної комісії КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 17 серпня 2018 року про обмеження в наданні ОСОБА_1 інформації про стан його психічного здоров'я.
Зобов'язано КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» надати ОСОБА_1 доступ до інформації про стан його психічного здоров'я.
В іншій частині відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення лікарсько-консультативної комісії КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 17 серпня 2018 року про обмеження в наданні ОСОБА_1 інформації про стан його психічного здоров'я та зобов'язуючи відповідача надати ОСОБА_1 доступ до інформації про стан його психічного здоров'я, суд першої інстанції виходив із того, що лікарсько-консультативна комісія протиправно обмежила ОСОБА_1 доступ до медичної інформації, не зробила відповідного аналізу ситуації, не навела яким чином інформація про психічний стан ОСОБА_1 може завдати шкоди його здоров'ю або призвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною письмову відмови КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 21 серпня 2018 року № 01-40/1-Ш-9 про обмеження в наданні йому інформації про стан його психічного здоров'я, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що вказаний лист КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» носить інформаційний характер з надаванням відповіді на запитувану ОСОБА_1 інформацію, а також те, що цим листом не приймалося рішення про обмеження ОСОБА_1 у наданні інформації щодо стану психічного здоров'я, а лише зазначалося про його наявність.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» щодо невстановлення наявності законного представника,суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач вчиняв дії щодо встановлення наявності чи відсутності законного представника ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» щодо незвернення до суду із заявою про встановлення законного представника для ОСОБА_1 та зобов'язання КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» звернутися до суду для вирішення питання щодо дієздатності (недієздатності) ОСОБА_1 та встановлення йому законного представника, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності підстав для такого звернення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що лист відповідача від 21 серпня 2018 року містить неоднозначну інформацію, яка вводить його в оману щодо наявності у нього діагнозу, а тому помилково вважали, що вказаний лист КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» носить інформаційний характер з надаванням відповіді на запитувану інформацію.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» щодо невстановлення наявності законного представника, суди не врахували, що відсутність представника зобов'язує психіатричний заклад звернутися до суду щодо його встановлення.
Крім того, зазначав, що вказана справа підлягає розгляду в окремому провадженні відповідно до глави 1 розділу IV ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме щодо правильного застосування положень статті 26 Закону України «Про психіатричну допомогу» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судові рішення в частині задоволених позовних вимог не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 звернувся до КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер», правонаступником якого є КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради», для отримання медичної довідки для перереєстрації дозволу (ліцензії) на об'єкт дозвільної системи (зброю).
13 березня 2018 року ОСОБА_1 видано медичну довідку про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів Серія 10ААЄ № 090920, в якій зазначено, що за результатами обстеження проведеного лікарсько-консультативною комісією (ЛКК) - володіння, використання вогнепальною зброєю протипоказано.
16 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер», правонаступником якого є КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради», з письмовою заявою, в якій просив надати інформацію про стан його здоров'я та чому про стан його здоров'я не проінформовано законного представника.
Згідно з листом КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» від 02 квітня 2018 року, у КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» відсутні задокументовані підтвердження наявності законного представника. Також вказано, що лікарями-психіатрами ОСОБА_1 запропоновано додаткове психіатричне обстеження.
23 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з листом до КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер», в якому просив надати йому інформацію про його психічний стан, які саме в нього наявні психіатричні протипоказання, копію історії хвороби, надати інформацію про діагноз захворювання, якщо він є, та протокол про проходження обов'язкових та періодичних оглядів.
21 серпня 2018 року КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» надав відповідь на звернення ОСОБА_1 від 23 липня 2018 року, в якому повідомив, що на засіданні лікарсько-консультативної комісії КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» від 17 серпня 2018 року прийнято рішення про обмеження в наданні інформації щодо стану психічного здоров'я відповідно до статті 26 Закону України «Про психіатричну допомогу». Запропоновано керуватися роз'ясненнями, наданими у відповіді на його заяву від 02 квітня 2018 року № 01-40/1-6Ш.
31 серпня 2018 року та 04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звертався до КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» з заявами про надання інформації, на які йому надавалися відповіді листами від 03 вересня 2018 року та 31 жовтня 2019 року.
02 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив заклад звернутися із заявою до суду щодо його недієздатності, для призначення йому законного представника.
03 березня 2020 року відповідач повідомив ОСОБА_1 , що на теперішній час не вбачає законних підстав для звернення до суду з метою визнання його недієздатним.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною письмової відмови КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 21 серпня 2018 року № 01-40/1-Ш-9 про обмеження в наданні ОСОБА_1 інформації про стан його психічного здоров'я
Статтею 1 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
У преамбулі Закону України «Про інформацію» зазначено, що цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про інформацію», інформація з обмеженим доступом є трьох видів: конфіденційна (до неї належить і медична інформація), таємна та службова.
У рішенні Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року № 5-зп щодо офіційного тлумачення положень статті 23 Закону України «Про інформацію» вказано, що треба розуміти так, що кожна особа має право знайомитись з зібраною про неї інформацією в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях, якщо ці відомості не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Медична інформація, тобто свідчення про стан здоров'я людини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі і про наявність ризику для життя і здоров'я, за своїм правовим режимом належить до конфіденційної, тобто інформації з обмеженим доступом. Лікар зобов'язаний на вимогу пацієнта, членів його сім'ї або законних представників надати їм таку інформацію повністю і в доступній формі.
Крім того, у зазначеному рішенні Конституційного Суду України вказано, що у випадках відмови в наданні або навмисному приховуванні медичної інформації від пацієнта, членів його сім'ї або законного представника вони можуть оскаржити дії чи бездіяльність лікаря, звернувшись безпосередньо до суду або медичного закладу чи органу охорони здоров'я.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 28 квітня 2009 року (заява № 32881/04) у справі «К. Х. та інші проти Словаччини» вказав, що скарга, яка є предметом розгляду, стосується здійснення заявницями свого права на ефективний доступ до інформації про стан їхнього здоров'я, у тому числі стан репродуктивного здоров'я. Ця інформація пов'язана з їхнім приватним і сімейним життям у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що була в цьому випадку порушена.
ЄСПЛ дотримується позиції, що реалізація права на повагу до особистого та сімейного життя, передбаченого статтею 8 Конвенції, повинна бути практичною й ефективною, Суд дотримується думки, що такий позитивний обов'язок повинен бути розширений, зокрема у справах, подібних до тієї, що є предметом цього розгляду, коли йдеться про персональні дані, щоб уможливити виготовлення копій документів з персональними даними («К. Х. та інші проти Словаччини» № 32881/04, 28 квітня 2009 року, п. 47).
Така правова позиція ЄСПЛ, що у відповідності до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами при розгляді справ як джерело права, вирішила проблему щодо коректного розуміння обов'язку компетентних органів із забезпечення здійснення права людини на медичну інформацію в аспекті отримання копій медичних документів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що заявою є звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організації, незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що він звертався до відповідача для отримання медичної довідки для перереєстрації дозволу (ліцензії) на об'єкт дозвільної системи (зброю), однак йому відмовлено.
Згідно з Порядком видачі медичної довідки для отримання дозволу (ліцензії) на об'єкт дозвільної системи, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 20 жовтня 1999 року № 252, медична довідка для отримання дозволу (ліцензії) на об'єкт дозвільної системи (ф. № 127/о (облікова), додаток 1, далі - медична довідка) є єдиним документом, що видається громадянину лікувально-консультативною комісією після проведення медичного огляду з метою вирішення питання про наявність або відсутність медичних протипоказань для отримання дозволу (ліцензії) на об'єкт дозвільної системи.
Відповідно до пункту 7 Порядку проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 року № 1465, після проведення обов'язкових попереднього або періодичного психіатричних оглядів, а у разі потреби додаткового психіатричного обстеження, особі видається довідка про проходження обов'язкових попереднього або періодичного психіатричних оглядів (зразок додається), в якій зазначається наявність чи відсутність у неї психіатричних протипоказань для виконання окремих видів діяльності. Термін дії довідки встановлюється відповідно до періодичності психіатричних оглядів.
Згідно з довідкою про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів Серія 10ААЄ № 090920 від 13 березня 2018 року, ОСОБА_1 протипоказано володіння та використання вогнепальної зброї.
За правилами частин першої, третьої статті 285 ЦК України повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я. Якщо інформація про хворобу фізичної особи може погіршити стан її здоров'я або погіршити стан здоров'я фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров'я фізичної особи, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами.
За правилами частини шостої статті 16 Закону України «Про захист персональних даних» суб'єкт персональних даних має право на одержання будь-яких відомостей про себе у будь-якого суб'єкта відносин, пов'язаних з персональними даними, крім випадків, установлених законом. Відмова у доступі до персональних даних допускається, якщо доступ до них заборонено згідно із законом (частина третя статті 17 зазначеного Закону).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про психіатричну допомогу» право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної допомоги має сама особа чи її законний представник.
Згідно зі статті 26 Закону України «Про психіатричну допомогу» лікар-психіатр зобов'язаний пояснити особі, якій надається психіатрична допомога, з урахуванням її психічного стану, у доступній формі інформацію про стан її психічного здоров'я, прогноз можливого розвитку захворювання, про застосування методів діагностики та лікування, альтернативні методи лікування, можливий ризик та побічні ефекти, умови, порядок і тривалість надання психіатричної допомоги, її права та передбачені цим Законом можливі обмеження цих прав при наданні психіатричної допомоги. Право на одержання зазначеної інформації щодо неповнолітнього віком до 14 років та особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, мають їх законні представники.
Особа при наданні їй психіатричної допомоги або її законний представник має право на ознайомлення з історією хвороби та іншими документами, а також на отримання в письмовому вигляді будь-яких рішень щодо надання їй психіатричної допомоги відповідно до закону.
У випадках, коли повна інформація про стан психічного здоров'я особи може завдати шкоди її здоров'ю або призвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб, лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів можуть таку інформацію обмежити. У цьому разі лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів інформує законного представника особи, враховуючи особисті інтереси особи, якій надається психіатрична допомога. Про надану інформацію або її обмеження робиться запис у медичній документації.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 23 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з листом до КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер», в якому просив надати йому інформацію про його психічний стан, які саме в нього наявні психіатричні протипоказання, копію історії хвороби, надати інформацію про діагноз захворювання, якщо він є, та протокол про проходження обов'язкових та періодичних оглядів.
Листом від 21 серпня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено, що на засіданні лікарсько-консультативної комісії КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер», правонаступником якого є КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради», від 17 серпня 2018 року прийнято рішення про обмеження ОСОБА_1 у наданні інформації щодо стану психічного здоров'я відповідно до статті 26 Закону України «Про психіатричну допомогу». Запропоновано керуватися роз'ясненнями, наданими у відповіді на його заяву від 02 квітня 2018 року № 01-40/1-6Ш. Вказано, що лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів повинна інформувати законного представника особи. Також, зазначено про відсутність законного представника у ОСОБА_1
ОСОБА_1 у порядку, передбаченому Законом України «Про психіатричну допомогу», не оглядався, діагноз йому не встановлений.
Враховуючи те, що лист КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради»від 21 серпня 2018 року носить інформаційний характер з надаванням відповіді на запитувану ОСОБА_1 інформацію, а також те, що цим листом не приймалося рішення про обмеження ОСОБА_1 у наданні інформації щодо стану психічного здоров'я, а лише зазначалося про його наявність, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною письмової відмови КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 21 серпня 2018 року № 01-40/1-Ш-9 про обмеження в наданні йому інформації про стан його психічного здоров'я.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» щодо невстановлення наявності законного представника у ОСОБА_1 та щодо незвернення до суду із заявою про встановлення законного представника для ОСОБА_1 .
У справі, яка переглядається, суди встановили, що, надаючи відповіді на заяви ОСОБА_1 , КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» повідомляв заявника, що у КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» відсутні задокументовані підтвердження наявності у ОСОБА_1 законного представника (лист від 02 квітня 2018 року). Крім того, у своїй заяві ОСОБА_1 також зазначав про відсутність у нього законного представника.
Установивши, що відповідач вчиняв дії щодо встановлення наявності чи відсутності законного представника ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» щодо невстановлення наявності законного представника.
Щодо позовних вимог про зобов'язання КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» звернутися до суду для вирішення питання щодо дієздатності (недієздатності) ОСОБА_1 та встановлення йому законного представника
Відповідно до статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» законні представники - батьки (усиновителі), опікуни або інші особи, уповноважені законом представляти інтереси осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі здійснювати захист їх прав, свобод і законних інтересів при наданні їм психіатричної допомоги.
Згідно з листом КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 03 березня 2020 року заява ОСОБА_1 від 02 березня 2020 року з проханням про звернення КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» до суду щодо визнання його недієздатним та призначення опікуна, розглянута та повідомлено ОСОБА_1 про те, що на теперішній час підстав для звернення до суду з метою визнання його недієздатним не вбачається.
Лікарями-психіатрами КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» психічний огляд ОСОБА_1 у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», не проводився.
За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» звернутися до суду із заявою про встановлення законного представника для ОСОБА_1 , так як відсутні підстави для такого звернення.
Доводи касаційної скарги про те, що справа, яка переглядається, підлягає розгляду в окремому провадженні відповідно до глави 1 розділу IV ЦПК України, зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець