Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 161/10904/20
провадження № 61-139св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Куденчуком Олексієм Андрійовичем , на постанову Волинського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Українська залізниця» про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 1985 працював у виробничому підрозділі «Радошинський піщаний кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» ПАТ «Українська залізниця» (на час звільнення - на посаді начальника виробничого підрозділу). Згідно з наказом №102-ос/тр від 10 червня 2020 року позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП.
Позивач вважав, що його з роботи звільнили незаконно, оскільки рішення про звільнення прийнято неуповноваженою особою, таке рішення не було погоджено з правлінням АТ «Українська залізниця», позивач не є посадовою особою в розумінні пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП. Унаслідок незаконного звільнення з роботи відповідачем позивачу заподіяна моральна шкода, яку він оцінюв у 5 000 грн.
ОСОБА_1 просив:
визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) № 4/ос про припинення трудового договору (контракту) від 10 червня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи, виданого виконуючим обов'язки керівника виробничого підрозділу «Радошинський кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_3 ;
визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) № 102-ос/тр від 10 червня 2020 року директора філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця» про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника виробничого підрозділу «Радошинський піщаний кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» ПАТ «Українська залізниця»;
поновити його на роботі з 10 червня 2020 року;
стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;
стягнути з відповідача на його користь 5 000 грн компенсації моральної шкоди та судові витрати у справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2021 року у складі судді: Олексюка А. В., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано наказ (розпорядження) № 4/ос виконуючого обов'язків керівника виробничого підрозділу «Радошинський кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця» Кіндера Г. О. від 15 травня 2020 року «Про припинення трудового договору (контракту)» від 10 червня 2020 року, яким ОСОБА_1 звільнено 10 червня 2020 року з посади начальника виробничого підрозділу «Радошинський кар'єр» у зв'язку з припиненням повноважень за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП на підставі наказу філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 102-ос/тр від 10 червня 2020 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника виробничого підрозділу «Радошинський кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця» із 11 червня 2020 року.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди 5 000 грн.
Вирішено питання про розподіл судовий витрат.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 24 664,97 грн допущено до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанцій мотивовано тим, що:
відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб. Норму частини першої статті 41 КЗпП України доповнено пунктом 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року № 1255-VII, який набрав чинності 01 червня 2014 року. Одночасно зі змінами до частини першої статті 41 КЗпП України цим Законом було внесено зміни до частини третьої статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Положення пункту 5 статті 41 КЗпП України регулюють припинення повноважень та звільнення посадових осіб виконавчих органів юридичної особи та посилення їх матеріальної відповідальності і відповідно не можуть бути застосовані для звільнення інших працівників юридичної особи, окрім працівників, які входять до її виконавчих органів;
згідно копії довідки № 193 від 22 червня 2020 року, копії трудової книжки (відмітка № 18) серії НОМЕР_1 , копії наказу № 102/ос-тр від 10 червня 2020 року та копії наказу № 4/ос від 10 червня 2020 року ОСОБА_1 станом на день звільнення займав посаду начальника виробничого підрозділу «Радошинський кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця». Відповідно до підпункту 2 пункту 18 Статуту АТ «Українська залізниця», затвердженого постановою КМ України від 02 вересня 2015 року № 735 (в редакції постанови КМ України від 13 жовтня 2018 року № 938), товариство утворює філії, представництва та інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи як на території України, так і за її межами, які діють на підставі положень. Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 5.1 положення про виробничий підрозділ «Радошинський кар'єр» філії «Центр управління акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого наказом філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» від 01 серпня 2019 року № ЦУП-4/149, керівництво виробничим підрозділом здійснюється керівником виробничого підрозділу, який призначається на посаду директором філії за погодженням з товариством у встановленому порядку та шляхом видання відповідного наказу, з дотриманням вимог чинного законодавства про працю. Звільнення з посади керівника виробничого підрозділу здійснюється наказом директора філії з дотриманням вимог чинного законодавства про працю. Згідно пунктів 5.2, 5.3 даного положення, керівник виробничого підрозділу діє на підставі довіреності виданого філією та підпорядкований директору філії, під час здійснення своїх посадових обов'язків керується рішеннями товариства, філії в межах повноважень та несе відповідальність за невиконання та неналежне виконання цих рішень;
оскільки ОСОБА_1 станом на день звільнення займав посаду начальника виробничого підрозділу «Радошинський кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця», повноваження якого визначаються положенням про ВП «Радошинський кар'єр» філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця», то щодо такого працівника можливе застосування процедури звільнення, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України;
згідно пунктів 5.2, 5.3 положення про ВП «Радошинський кар'єр» філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» керівник виробничого підрозділу діє на підставі довіреності виданого філією та підпорядкований директору філії. Згідно підпунктів 5-6 пункту 5.5 положення про філію «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця», затвердженого наказом ПАТ «Укрзалізниця» № 166 від 13 березня 2019 року, директор філії на підставі довіреності та у межах своїх повноважень зокрема приймає на роботу та звільняє працівників філії згідно зі штатним розписом та номенклатурою посад, з урахуванням вимог пункту 5.1 цього положення, укладає, змінює та розриває трудові договори, приймає рішення з питань оплати праці та обліку робочого часу працівників філії, застосовує заходи заохочення та/або притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності працівників філії, відповідно до встановленого порядку, а також делегує вищевказані повноваження щодо працівників виробничих структурних підрозділів;
відповідно до відмітки (№ 18) від 10 червня 2020 року, здійсненої у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з посади начальника виробничого підрозділу у зв'язку із припиненням повноважень посадової особи за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України на підставі наказу № 4/ос від 10 червня 2020 року. Згідно копії наказу № 4/ос від 10 червня 2020 року такий документ видано ОСОБА_3 (відповідно до відмітки у графі «керівник підприємства») на підставі наказу філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» № 102-ос/тр від 10 червня 2020 року. Вказаний наказ отримано засобами електронного поштового зв'язку ВП «Радошинський кар'єр» 11 червня 2020 року о 15 год. 43 хв., що підтверджується довідкою №195 від 22 червня 2020 року. Окрім того, наказом № 103-ос/тр від 11 червня 2020 року директором філії «ЦУП» покладено обов'язки начальника виробничого підрозділу «Радошинський кар'єр» з 11 червня 2020 року (до дня фактичного призначення начальника ВП) на заступника начальника виробничого підрозділу - Кіндера Г. О. Зважаючи на визначений положенням порядок призначення та звільнення з посади начальника ВП «Радошинський кар'єр», саме наказ директора філії «ЦУП» є єдиною належною підставою звільнення такої посадової особи, оскільки начальник виробничого підрозділу знаходиться у безпосередньому його підпорядкуванні. Наказ заступника начальника виробничого підрозділу № 4/ос від 10 червня 2020 року у даному випадку не може вважатися виданий уповноваженою особою, оскільки прийняття такого рішення виходить за межі повноважень заступника начальника підрозділу, визначених внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підрозділу, філії та товариства;
ОСОБА_1 у період з 10 червня 2020 року по 11 червня 2020 року перебував у відрядженні у філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця», що у м. Києві, про що свідчать відповідні відмітки здійснені у посвідченні про відрядження № 13, та що підтверджується копією № 8 від 09 червня 2020 року, копією розпорядження директора філії № ЦУП-8/2561 від 04 червня 2020 року та копією графіку роботи комісії та здачі фінансової звітності за І-квартал виробничими підрозділами філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця». Відповідно до статті 121 КЗпП на весь час відрядження за працівником зберігається місце роботи (посада). Таким чином, припинення трудового договору під час відрядження законодавством про працю не передбачене. З огляду на те, що ОСОБА_1 повернувся до місця постійної роботи лише 11 червня 2020 року, накази № 102-ос/тр та № 4/ос про звільнення позивача 10 червня 2020 року суперечать нормам трудового законодавства, оскільки їх винесено передчасно;
відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 частини першої статті 40 КЗПП України), а також у період перебування працівника у відпустці. Зважаючи на те, що у період з 11 червня 2020 року по 19 червня 2020 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні у Голобській АЗПСМ, звільнення позивача у період з 11 червня 2020 року по 19 червня 2020 року є неправомірним;
відповідно до частини другої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і частини другої статті 252 КЗпП України, однією з гарантій можливості здійснення працівниками підприємства, установи, організації, обраними до складу виборної профспілкової організації, своїх повноважень є заборона притягнення їх до дисциплінарної відповідальності без попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є. З копії протоколу оперативної наради ВП «Радошинський кар'єр» № 7 від 11 червня 2021 року судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом профспілки, однак до голови профспілкового комітету ВП «Радошинський кар'єр» ОСОБА_5 звернень про погодження рішення про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП не надходило. Враховуючи наведене, звільнення ОСОБА_1 без відповідної згоди виборного органу профспілки суперечить вимогам частини другої статті 252 КЗпП України;
тому наявні підстави для визнання незаконним та скасування наказу № 4/ос від 10 червня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ВП «Радошинський кар'єр» філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця»;
середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 червня 2020 року по 05 вересня 2021 року становить 331 369,51 грн;
виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи розмір присудженого на користь позивача середнього заробітку, суд зробив висновок про стягнення 5 000 грн компенсації моральної шкоди завданої у зв'язку з порушенням трудових прав позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» задоволено.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
за змістом статті 99 ЦК України виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. У рішенні Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 зазначено, що зміст положень статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу припинити повноваження члена виконавчого ним органу щодо виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, збудь-яких підстав. Водночас пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України передбачено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Тлумачення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП свідчить про те, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення запобігання негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління;
ОСОБА_1 станом на день звільнення з роботи займав посаду начальника виробничого підрозділу «Радошинський кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця»;
відповідно до підпункту 2 пункту 18 статуту АТ «Українська залізниця», затвердженого постановою КМ України від 02 вересня 2015 року № 735 (в редакції постанови КМ України від 13 жовтня 2018 року № 938), товариство утворює філії, представництва та інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи як на території України, так і за її межами, які діють на підставі положень. Згідно з пунктом 5.1 Положення про виробничий підрозділ «Радошинський кар'єр» філії «Центр управління АТ «Українська залізниця», затвердженого наказом філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» від 01 серпня 2019 року № ЦУП-4/149, керівництво виробничим підрозділом здійснюється керівником виробничого підрозділу, який призначається на посаду директором філії за погодженням з товариством у встановленому порядку та шляхом видання відповідного наказу, з дотриманням вимог чинного законодавства про працю. Звільнення з посади керівника виробничого підрозділу здійснюється наказом директора філії з дотриманням вимог чинного законодавства про працю. Згідно з пунктами 5.2, 5.3 цього Положення керівник виробничого підрозділу діє на підставі довіреності виданого філією та підпорядкований директору філії, під час здійснення своїх посадових обов'язків керується рішеннями товариства, філії в межах повноважень та несе відповідальність за невиконання та неналежне виконання цих рішень;
позивач ОСОБА_1 , як начальник виробничого підрозділу «Радошинський піщаний кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця», обіймав посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, а тому відносився до категорії посадових осіб і на нього поширювалася дія пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП;
позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника виробничого підрозділу «Радошинський кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця» 10 червня 2020 року у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку на підставі наказу директора філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця» від 10 червня 2020 року, який за довіреністю та у межах своїх повноважень приймає на роботу та звільняє працівників філії згідно зі штатним розписом та номенклатурою посад;
у судовому засіданні також встановлено, що 10 червня 2020 року ОСОБА_3 , на якого наказом директора філії «ЦУП» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_4 покладеного виконання обов'язків начальника виробничого підрозділу «Радошинський кар'єр», видав наказ (розпорядження) № 4/ос про припинення трудового договору (контракту), згідно з яким ОСОБА_1 звільнений з посади начальника виробничого підрозділу «Радошинський кар'єр» у зв'язку з припиненням повноважень за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України за наказом директора філії «ЦУП» АТ «Українська залізниця» № 102-ос/тр від 10 червня 2020 року. Таким чином позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника виробничого підрозділу за наказом директора філії «Центр управління промисловістю» ОСОБА_4 від 10 червня 2020 року з виплатою вихідної допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку, який уповноважений приймати на роботу та звільняти з роботи працівників філії. За таких обставин суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що позивач був звільнений з роботи за наказом неуповноваженої на це особи;
колегія суддів не погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що відповідача було звільнено з роботи в період його тимчасової непрацездатності. За положеннями частини 3 статті 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. 10 червня 2020 року о 08 годині 05 хвилин ОСОБА_1 був на прийомі у сімейного лікаря Голобської АЗПС, про що була видана відповідна довідка, і лише 11 червня 2020 року ОСОБА_1 був виданий листок непрацездатності про те, що він звільнений від роботи з 11 червня 2020 року до 16 червня 2020 року. Крім того 10 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 відбув у відрядження в місто Київ до філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця» і саме в цей день 10 червня 2020 року директор філії видав наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи. Отже, ОСОБА_1 був звільнений з роботи не в період його тимчасової непрацездатності;
згідно з абзацом 8 частини першої статті 43-1 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представництва) допускається в тому числі у випадку звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян. Позивач ОСОБА_1 працював на посаді начальника виробничого підрозділу «Радошинський кар'єр філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця», тобто, працював керівником відокремленого підрозділу, тому розірвання трудового договору з ним допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації;
ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника виробничого підрозділу «Радошинський піщаний кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця» з дотриманням норм трудового законодавства, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи.
Аргументи учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником Куденчуком О. А. , на постанову Волинського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, в якій просив: скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції; залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2021 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
розірвання трудового договору за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників (посадових осіб). Тому для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні наступні обставини: 1) звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства та 2) повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору (звільнення з роботи) в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства;
поняття «посадові особи господарського товариства» встановлено в частині другій статті 89 ГК України. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. У статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» міститься уточнене поняття «посадових осіб органів акціонерного товариства». Це фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Оскільки Законом № 1255-VI1 від 13 травня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» були внесені зміни у тому числі до ГК України і Закону України «Про акціонерні товариства», розглядаючи всі внесені зміни в їх системному зв'язку можна дійти висновку, що термін «посадові особи» був використаний законодавцем саме у визначенні цих двох законодавчих актів;
враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 не був членом наглядової ради чи правління AT «Укрзалізниця», а працював на посаді начальника виробничого підрозділу «Радошинський кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» акціонерного товариства «Українська залізниця», який не є самостійною юридичною особою, його призначення і фактичне звільнення відбулось за рішенням керівника філії, а отже його посада не відноситься до кола суб'єктів трудових правовідносин, до яких може застосовуватись додаткова підстава звільнення, яка передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП. Позивач вважає неправильним застосування норм матеріального права, а саме тлумачення судами пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та поширення цього положення на суб'єктів трудових відносин, які мають бути звільнені за загальною процедурою, передбаченою нормами трудового законодавства з відповідними гарантіями від незаконного звільнення, із зазначенням відповідних підстав;
філія та її структурні підрозділи не є органом товариства в розумінні статей 53, 54 статуту та пункту 15 статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства», які створюються відповідно для забезпечення функціонування діяльності товариства, а є відокремленими підрозділами юридичної особи, що розташовані поза її місцезнаходженням та здійснюють всі або частину функцій господарського товариства, а не його органів. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності;
позивач звертається до суду за захистом своїх трудових прав як найманий штатний працівник, а не акціонер (учасник) чи посадова особа органів акціонерного товариства. Способом захисту порушених або оскаржуваних прав у таких категоріях спорів є позов про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу;
суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 18 лютого 2021 року у справі № 757/43048/16 (провадження № 61-15449св20); від 25 вересня 2019 року у справі № 753/1604/17 (провадження № 61-26664св18). Апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду щодо того, що звільнення за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників та того що для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства та повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства;
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року: відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Волинського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 21 лютого 2022 рокузазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 18 лютого 2021 року у справі № 757/43048/16 (провадження № 61-15449св20); від 25 вересня 2019 року у справі № 753/1604/17 (провадження № 61-26664св18).
Фактичні обставини
Суди встановили, що з 09 вересня 1985 року позивач працював у відповідача у виробничому підрозділі «Радошинський кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця».
15 лютого 2007 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Радошинського кар'єроуправління ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України», про що начальником Управління прийнятий відповідний наказ.
З 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника виробничого підрозділу «Радошинський кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця» на підставі наказу виконуючого обов'язки начальника філії ЦУП ПАТ «Укрзалізниця» № 303/ос.
У наказі директора філії «ЦУП» ПАТ «Укрзалізниця» № 204-ос/тр від 16 вересня 2018 року начальника виробничого підрозділу «Радошинський кар'єр» філії «ЦУП» ПАТ «Укрзалізниця» Присаду І. В. з 20 вересня 2018 року зазначено вважати таким, що працює за безстроковим трудовим договором за основним місцем роботи з посадовим окладом згідно з штатним розписом.
10 червня 2020 року директором філії «Центр управління промисловістю» ОСОБА_4 виданий наказ № 102-ос/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника виробничого підрозділу «Радошинський кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця» у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП з виплатою вихідної допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку.
10 червня 2020 року виконуючим обов'язки керівника підприємства Кіндером Г. О. прийнятий наказ (розпорядження) № 4/0С про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 у зв'язку з припиненням повноважень на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України згідно з наказом директора філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» № 102-ос/тр від 10 червня 2020 року.
Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 5.1 Положення про виробничий підрозділ «Радошинський кар'єр» філії «Центр управління акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого наказом філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» від 01 серпня 2019 року № ЦУП-4/149 (далі - положення), керівництво виробничим підрозділом здійснюється керівником виробничого підрозділу, який призначається на посаду директором філії за погодженням з товариством у встановленому порядку та шляхом видання відповідного наказу, з дотриманням вимог чинного законодавства про працю. Звільнення з посади керівника виробничого підрозділу здійснюється наказом директора філії з дотриманням вимог чинного законодавства про працю.
Позиція Верховного Суду
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).
Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП).
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП.
Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП).
Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень (частина третя статті 99 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 757/43048/16 (провадження № 61-15449св20) зазначено, що:
«відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП працівник може бути звільнений за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у випадку припинення повноважень посадової особи. Відповідач АТ «Українська залізниця» на момент винесення оскаржуваного наказу мало організаційно-правову форму публічне акціонерне товариство. Відповідно частини другої статті 89 ГК України, статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» посадовими особами акціонерного товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, голова та члени наглядової ради. Виходячи зі змісту Рішення Конституційного суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 (у справі за конституційним зверненням ТОВ «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статі 99 ЦК України) розірвання трудового договору у зв'язку з припиненням повноважень посадових осіб товариства є механізмом реалізації частини третьої статті 99 ЦК України, яке передбачає можливість усунення членів виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків як право компетентного (уповноваженого) органу товариства у будь-який час та з будь-яких підстав усунути особу від виконання обов'язків члена (членів) виконавчого органу. Посада, з якої було звільнено позивача ОСОБА_1 , - начальник філії, не відноситься до посад, на які розповсюджується дія пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП - припинення повноважень посадової особи, а позивач ОСОБА_1 не є посадовою особою у розумінні Закону України «Про акціонерні товариства». Вказана додаткова підстава для дострокового розірвання трудового договору була запроваджено з метою захисту інвесторів, як це передбачено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів». Єдиним акціонером АТ «Українська залізниця» є Кабінет Міністрів України, а представником його інтересів - Наглядова рада АТ «Українська залізниця». Згідно з Положенням про Наглядову раду АТ «Українська залізниця» (у редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення) Наглядова рада АТ «Українська залізниця» на власний розсуд здійснює контроль за діяльністю правління, зокрема, але не виключно, у таких формах: пункт 6.4.8. надання попереднього погодження на призначення та звільнення керівників та виконуючих обов'язки керівників відокремлених структурних підрозділів та структурних підрозділів апарату управління товариства (директори, керівники регіональних філій, філій та представництв) тощо. Разом з тим, АТ «Українська залізниця» не надало доказів дотримання останнім процедури, передбаченої внутрішніми документами АТ «Українська залізниця». З огляду на зазначене, суди відхилили доводи відповідача про те, що звільнення позивача з посади не потребувало погодження Наглядової ради».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 753/1604/17 (провадження № 61-26664св18) вказано, що:
«норму частини першої статті 41 КЗпП доповнено пунктом 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року № 1255-VII, який набрав чинності 01 червня 2014 року. Проаналізувавши пояснювальну записку до законопроекту зазначеного вище закону можна дійти висновку про те, що доповнення частини першої статті 41 КЗпП України пунктом 5 було обумовлено нагальною потребою у вдосконаленні законодавчих актів, що регулюють припинення повноважень та звільнення посадових осіб виконавчих органів юридичної особи та посилення їх матеріальної відповідальності і відповідно не можуть бути застосовані для звільнення інших працівників юридичної особи, окрім працівників, які входять до їх виконавчих органів. Дія положень частини третьої статті 99 ЦК України та пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП передбачає право компетентного (уповноваженого) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, з будь-яких підстав; реалізація цього права гарантується нормами корпоративного права для припинення негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Пункт 5 статті 41 КЗпП встановлює додаткову підставу розірвання трудового договору - «припинення повноважень посадових осіб». Як у назві цієї норми «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов», так і у її змісті закладені певні особливості розірвання трудового договору з працівником, який є посадовою особою. Розірвання трудового договору за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Тому для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства та повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства. Викладена норма характеризується юридичною невизначеністю, внаслідок чого неможливо встановити коло таких посадових осіб, а також випадки та підстави (причини) припинення їх повноважень. Формулювання цього положення є загальним та не містить посилань як щодо змісту та обсягу поняття «посадових осіб», так і типу та організаційно-правових форм юридичних осіб, яких вони стосуються. Поняття «посадові особи господарського товариства» встановлено в частині другій статті 89 ГК України. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. У статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» міститься уточнене поняття «посадових осіб органів акціонерного товариства». Це фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Оскільки Законом №1255-VІІ від 13 травня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» були внесені зміни у тому числі до ГК України і Закону України «Про акціонерні товариства», розглядаючи всі внесені зміни в їх системному зв'язку можна дійти висновку, що термін «посадові особи» був використаний законодавцем саме у визначенні цих двох законодавчих актів. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не був членом наглядової ради чи правління ПАТ «Укрзалізниця», а працював на посаді головного бухгалтера Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» ПАТ «Укрзалізниця», яка не є самостійною юридичною особою, його призначення і фактичне звільнення відбулось за рішенням засідання правління, як виконавчого органу товариства, а отже його посада не відноситься до кола суб'єктів трудових правовідносин, до яких може застосовуватись додаткова підстава звільнення, яка передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП. Суд касаційної інстанції вважає неправильним застосування норм матеріального права, а саме тлумачення судами пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП та поширення цього положення на суб'єктів трудових відносин, які мають бути звільнені за загальною процедурою, передбаченою нормами трудового законодавства з відповідними гарантіями від незаконного звільнення, із зазначенням відповідних підстав. Визнаючи законним звільнення позивача за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП, який був призначений на посаду в загальному порядку, а не обраний на неї шляхом голосування, суди фактично позбавили заявника права на оскарження підстав звільнення та інших гарантованих переваг, які мають працівники, які звільнені на загальних підставах, на відміну від осіб, які звільняються у зв'язку із припиненням повноважень».
У справі, що переглядається:
суди не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 18 лютого 2021 року у справі № 757/43048/16 (провадження № 61-15449св20); від 25 вересня 2019 року у справі № 753/1604/17 (провадження № 61-26664св18);
суди не звернули уваги на те, що розірвання трудового договору за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи. Отже, поняття «розірвання трудового договору з посадовою особою» і «припинення повноважень посадової особи» не є ідентичними. Для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства та повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства;
суди встановили, що ОСОБА_1 працював начальником виробничого підрозділу «Радошинський кар'єр» філії «ЦУП» ПАТ «Укрзалізниця» Тому суди зробили помилковий висновок про можливість звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП, оскільки його посада не відноситься до кола працівників, до яких може застосовуватись ця додаткова підстава звільнення.
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позову, але помилився щодо мотивів задоволення позову. Тому оскаржену постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без дотримання норм матеріального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що:касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 6 727,39 грн, який підлягає стягненню на його користь із АТ «Українська залізниця». Згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Тому із АТ «Українська залізниця» необхідно стягнути 840,80 грн судових витрат на користь держави.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Куденчуком Олексієм Андрійовичем , задовольнити частково.
Постанову Волинського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року скасувати.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 6 727,39 грн судових витрат.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави 840,80 грн судових витрат.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Волинського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук