Справа № 131/1229/21
Провадження № 33/801/201/2022
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Балтак Д. О.
27 квітня 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 січня 2022 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого вантажником фірми «Люстдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 січня 2022 року визнано ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Відповідно до обставин, встановлених судовим рішенням, 24 жовтня 2021 року о 23:20 год. ОСОБА_1 у м. Іллінці по вул. Європейська керував транспортним засобом марки ВАЗ 21093 державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився за допомогою алкотестера «Драгер» у присутності двох свідків. Результат огляду 0,51 проміле. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Не погодившись з постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 січня 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність, у зв'язку з цим вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив суду, що після визначення його стану сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер», він не погодившись з результатом огляду та звернувся до працівників поліції із проханням щодо повторного проходження такого огляду у закладі охорони здоров'я, однак йому у вчиненні зазначеного було відмовлено. Звертає увагу, що до адміністративної відповідальності може бути притягнуто особу тільки тоді, коли вона відмовилася від проходження огляду лише у встановленому чинним законодавством порядку, який визначений ст. 266 КУпАП та постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103. Однак в порушення вимог закону у протоколі про адміністративне правопорушення інспектором поліції не вказано ознак сп'яніння, які б передували освідуванню, не задокументовано відмову водія від проходження медичного огляду в медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп'яніння, також не задокументовано незгоду водія з результатами його освідування на місці зупинки транспортного засобу, відсутній відеозапис на флеш-накопичувачі, який зазначений як доказ в протоколі про адміністративне правопорушення. В матеріалах справи є відповідь органу поліції, де проходить службу поліцейський, що складав зазначений протокол, зі змісту якого слідує, що нагрудна бодікамера за допомогою якої було зафіксовано в тому числі незгоду водія із результатами алкотестера, як виявляється не працювала ще на момент його складання. Зазначені порушення вимог ст. 266 КУпАП, а також п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, дають підстави вважати протокол про адміністративне правопорушення неналежним доказом. Крім того, в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння. На думку апелянта, є всі підстави вважати, що порушення процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння працівником поліції, а також процедури належного документування у присутності двох свідків факту відмови, як того вимагає закон, є прямим порушенням норм складання протоколу, тому цей протокол не може бути законною підставою для притягнення його до відповідальності.
Одночасно апелянт заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки не погоджуючись з цією постановою він 27 січня 2022 року в межах десятиденного строку подав апеляційну скаргу через суд першої інстанції, проте постановою Вінницького апеляційного суду від 03 лютого 2022 року вказану апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. Підставою для повернення апеляційної скарги став встановлений судом факт пропуску строку на апеляційне оскарження, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки апеляційна скарга була подана в межах строку, а саме - 27 січня 2022 року, про що свідчить відтиск канцелярії Іллінецького районного суду Вінницької області на доданому ним примірнику апеляційної скарги. Тому повторно подав апеляційну скаргу через суд першої інстанції 04.02.2022 та просить врахувати вказані ним обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП в разі заявлення клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, останнє вирішується суддею апеляційного суду. При цьому слід взяти до уваги обставини, які об'єктивно вплинули чи могли вплинути на можливість оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник Ткаченко К. Д. підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити.
Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що був запрошений працівниками поліції для складання протоколу про правопорушення. До нього підійшов працівник поліції з Драгером і вставленою трубкою. Підвели водія і запропонували продути трубку, на що останній погодився. Працівники поліції повідомили, що водій знаходиться в стані сп'яніння, на що водій здивувався і почав заперечувати. Пізніше цей чоловік сказав, що він не згідний с результатом і необхідно провести експертизу в лікарні. Працівники поліції відповіли, що огляд він вже пройшов.
На представлені свідку документи з матеріалів справи, а саме: аркуш справи 2, 7, 8, 11 суду повідомив, що в протоколі він не розписувався, оскільки він не був заповнений, а письмові пояснення і інші документи йому ніхто не показував. Підписи не його, але похожі на його підпис.
Свідок ОСОБА_3 на виклик до суду не з'явився.
Заслухавши пояснення адвоката Ткаченка К. Д. на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, доводи клопотання та апеляційної скарги, вважаю, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, адже доводи наведені в клопотанні знайшли своє підтвердження, а вимоги апеляційної скарги до задоволення.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Окрім того, згідно ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з'ясовує обставини справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
За правилами частини 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2, 3 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП забороняється керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Отже, повертаючись до обставин даної справи, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, на підтвердження чого суду було надано протокол про адміністративне правопорушення та пояснення свідків.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Щодо письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не були допитані в судовому засіданні Іллінецького районного суду Вінницької області, суд звертає увагу на положення пункту «d» частини третьої статті 6 Конвенції, яким кожному обвинуваченому гарантовано право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
Так, відповідно до матеріалів даної справи пояснення свідків мають одне із вирішальних значень для встановлення вини ОСОБА_1 , оскільки цього вимагають положення ч. 2, 5 ст. 266 КУпАП.
Проте з пояснень свідка ОСОБА_2 встановлено, що огляд було проведено з порушенням вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, згідно якого водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (пункт 6). Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (пункт 7). Також п. 9 розділу ІІ Інструкції зазначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Частина 2 ст. 251 КУпАП встановлює, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
В матеріалах справи (а. с. 4) знаходиться відеодиск, який як доказ вини ОСОБА_1 доданий до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 320041 від 24.10.2021. Проте диск не містить будь-який запис про події, що сталися 24.10.2021 та зазначені в цьому протоколі.
З відповіді СПД № 1 відділу поліції № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області (а. с. 23) встановлено, що відеозапис від 24.10.2021 з нагрудної камери щодо відеозйомки про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП громадянином ОСОБА_1 надати не можливо, в зв'язку з тим, що нагрудна камера 1311000000327395 знаходиться в несправному стані з листопада місяця 2021 року.
Іллінецький районний суд Вінницької області в постанові від 17.01.2022 в якості доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 врахував вказаний вище протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 320041. Проте, враховуючи встановлені вище обставини справи, а саме, що поліцейський не забезпечив проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я, згаданий протокол свідчить про його недопустимість, а тому він не може бути доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на міркування викладені вище, суд не може покласти в основу обвинувачення письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , який не був допитаний в судовому засіданні, оскільки, з огляду на встановлені судом обставини справи, пояснення свідків мають вирішальне значення по даній справі.
Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останньої, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Обов'язково слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).
У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з винесенням нової постанови, якою закрити провадження в зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 січня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 січня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, скасувати та провадження у справі закрити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко