Справа № 148/2370/21
Провадження № 33/801/283/2022
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.
Доповідач: Якименко М. М.
26 квітня 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Якименко М.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 березня 2022 року,
Постановою судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 березня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 рік, та стягнуто судовий збір в розмірі 496,20 гривень на користь держави.
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суд допустив порушення норм процесуального права, не повно з'ясував усі обставини справи, не дав належної оцінки доказам. Вказує, що матеріали справи не містять доказів, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 12.04.2022 призначено судове засідання на 26.04.2021 о 11:20 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
В суді апеляційної інстанції в судовому засіданні адвокат Дунаєв І.Б. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні перервався відеоконферензв'язок через програму Easycon з представником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвокатом Дунаєвом І.Б. у зв'язку із зникненням підключення до мережі Інтернет. Відновити зв'язок не вдалося.
Про що було складено акт про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв'язку.
Суд вирішив розглянути справу у відсутність учасників справи.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суддя вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін, з огляду на таке.
Згідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч.1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 320281 від 07.12.2021 о 21 год. 45 хв., який є одним із доказів у справі, водій ОСОБА_1 , 07.12.2021 о 21 год. 30 хв. по вул. Леніна в с. Суворівське, Тульчинського району, керував автомобілем ВАЗ 21043, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Так в ході оформлення протоколу про адміністративне порушення працівниками поліції було вилучено у ОСОБА_1 посвідчення водія та видано тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом.
Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є правильними і узгоджуються з дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення (а.с. 1); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння (а.с. 4); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 3) та відеозаписом дослідженим судом (а.с. 7).
Сукупністю зазначених вище доказів підтверджується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і встановлений судом перебіг досліджуваної події відповідає змісту відео, яке міститься на технічному носієві з відеозаписом, який знаходиться в матеріалах справи.
Докази в сукупності узгоджуються між собою, відображають реальний перебіг події, підтверджують факт відмови правопорушника від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, в даному випадку винуватість ОСОБА_1 доводиться зібраними матеріалами по справі.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п.7 даної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров'я).
Відповідно до п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103 (зі змінами), у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
За таких обставин, оскільки за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні.
Тому суддя вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Протокол про адміністративне правопорушення не містить істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 зі змістом протоколу був ознайомлений, права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП йому роз'яснені. Будь-яких зауважень щодо його змісту чи клопотань він не заявляв, що підтверджується особистим підписом скаржника.
Будь яких пояснень правопорушник ні в протоколі про адміністративні правопорушення, ні окремо не подавав.
Також, ознайомившись зі змістом акту огляду на стан алкогольного сп'яніння правопорушник не заперечив своєї вини, що підтверджується особистим підписом правопорушника. Про свою незгоду із даним документом скаржник не зазначав.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП, згідно ст.251 КУпАП він є доказом в справі про адміністративне правопорушення
У протоколі викладені відомості, які підтверджуються і іншими дослідженими судом та наявними в матеріалах справи доказами.
Суддя вважає, що працівниками поліції було дотримано процедуру проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння відповідно до вимог Інструкції.
За таких обставин, доводи у апеляційній скарзі, що судом неповно встановлено та досліджено всі обставини справи, є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги про відсутність двох свідків при складенні протоколу, що є порушенням, є необґрунтовані, оскільки по справі встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу у присутності поліцейського, який застосовував технічні засоби відеозапису, а відповідно до положень статті 266 КУпАП (в редакції КУпАП від 16.02.2021) свідки залучаються лише у разі неможливості застосування поліцейським технічних засобів відеозапису.
В матеріалах справи наявний відеозапис, що виключає необхідність залучення працівниками поліції свідків в даному випадку.
Тому вказані доводи також не приймаються до уваги.
Крім того, дані доводи є аналогічними тим, які зазначалися ОСОБА_1 в суді першої інстанції і яким судом було надано правову оцінку. Вказані висновки суду скаржником не спростовані.
Інші доводи апеляційної скарги про те, що на диск з відеозаписом не є належним доказом у справі, так як на диску не має посилання на дату та час здійснення відеозапису; відео не є безперервним та в протоколі не зазначено відомості, що здійснювалась відеофіксація - суддя не приймає до уваги з огляду на таке.
На долученому до матеріалів справи відеозаписі із нагрудних камер працівників поліції, зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу.
Також, на відео видно, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, роз'яснили наслідки відмови та запитували його чи розуміє він наслідки такої відмови, на що останній відмовився пройти обстеження.
Файли з відеозапису самі по собі є цілісними та не викликають сумніву у достовірності відображених на них подій, у тому числі, у сукупності із іншими доказами, підстави вважати таке відео недопустимим доказом, як зазначає скаржник, відсутні.
Всі ці обставини були досліджені судом першої інстанції і їм було надано відповідну правову оцінку.
Той факт, що на диску не має посилання на дату та час здійснення відеозапису та в протоколі не зазначено відомості, що здійснювалась відеофіксація, не є підставою для скасування постанови суду та розцінюється як намагання правопорушника уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення та не впливає на правильність ухваленого судом рішення та склад адміністративного правопорушення.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав.
Будь-яких зауважень щодо неправомірних дій працівників поліції ОСОБА_1 не заявляв, до суду належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин також не надав до суду першої інстанції, і до апеляційного суду.
Відтак вказані доводи скаржника в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Водночас дані доводи не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.5 ПДР і не свідчать про невідповідність складеного щодо нього протоколу вимогам ст. 256 КУпАП.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що матеріалами справи підтверджено факт відмови ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Отже доводи апеляційної скарги про відсутність вини та порушення працівниками поліції процедури складання протоколу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Враховуючи викладене, суддя вважає, що висновки суду про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильними.
Як вбачається із матеріалів прави, суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку. Відтак дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що з урахуванням характеру вчиненого правопорушення є правильним та достатнім і відповідає вимогам ст. 33 КУпАП.
З урахуванням наведеного, доводи в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях заявника складу правопорушення суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення.
Інші доводи, на які посилається скаржник, зводяться до незгоди з постановленим судовим рішенням, не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, яке могло призвести до неправильного вирішення питання. Докази, які б спростовували вину скаржника не надано.
За таких обставин, доводи у апеляційній скарзі, що судом неповно встановлено та досліджено всі обставини справи, є безпідставними.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи вимоги ст.ст.279, 280 КУпАП дотримано, докази перевірено на їх допустимість та належність відповідно до ст.252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для її вирішення, судом з наведенням відповідних мотивів встановлено, правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 березня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Якименко