Апеляційне провадження
№22-ц/824/808/2022
27 квітня 2022року місто Київ
справа № 362/2599/21
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Кравченко Л.М., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В травні 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 28 липня 2017 року у розмірі 43828,90 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 14495,50 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками - 29333,40 грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 28 липня 2017 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору б/нта отримання кредитної картки.
Вказував, що на підставі зазначеної анкети-заяви відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування коштами в розмірі 46,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Зазначав, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між сторонами кредитний договір.
Позивач вказував, що банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у повному обсязі, однак остання умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2021 рокупозов АТ «Акцент-Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14495,50 грн. та судовий збір у розмірі 1135 грн.
В решті вимог позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовуу повному обсязі.
В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції в основу підтвердження заборгованості відповідача поклав розрахунок заборгованості, який сам по собі за відсутності інших доказів не є доказом заборгованості.
Вказував, що анкета підписана відповідачем не містить розміру кредитного ліміту, доказів отримання картки, даних про суму кредиту, даних про видачу картки, її виду та строки дії, анкета взагалі не містить даних окрім прізвища, адреси та підпису відповідача.
Зазначав, що відповідач на жодні умови не погоджувалася, в тому числі і при заповнені анкети заяви, а за відсутності підпису відповідача на Умовах та Правилах не можливо дійти висновку, що відповідач погоджувалася на Умови та Правила надані позивачем.
Посилався на те, що якщо припустити вірність оцінки доказів судом першої інстанції те, що відповідач сплачувала заборгованість, то у такому разі суд повинен був відмінусувати кошти, що були зараховані позивачем в рахунок погашення пені, штрафу, відсотків.
Вказував, що докази подані позивачем з його запереченнями та які надійшли до суду після ухвалення рішення не можливо брати до уваги, оскільки позивач не подавав подані ним докази з позовом, не зазначав про не можливість їх подання у майбутньому, та не просив йому поновити строк на подачу нових доказів.
31 січня 2022 року від позивача АТ «Акцент-Банк» до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказував на те, що скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Зазначав, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами складають кредитний договір № б/н від 28 липня 2017 року підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Вказував, що як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач користувалася кредитом. Посилався на те, що наявна у відповідача заборгованість нарахована відповідно до умов кредитування, які складаються із анкети-заяви, Тарифів та Умов і Правил. Зазначав, що позивачем направлялися на адресу суду докази, які долучаються до відзиву на апеляційну скаргу, разом з запереченнями на відзив відповідача на позовну заяву. Однак суд їх не врахував, тому що розглянув справу до надходження вказаних заперечень, фактично позбавивши можливості банк висловити свої заперечення на відзив, оскільки не надав час на його направлення.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості по відсоткам у розмірі 29333,40 грн., суд першої інстанції виходив з недоведеності вказаних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, правонаступником ПАТ «Акцент-Банк» є АТ «Акцент-Банк».
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що 28 липня 2017 року ОСОБА_1 підписала заяву б/н, відповідно до якої відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування коштами в розмірі 46,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позивач зазначав, що відповідач, підписавши анкету-заяву підтвердила свою згоду на те, що підписана заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
На підтвердження своїх вимог позивач до матеріалів позовної заяви надав копію: витягу з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms, витягу з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», розрахунок заборгованості за договором №SAMABWFC00001145630 від 28 липня 2017 року станом на 13 березня 2021 року, копію анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів та копію паспорту відповідача.
Разом з тим, як вбачається з долученої до матеріалів справи анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів вона містить лише анкетні дані відповідача, її контактну інформацію.
У вказаній анкеті-заяві не зазначено,яку саме картку відповідач бажає оформити, не зазначено даних про умови кредитування, а саме: кредитний ліміт,які проценти встановлено за користування кредитом, строк договору, які штрафні санкції передбачені за несвоєчасне погашення кредиту, розмір пені.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що довідки про умови кредитування чи Тарифів обслуговування кредитних карт, які б містили підпис відповідача про ознайомлення з ними, матеріали справи не містять.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Згідно з статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненнями чи невчиненням нею процесуальних дій.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови оппонента
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника, яка долучена позивачем до позовної заявипроцентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» як невід'ємні частини спірного договору та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms.
Витягом з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» як невід'ємні частини спірного договору та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вказаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що з 28 липня 2017 діяла процентна ставка 46,8% (поточна заборгованість) та 93,59…% (прострочена заборгованість), з 09 лютого 2018 рокубанком була змінена процентна ставка за користування кредитом на 44,4% (поточна заборгованість) та 88,8% (прострочена заборгованість) і остаточна заборгованість по процентам була розрахована, враховуючи змінені процентні ставки.
Разом з цим, позивачем не було надано суду доказів виконання умов договору та вимог закону про повідомлення відповідача про зміну процентної ставки.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ «Акцент-Банк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для задоволення позову щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам за період невиконання зобов'язань за договором.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 14495,50 грн., з огляду на наступне.
На підтвердження вказаних позовних вимог позивачем разом з позовною заявою було надано до суду розрахунок заборгованості за договором №SAMABWFC00001145630 від 28 липня 2017 року станом на 13 березня 2021 року.
Крім того, вподальшому позивач, подаючи заперечення проти відзиву відповідача, надав додатково: фото відповідача з карткою банку, довідку про видачу карток, довідку по лімітах, виписку по рахунку відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 3 ст.367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Слід зазначити, що докази, які були надані банком разом з запереченням проти відзиву відповідача надійшли до суду 03 листопада 2021 року, тобто вже після ухвалення судом оскаржуваного рішення від 20 жовтня 2021 року.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 13 жовтня 2021 року відповідачем на адресу АТ «Акцент-Банк» було направлено копію відзиву відповідача.
20 жовтня 2021 року ухвалено рішення у даній справі.
29 жовтня 2021 року АТ «Акцент-Банк» направив на адресу суду заперечення на відзив відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції не врахував при розгляді справи докази, які були надані банком разом з запереченням проти відзиву відповідача, тому що розглянув справу до надходження вказаних заперечень, фактично позбавивши можливості банк висловити свої заперечення на відзив, оскільки не надав час на його направлення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за можливе надати оцінку вищезазначеним доказам, які надав АТ «Акцент-Банк» разом з запереченням на відзив відповідача.
З довідки про видачу карток вбачається, що ОСОБА_1 за договором від 28 липня 2017 року було відкрито рахунок та надані картки:№ НОМЕР_1 зі строком дії до березня 2021 року та № НОМЕР_2 зі строком дії до вересня 2021 року.
Згідно довідки за лімітом, 19 грудня 2017 року було встановленоь ліміт на картці № НОМЕР_1 - 14000 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №SAMABWFC00001145630 від 28 липня 2017 року станом на 13 березня 2021 року та виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 28 липня 2017 року по 26 жовтня 2021 року, відповідач здійснювала витрати кредитних коштів по рахунку за карткою № НОМЕР_1 та періодично вносила кошти на погашення кредиту.
Зокрема, з виписки по рахунку вбачається, що відповідачем було здійснено витрат на загальну суму 15298, 42 грн.: зняття готівки - 1000 грн., покупка техніки - 3699,01, зняття готівки - 5000 грн., заправка - 300,12 грн., зняття готівки - 1000 грн.?продукти - 297,75 грн., заправка - 199, 91 грн., зняття готівки - 1800 грн., продукти 99,20 грн., заправка - 199,91 грн., використання ліміта - 974,02 грн., зняття готівки - 600 грн., продукти - 128,50 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, зокрема з колонки №12 під назвою «сума погашення за кредитним договором» вбачається, що відповідачем повернуто грошові кошти на загальну суму - 760,56 грн. (750 + 10,56).
Отже, заборгованість по тілу кредиту відповідача перед банком становить 15298, 42 грн. - 760,56 грн. = 14537,86 грн.
Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по тілу кредиту у розмірі 14495,50 грн.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оскільки позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по тілу кредиту у розмірі 14495,50 грн., виходячи з його розрахунку, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який з урахуванням принципу диспозитивності стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість по тілу кредиту у розмірі 14495,50 грн.
Посилання сторони відповідача на те, що ОСОБА_1 не отримувала будь-яку картку та позивачем не доведено позовні вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту спростовуються розрахунком заборгованості за договором №б/н від 28 липня 2017 року, випискою по рахунку за період з 28 липня 2017 року по 26 жовтня 2021 року, довідкою про видачу кредитних карт, довідкою про зміну умов кредитування, фото відповідача з виданою карткою від 28 липня 2017 року.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам у розмірі 29333,40 грн. та задоволенні вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 14495,50 грн. є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: