27 квітня 2022 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 753/2326/21
номер провадження: 22-ц/824/2201/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гостєвої Кароліни Миколаївни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23червня 2021 рокуу складі судді ЗаставенкоМ.О., у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2021 року акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі -АТ «Універсал Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позовна заява мотивована тим, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустило новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
Зазначав, що 30 листопада 2017 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, де підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 30 листопада 2017 року, в якій визначено, що ця анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Своїм підписом відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 80 000 грн 00 коп. на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Позивач вказував, що за умовами кредитного договору позичальник мав своєчасно повертати кредит та проценти платежами, однак він зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав та станом на 30 жовтня 2020 року прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором становить 90 днів, у зв'язку з чим на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу II Умов відбулось істотне порушення відповідачем зобов'язань. 30 жовтня 2020 року банк направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач не вчинив жодних дій щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим відповідно до п.5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».
На залишок простроченої заборгованості банк нараховував неустойку, передбачену тарифами, а саме: санкції за порушення зобов'язань за кредитом (в залежності від кількості днів прострочення): від 1 до 30 днів - штраф у розмірі 50 грн.; від 31 до 90 днів - штраф у розмірі 100 грн.; від 91 до 120* (210) днів - штраф, що розраховується за формулою: 100 грн + 6,4 % від суми загальної заборгованості, що виникла на перший день відповідного календарного місяця. При цьому діє ставка 0,00001% річних; від 121 (211) дня до повного погашення строк, після спливу якого формується фінальний рахунок, що визначається банком в односторонньому порядку, але не менше 120 днів з моменту настання прострочення виконання зобов'язання та не більше 210 днів - штраф у розмірі 100 грн 00 коп. та пеня у розмірі 6,4 % на місяць від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення виконання. При цьому діє ставка 0,00001% річних.
Позивач вказував, що станом на 02 листопада 2020 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором становить 91 147 грн 92 коп., що є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Заборгованість за відсотками, пеню та комісію банком не нараховано.
Зазначав, що на момент звернення до суду з позовом відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань, заборгованість за договором не погасив, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Універсал Банк».
З урахуванням наведеного, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість станом на 02 листопада 2020 року за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30 листопада 2017року у розмірі 91 147 грн 92 коп., що є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року позовні вимогиАТ «Універсал Банк» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» у розмірі 91 147 грн 92 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп., а всього - 93 417 грн 92 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвоката Гостєва К.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг з метою отримання банківських послуг, а саме: користування продуктом «Monobank», в якій зазначено, що ця анкета-заява разом з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами банку, викладеними на офіційному сайті банку та доступними в мобільному додатку, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення. Вказує, що 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 почав користуватись банківськими послугами і отримав кредитний ліміт у розмірі 10 000 грн 00 грн на поточний рахунок за кредитною карткою. Відповідач користувався наданими коштами, вносив суми на погашення тіла кредиту, про що свідчить доданий до позовної заяви позивачем розрахунок заборгованості за договором. Зазначає, що розрахунок заборгованості за договором не має статус первинного документу, оскільки з нього не видно яку саме суму кредитних коштів було використано ОСОБА_1 в певні дати. Однак банк посилається на те, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 91 147 грн 92 коп., вказуючи комісію, пеню та відсотки у розмірі 0,00 грн., хоча у самому розрахунку нараховані відсотки, пеня та комісія додані в кожний період до залишку поточної заборгованості за наданим кредитом ,змішуючи поняття «тіло кредиту» та штрафні санкції.
Вказує, що загальна сума заборгованості за кредитним договором від 30 листопада 2017 року складає за тілом кредиту 91 148 грн 92 коп., проте відповідач сплатив 113 460 грн 82 коп., тобто виконав зобов'язання в повному об'ємі, а тому вважає, що обов'язок відповідача перед позивачем по сплаті заборгованості за кредитним договором б/н від 30 листопада 2017 року відсутній.
Зазначає, що надані позивачем Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» не містять підтверджень, що саме їх в наданій суду редакції розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», а також те, що вказані документи на момент виникнення правовідносин сторін взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати комісії, неустойки. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штраф, комісії) за порушення зобов'язання. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Звертає увагу на те, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв'язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів. Отже, з урахуванням приписів ч.6 ст.81 ЦК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Вказує, що Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної з сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17).Тому, на думку представника відповідача, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Однак, судом першої інстанції належність та допустимість доказів, наданих банком не досліджувались.
Вважає, що за умови відсутності узгодження між сторонами ціни договору у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів), нарахування ОСОБА_1 відсотків та штрафів за порушення строків платежів по кредитному договору здійснено банком протиправно, а тому у стягненні визначеної суми неповернутої позичальником частини кредитних коштів у розмірі 91 147 грн 92 коп. необхідно відмовити в повному обсязі.
Представник АТ «Універсал Банк» - Мєшнік К.І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що з метою підтвердження згоди споживача із умовами надання банківських послуг у момент реєстрації АТ «Універсал Банк» генерує і відправляє на вказаний особою мобільний номер ОТР-пароль. Фактом підтвердження згоди є введення споживачем у мобільному додатку «Monobank» ОТР-паролю, який попередньо був надісланий Банком на зазначений номер. 30 листопада 2017 року відповідач повідомив про свою згоду з умовами надання банківських послуг, які надає АТ «Універсал Банк» за договором про надання банківських послуг «Monobank», у підтвердження чого у мобільному додатку відповідачем було введено ОТР-пароль, який попередньо був надісланий на зазначений нім мобільний номер НОМЕР_2 .Під час реєстрації після введення номера телефону відповідач має ознайомитися з Умовами і натиснути «Продовжити» і визначено, що натискаючи «Продовжити», ви погоджуєтесь з умовами та тарифами. Це свідчить про те, що Умови були погоджені і відповідач був ознайомлений з ними ще до активації картки у мобільному додатку і якщо відповідачу не підходили Умови він би не отримував картку.
Вказує, що успішно пройшовши процедуру ідентифікації, відповідач 30 листопада 2017 року успішно пройшов процедуру верифікації та підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг Monobank | UniversalBank, у зв'язку з чим приєднався та був ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту «Карта monobank», оскільки підписав анкету-заяву, у якій записані положення про ознайомлення останнього з вищевказаними документами.
Згідно з пунктом 2 анкети-заяви боржник погодився, що ця анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Боржник своїм підписом на анкеті-заяві підтвердив укладення договору та зобов'язався його виконувати. Тобто, договір про надання банківських послуг складається не лише з анкети-заяви, а також з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту.
Відповідно до пункту 3 анкети-заяви, підписанням договору боржник підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг (згідно з вимогами чинного законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку. Також підтвердив, що вищевказані документи зрозумілі боржнику та не потребують додаткового тлумачення.
Крім того, встановлено, що в п.10 анкети-заяви від 30 листопада 2017 року, особисте підписання якої позивач не заперечував, надав право та доручив банку здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких грошових зобов'язань перед банком, що випливають з цього договору. Таким чином, вказане спростовує доводи про те, що між сторонами не був укладений письмовий договір, який би надав право банку нарахувати та списувати з карткового рахунку проценти, пеню та комісію.
Зазначає, що 30 листопада 2017 року при консультуванні клієнта працівник банку надав відповідачу скан-копію анкети-заяви, що підписана між сторонами, та посилання https://www.monobank.ua/terms, за яким клієнт у будь-який момент має змогу повторно ознайомитися з усіма редакціями Умов і правил обслуговування а АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | UniversalBank, які діяли з моменту укладання Договору та у відповідності до умов Договору були доповнені (змінені) під час надання банківських послуг. Ознайомлення з необхідною редакцією Умов, яка за змістом, окрім умов договору, містить й паспорт споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту та посилання на тарифи, доступно за вищезазначеним посиланням шляхом натискання на дату та обрання періоду, у який були чинними необхідні документи.
Вказує, що на виконання п.п.7 п.4 Положення про додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг, що затверджено Постановою Правління Національного банку України 22 січня 2021 року №7, банк надсилає клієнтам інформаційні повідомлення про внесення змін до Умов та/або тарифів будь-якими обумовленими в договорі каналами дистанційної комунікації (повідомлення в мобільному додатку та/або повідомлення в месенджерах та/або надсилання повідомлення на електронну пошту тощо). Згідно анкети-заяви, згенерована ключова пара з особистим ключем, яка використовувалася для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку (електронний сервіс банку для надання банківських послуг клієнту), з метою засвідчення його дій згідно з договором про надання банківських послуг. Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, які свідчать про те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин висновків, зроблених Верховним Судом у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Зазначає, що оскільки неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором призвело до порушення прав позивача, тому порушене право підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості із відповідача. Вказані боржником заперечення щодо сум коштів та їх правове обґрунтування не відповідають дійсності. Проведений боржником розрахунок жодним первинним документом не підтверджений, а тому його доводи ґрунтуються на припущеннях. Зазначає, що в апеляційній скарзі підрахована загальна сума поповнень, але як вбачається із доданої до відзиву на апеляційну скаргу деталізованої виписки по картковому рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 за період з 30 листопада 2017 року по 02 листопада 2020 року, всі поповнення до 23 березня 2020 року використовувалися відповідачем на власні потреби і на рахунку не залишилися, саме тому повернутими їх вважати не можна. Станом на 23 березня 2020 року фактично було використано 76 285 грн 84 коп., а поповнення після 23 березня 2020 року, які проводив відповідач, свідчать про те, що він усвідомлював, що винен банку кошти, які використав з кредитного ліміту, а отже повною мірою розумів наслідки та був ознайомлений з умовами використання наданих йому коштів. Вказує, що після 23 березня 2020 року загальна сума поповнень складає 1 000 грн 00 коп., а тому є помилковими твердження скаржника про те, що загальна сплачена сума становить 113 460 грн 82 коп., з огляду на наступне. Так, 03 жовтня 2018 року поповнення на суму 2 170 грн 35 коп., після чого 04 жовтня 2018 року з картки використано коштів на суму 34 782 грн 32 коп.,06 березня 2020 року поповнення на суму 3 620 грн 00 коп., після того з картки використовується 3 328 грн 00 коп. Так відбувалось з іншими поповненнями. З аналізу виписку вбачається, що жодного разу не було поповнено картку на всю використану суму кредитних коштів, всі поповнення відповідача були у невеликих сумах в порівняні з використаними кредитними коштами.
З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову становить 91 147 грн 92 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволеннюз таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
Задовольняючи позов АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив із того, що 30 листопада 2017 року між сторонами було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрило ОСОБА_1 поточний рахунок у гривні та надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 80 000 грн 00 коп. Банк виконав умови кредитного договору, надавши ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого відповідно до наданого банком розрахунку у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 02 листопада 2020 року становить 91 147 грн 92 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 30 листопада 2017 року, в якій визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
На підставі укладеного договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок на суму 80 000 грн 00 коп., спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за договором про надання банківських послуг «Monobank» станом на 02 листопада 2020 року складає 91 147 грн 92 коп., що є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Отже, наведені обставини підтверджують факт звернення відповідача до банку та отримання ним кредитних коштів, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов'язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит» .
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами виникли правовідносини, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах і при укладенні кредитного договору було встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок у сумі 80 000 грн 00 коп.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 91 147 грн 92 коп., виходячи з такого.
Так, банком на підтвердження укладення договору, наявності заборгованості та її розміру надано до суду розрахунок заборгованості (а.с.5-8).
З розрахунку заборгованості вбачається, що він підписаний представником банку, містить дані про складові кредитного договору, а саме: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 91 147 грн 92 коп. Також у розрахунку вказано, що заборгованість за пенею, комісією,а також за судовими штрафами станом на 02 листопада 2020 року відсутня.
Вказаний вище розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростований належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов'язком відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного, вимоги банку про стягнення фактично отриманих та використаних позичальником кредитних коштів, які не повернуті в добровільному порядку, є обґрунтованими.
Такі висновки узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 за позовом банку до громадянина про стягнення боргу за кредитним договором від 18 лютого 2011 року, де Велика Палата, погодившись із судовими рішеннями про стягнення із боржника непогашеного тіла кредиту, зазначила, що хоча укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить розміру і строку повернення кредиту, однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, і необхідність їх захисту через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 91 147 грн 92 коп. не врахував, що згідно наданого банком розрахунком заборгованість відповідача за період з 03 лютого 2018 року по 02 листопада 2020 року та розмір фактично отриманого кредиту становить 91 147 грн 92 коп.
За цей же період відповідачем внесено на погашення кредиту грошові кошти у розмірі 113 460 грн 82 коп., з яких 75 973 грн 39 коп. сплачено на погашення відсотків.
При цьому, колегія суддів враховує, що з наданого банком розрахунку вбачається, що частину повернутих позичальником коштів банк безпідставно зарахував на погашення процентів та пені, що невірно, оскільки вказаний банком розмір процентів та пені не обумовлений договором і не може бути застосований.
Отже, враховуючи, що різниця між погашеними відповідачем коштами та тілом кредиту становить 37 487 грн 43 коп., яка переплачена відповідачем, і позивач помилково зараховував частину внесених відповідачем коштів на погашення відсотків за користування кредитом та пені, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за тілом кредиту.
Доводи представника позивача - Мєшніка К.І. у відзиві на апеляційну скаргу про те, що між сторонами було погоджено у визначеній законом формі істотні умови договору в частині процентної ставки, пені та комісії, так як, підписуючи анкету-заяву до договору надання банківських послуг відповідач розумів, погодився й був ознайомлений з Умовами та Тарифами, який містить умови про процентну ставку, пеню та комісію, що на його думку, свідчить про правомірне зарахування АТ «Універсал Банк» частини повернутих позичальником коштів на погашення процентів та пені, апеляційний суд не приймає до уваги з таких підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1,2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг від 30 листопада 2017 року процентна ставка за кредитом не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи позов, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи та Тарифів за карткою Monobank, які викладені на банківському сайті.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, який саме витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи та Тарифів за карткою Monobank розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що підписуючи анкету-заяву від 30 листопада 2017 року відповідач ознайомився саме з тими Умовами обслуговування рахунків фізичної особи та Тарифів за карткою Monobank, які додані до позову. При цьому у справі відсутні беззаперечні докази того, що на момент отримання відповідачем кредитних коштів надана позичальнику редакція Умов обслуговування рахунків фізичної особи та Тарифів за карткою Monobank містила умови щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначених в позовній заяві розмірах і порядку нарахування.
У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути; укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.monobank.ua ) змінювалися АТ «Універсал Банк».
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Конституційний Суд України у справі №1-12/2013, за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року, зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала позицію необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
З цих підстав апеляційний суд відхиляє доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що сторони у потрібній формі досягли згоди щодо змісту договору про надання банківських послуг, який включає заяву позичальника, Умови та правилами надання банківських послуг, Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, в тому числі досягли згоди щодо розміру процентів, пені та комісії, як такі, що не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Таким чином у АТ «Універсал Банк» не було правових підстав для зарахуванням частини повернутих позичальником коштів на погашення процентів та пені, оскільки вказаний банком розмір процентів і пені не обумовлений договором і не може бути застосований.
За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як вже зазначалося, Умови не містять підпису позичальника, а відтак їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про встановлення процентів.
Саме така правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду України, зокрема: від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15; від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16; від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16, де вказано про те, що Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Аналогічна позиція викладена у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Також відзив на апеляційну скаргу містить посилання на те, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору приєднання, який регулюється ст.634 ЦК України і згідно якого сторона може лише приєднатися до такого договору і не може запропонувати свої умови договору, а тому відсутність підпису позичальника в Умовах не свідчить про неукладення договору.
Колегія суддів відхиляє такі доводи з викладених вище підстав, оскільки підпис відповідача в Умовах відсутній, а позивачем у свою чергу не надано доказів, що саме ці Умови або їх відповідна редакція існували чи були чинними на момент написання відповідачем анкети-заяви і не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Такі ж висновки містяться у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, де Велика Палата зазначила, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання.
Також апеляційний суд не приймає до уваги послання представника позивача на додані до відзиву на апеляційну скаргу документи, а саме: деталізовану виписку по картковому рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 за період з 30 листопада 2017 року по 02 листопада 2020 року, копії листа з тарифами проекту monobank, а також скріншоти із мобільних телефонів, які подані позивачем разом із відзивом на апеляційну скаргу (а.с.79-100), оскільки вказані документи подані АТ «Універсал Банк» з порушенням процесуальних строків подання доказів.
Згідно зіст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Статтею 367 ЦПК України визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З матеріалів справи вбачається, що надані банком апеляційному суду вказані вище документи не були подані до суду першої інстанції та вони не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
АТ «Універсал Банк» не надало апеляційному суду доказів неможливості подання вказаної вище деталізованої виписки по картковому рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 за період з 30 листопада 2017 року по 02 листопада 2020 року, копії листа з тарифами проекту monobank, а також скріншотів із мобільних телефонів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а відтак вказані документи не можуть бути прийняті апеляційним судом відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за їх безпідставністю.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3 405грн 00 коп. (а.с.65).
Оскільки апеляційний суд ухвалює нове рішення і в позові АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовляє, тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 405 грн 00 коп.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гостєвої Кароліни Миколаївни - задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 405 грн 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: