27 квітня 2022 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 760/23231/20
номер провадження: 22-ц/824/2870/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лабика Руслана Романовича на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року у складі судді Оксюти Т.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертюпотерпілого,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» (далі - ТДВ «СК «ГАРДІАН») про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
Позовна заява мотивована тим, що 03 жовтня 2019 року близько 11 год 00 хв. водій ОСОБА_2 , рухаючись по автомобільній дорозі місцевого значення Ружин - Рогачі на відстані 3,300 км від села Заріччя Ружинського району Житомирської області в напрямку села Топори Ружинського району Житомирської області на автобусі «Рута 25», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, в результаті чого здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , який є батьком позивачки ОСОБА_1 . Від отриманих травм ОСОБА_3 помер в Ружинській центральній районній лікарні.
Вказувала, що 03 жовтня 2019 року слідчим слідчого відділу Ружинського відділу поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області) внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019060170000239 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Постановою слідчого СВ Ружинського відділення поліції Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області капітана поліції Давидюк О.О. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018060290000239 від 03 жовтня 2018 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), внаслідок якої загинув велосипедист ОСОБА_3 , закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України.
Зазначала, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «РУТА 25», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ «СК «ГАРДІАН» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів №АО1724645 та №АО1192407.
Вказувала, що 20 лютого 2020 року її представник надіслав на адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку та звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування у розмірі 10 015 грн 20 коп. 17 серпня 2020 року відповідач повідомив представнику позивача про те, що заяву з доданими до неї документами отримав та прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з відсутністю вини водія забезпеченого транспортного засобу. Позивач зазначала, що саме на відповідача покладено обов'язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, що узгоджується з пунктом 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
Вказувала, що відповідач помилково застосував до спірних правовідносин положення ст.1188 ЦК України, оскільки не врахував, що її батько ОСОБА_3 під час ДТП рухався на велосипеді, який не є джерелом підвищеної небезпеки, що узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду. Разом з тим, відповідач не довів належними та допустимими доказами, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Зазначала, що відповідно до положень ст.27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв'язку із смертю ОСОБА_3 має його дружина ОСОБА_4 та його дочки: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Вказувала, що на день настання страхового випадку згідно зі ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено мінімальну заробітну плату з 1 січня 2019 року у розмірі 4 173 грн 00 коп. Тому вважала, що загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 50 076 грн 00 коп., а розмір частки, яка припадає на кожну особу, складає 10 015 грн 20 коп.
Крім того, позивачка вказувала, що 10 лютого 2020 року між нею та адвокатським об'єднанням «Автопоміч» (далі - АО «Автопоміч»), в особі керуючого партнера Мелеха Д.О., укладено договір про надання професійної правничої допомоги. Розмір витрат на професійну правничу допомогу, які позивач планує понести у суді становить 30 000 грн 00 коп.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила стягнути з ТДВ «СК «Гардіан» на свою користь 10 015 грн 20 коп. страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 було завдано шкоду внаслідок непрямого умислу самого потерпілого на вчинення ним протиправних дій, що полягали у порушенні ним пунктів 6, 7, 10.1, 11.3, 11.7, 11.14 ПДР України. ОСОБА_3 своїми діями створив небезпеку, яка унеможливила відвернення негативних наслідків, що підтверджується наявними у матеріалах справи результатами експертного дослідження. Крім того, суд зазначив, що відсутність у водія транспортного засобу марки «РУТА 25», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, оскільки в даному випадку зіткнення його автомобіля з велосипедистом ОСОБА_3 не залежало від нього. За таких обставин суд дійшов висновку, що в діях велосипедиста ОСОБА_3 є порушення ПДР України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням ДТП, під час якої йому заподіяно шкоду.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представника ОСОБА_1 - адвокат Лабик Р.Р. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, неврахування судом висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. Також в апеляційний скарзі адвокат Лабик Р.Р. просить стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп., які понесені позивачкою за оскарження рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 було завдано шкоду внаслідок непрямого умислу самого потерпілого є помилковим, оскільки матеріали справи не містять доказів про те, що потерпілий свідомо передбачав, бажав або свідомо допускав настання шкідливого для себе результату. Також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у водія ОСОБА_2 технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, оскільки дії пішохода по-перше, не відносяться ні до стихійного лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо), ні до соціальних явищ (війни, страйки, акти владних органів тощо), по-друге, не є надзвичайними, а є звичайною грубою необережністю потерпілого.
Також вказує, що за оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку позивачка ОСОБА_1 понесла витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп., які їй були надані АО «Автопоміч» відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги від 10 лютого 2020 року, що підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) від 07 липня 2021 року та рахунком-фактурою №07-07/01 від 07 липня 2021 року.
Представник ТДВ «ГАРДІАН» - Черняковський А.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що згідно змісту постанови слідчого від 29 квітня 2020 року про закриття кримінального провадження, водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 шляхом застосування своєчасного термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. Таким чином, вищезазначене є непереборною силою, яка відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України є фактом, що звільняє володільця джерела підвищеної небезпеки від зобов'язання з відшкодування завданої шкоди. Вказує, що посилання представника позивача на те, що проявом непереборної сили є виключно стихійні лиха або соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо), є помилковим, оскільки не знаходить підтвердження у жодному чинному нормативно-правовому акті України, а також протирічить правовим позиціям, сформованим Верховним Судом, зокрема, у справі №532/1374/18 (провадження №61-4281св19) від 10 квітня 2020 року. Зауважує, що ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», на яку посилається представник позивача в обґрунтування своїх заперечень щодо рішення суду першої інстанції, не підлягає застосуванню у правовідносинах, що склались між сторонами. Вважає, що судом першої інстанції було досліджено всі обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, у рішенні суду міститься інформація щодо договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які слугували підставою для виникнення правовідносин між відповідачем, позивачем та водієм забезпеченого транспортного засобу, постанова слідчого СВ Ружинського відділення поліції Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області від 29 квітня 2020 року тощо. Вказує, що кожному із наведених сторонами доказів та обставин, судом першої інстанції надана належна правова оцінка та обґрунтовано мотиви їх прийняття або відхилення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішенні суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову становить 10 015 грн 20 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з приписами ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 жовтня 2019 року на автодорозі Ружин - Рогачі на відстані 3 300 м від села Заріччя в напрямку від Ружинського району в селі Топори у правій смузі руху (по напрямку до села Топори) ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «РУТА-25», д.н.з НОМЕР_2 , здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 .
Того ж дня, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , від отриманих травм внаслідок ДТП ОСОБА_3 помер у Ружинській центральній районній лікарні, про що було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 03 жовтня 2019 року (а.с.21).
03 жовтня 2019 року слідчим СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості №12018060290000239 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Постановою слідчого СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області капітана поліції Давидюк О.О. від 29 квітня 2020 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018060290000239 від 03 жовтня 2018 року за фактом ДТП, внаслідок якої загинув велосипедист ОСОБА_3 , закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.
Судом першої інстанції встановлено, що на момент скоєння ДТП цивільно - правова відповідальність водія транспортного засобу «РУТА-25», д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ «СК «ГАРДІАН» відповідно до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО1724645 та АО 1192407 (а.с. 29-30).
Позивачка ОСОБА_1 є дочкою загиблого велосипедиста ОСОБА_3 та є вигодонабувачем за вказаними договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО1724645 та АО 1192407, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 02 листопада 1968 року, заявою від 10 лютого 2020 року про коло осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю потерпілого (а.с.22, 24).
25 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 через засоби поштового зв'язку направив на адресу ТДВ «СК «ГАРДІАН» повідомлення про ДТП і заяву від 20 лютого 2020 року на виплату страхового відшкодування у розмірі 10 015 грн 20 коп. (а.с.33-36).
17 серпня 2020 року ТДВ «СК «ГАРДІАН у листі за №17/08/20/11 повідомило представнику позивачки - ОСОБА_8 про те, що відсутні підстави для визнання заявленої події страховою та здійснення ОСОБА_1 виплати страхового відшкодування, оскільки обов'язок страховика щодо відшкодування шкоди, завданої страхувальником, виникає за наявності вини заподіювача шкоди ОСОБА_2 , яка в даному випадку не доведена (а.с.38).
Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з ч.ч.1 ,2 та 5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно зі ст.ст.22, 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що постановою слідчого СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області капітана поліції Давидюк О.О. від 29 квітня 2020 року, згідно з якою закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018060290000239 від 03 жовтня 2018 року за фактом ДТП, внаслідок якої загинув велосипедист ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, встановлено, що згідно висновку експертизи технічного стану транспортного засобу №3/1086 від 21 листопада 2019 року на момент ДТП гальмівна система автобуса «РУТА-25», д.н.з. НОМЕР_1 , знаходиться в технічно-працездатному стані; на момент ДТП рульове керування автобуса «РУТА-25», д.н.з. НОМЕР_1 , знаходилося в технічно-працездатному стані; на момент ДТП ходова частина автобуса «РУТА-25», д.н.з. НОМЕР_1 , знаходилась в технічно-працездатному стані; в процесі дослідження технічного стану автобуса «РУТА-25», д.н.з. НОМЕР_1 , не встановлено яких-небудь характерних ознак раптової відмови або технічних несправностей систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли б знаходитися в прямому причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки і даної дорожньо-транспортної події.
Згідно висновку транспортно - трасологічної експертизи № 3/1087 від 21 листопада 2019 року зовнішнім оглядом автобуса «РУТА-25» визначена наявність слідів і пошкоджень ударно-динамічного характеру які сконцентровані в його передній лівій кутовій частині і виражені слідами тертя металу, розламу та тріщин полімерних матеріалів. При цьому загальний напрямок слідоутворюючої сили, що утворили вищевказані сліди та пошкодження ударно-динамічного характеру був спрямований з переду на зад та під кутом зліва направо відносно повздовжньої вісі автомобіля. Сліди та пошкодження ударно-динамічного характеру мають єдиний механізм утворення, і виходячи з обставин пригоди, могли утворитися в процесі контакту наданого на дослідження автомобіля з велосипедом «Спутник». Первинний контакт досліджуваних транспортних засобів відбувся між передньою лівою кутовою частиною автобуса «Рута-25», д.н.з. НОМЕР_1 , (переднє ліве крило, передній бампер) з правою частиною велосипеда «Спутник» (права рукоятка рульової труби, переднє колесо); в момент первинного контакту кут між поздовжньою віссю автобуса «РУТА-25», д.н.з. НОМЕР_1 , та поздовжньою віссю велосипеда «Спутник» визначається рівнем близько 39 ± 5°. З технічної точки зору місце наїзду автобуса «РУТА-25», д.н.з. НОМЕР_1 , на велосипед «Спутник» в повздовжньому напрямі розташовані на деякій відстані перед утворенням плями бурого кольору (позначено на схемі №1), більш точніше вказати місце наїзду не представляється можливим, у зв'язку з відсутністю характерної слідової інформації, на підставі якої можна надати категоричний висновок.
Відповідно до пункту 12.3 ПДР України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
При цьому, відповідно до пунктів 6.7, 10.1, 11.3, 11.7, 11.14 ПДР України велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу. Транспортні засоби, швидкість руху яких не повинна перевищувати 40 км/год. або які з технічних причин не можуть розвивати таку швидкість, повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується обгін, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом. Рух по проїзній частині на велосипедах, мопедах, гужових возах (санях) і вершникам дозволяється лише в один ряд по правій крайній смузі якомога правіше, за винятком випадків, коли виконується об'їзд.
Згідно висновку експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди №3/1095 від 06 грудня 2019 року швидкість руху автомобіля «РУТА-25», д.н.з. НОМЕР_1 , визначена за довжиною слідів гальмування складає не менше 58,2 км/год, в наведених дорожніх умовах (в усіх наведених варіантах), водій автомобіля «РУТА-25,» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 - не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 , шляхом застосування своєчасного термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. Технічна можливість запобігти даній ДТП шляхом застосування маневру безпечного об'їзду пішохода з моменту виникнення небезпеки для руху водію автомобіля «РУТА-25», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 у даному випадку не визначалась, по причині зазначеній в дослідницькій частині; у даній дорожній обстановці водієві автомобіля «РУТА-25», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , необхідно було діяти відповідно до вимог пункту 12.3 ПДР України, зміст якого наведено в дослідницькій частині. З технічної точки зору в діях водія автомобіля «РУТА-25», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , невідповідності дій технічним вимогам пункту 12.3 ПДР України не вбачається; у даній дорожній обстановці велосипедисту ОСОБА_3 необхідно було діяти відповідно до вимог пунктів 6.7, 10.1, 11.3, 11.7, 11.14 ПДР України, зміст яких наведено в дослідницькій частині. В наведеній дорожній обстановці, оцінка дій велосипедиста ОСОБА_3 не потребує спеціальних технічних пізнань з області судової автотехніки; з технічної точки зору, при заданих вихідних даних в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП - є рух велосипедиста ОСОБА_3 , в напрямку смуги руху автомобіля «РУТА-25», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , в момент знаходження останнього від місця наїзду на відстані недостатньої для зупинки автомобіля, з метою запобігання наїзду.
Також згідно висновку комплексно судово-медичної та транспортно - трасологічної експертизи №27-11/2-144 від 20 лютого 2020 року при зовнішньому огляді автобуса «РУТА-25», д.н.з. НОМЕР_1 , сила деформації направлена спереду назад та під кутом зліва на право відносно повздовжньої вісі автомобіля; при зовнішньому огляді велосипеда «Спутник» сила деформації направлена ззаду наперед та під кутом справа наліво відносно повздовжньої вісі переднього колеса велосипеда; проаналізувавши покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , можливо прийти до висновку, що вони не суперечать частині показів відносно зміни напрямку руху велосипедиста справа наліво відносно у автобуса.
Враховуючи характеристики та локалізацію виявлених на трупі тілесних ушкоджень слід рахувати, що в даному конкретному випадку було бокове, попутно-перехресне зіткнення між передньою лівою кутовою частиною автобуса «РУТА-25» з правою частиною велосипеда «Спутник» при умові знаходження ОСОБА_3 на місці водія даного велосипеду.
Згідно акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №121 від 03 жовтня 2019 року на момент огляду (03 жовтня 2019 року о 15 год 40 хв.) водій ОСОБА_2 перебував у тверезому стані.
Таким чином, проведеним у кримінальному провадженні досудовим розслідуванням невідповідностей в діях водія автобуса «РУТА-25», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 вимогам ПДР України, які б перебували у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням вказаної ДТП, не встановлено. Причинний зв'язок з виникненням даної ДТП є рух велосипедиста ОСОБА_3 в напрямку смуги руху автомобіля РУТА-25», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , в момент знаходження останнього від місця наїзду на відстані недостатньої для зупинки автомобіля, з метою запобігання наїзду. Отже під час досудового розслідування в діях водія ОСОБА_2 порушень ПДР України, які б знаходились у прямому причинному зв'язку з виникненням даної ДТП не було встановлено (а.с.16-20).
За змістом пункту 32.1 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
Отже, суд першої інстанції, правильно визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і давши їм належну оцінку, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого,оскільки в діях велосипедиста ОСОБА_3 є порушення ПДР, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП, під час якої йому заподіяно шкоду. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 шкоду було завдано внаслідок непрямого умислу потерпілого на вчинення ним протиправних дій, що полягали в порушенні ним ПДР України. Саме ОСОБА_3 своїми діями створив небезпеку, яка унеможливила відвернення негативних наслідків, що підтверджується наявними у матеріалах справи результатами експертного дослідження. Відсутність у ОСОБА_2 технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, оскільки в даному випадку зіткнення його автомобіля з велосипедистом ОСОБА_3 не залежало від нього.
Аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2020 року у справі №532/1374/18 (провадження №61-4281св19).
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визнав безпідставними посилання позивачки на те, що згідно усталеної практики Верховного Суду шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі, якщо шкоду завдано здоров'ю особи, оскільки такі посилання не відповідають правовому висновку, сформованому Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2020 року у справі №532/1374/18 (провадження №61-4281св19), обставини в якій є подібними встановленим обставинам у даній справі. З наведених підстав колегія суддів не приймає до уваги аналогічні по суті доводи апеляційної скарги.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відсутність у водія ОСОБА_2 технічної можливості уникнути ДТП не є непереборною силою, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки за встановлених обставин, у даному випадку зіткнення автобуса з велосипедистом не залежало від ОСОБА_2 при усій обачливості його дій та/або поведінки. Він не міг передбачити таку подію або передбачив, проте не міг її відвернути (див. постанову Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №532/1374/18 (провадження №61-4281св19), обставини в якій є релевантними обставинам даної справи.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна правова оцінка
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Що стосується заявленого представником позивачки клопотання в апеляційній скарзі про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп., понесених позивачкою за апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, то воно не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу представника позивачки без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, тому відсутні передбачені ч.13 ст.141 ЦПК України підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат на правову допомогу та судового збору, які понесені позивачкою в суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лабика Руслана Романовича залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: