Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5026/2022
26 квітня 2022 року місто Київ
справа № 756/15749/21
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Луценка О.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, -
У жовтні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила:
збільшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на її користь на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1500 грн. на кожну дитину до 5000 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до Закону.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року шлюб між нею та ОСОБА_1 розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1500 грн. щомісячно, на кожну дитину, починаючи з 29 лютого 2016 року і до досягнення повноліття.
Вказувала, що на даний час розмір аліментів, який був визначений рішенням суду є меншим ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.
Зазначала, що зазначеного розміру аліментів недостатньо для утримання дітей, їх повноцінного духовного та фізичного розвитку.
Посилалася на те, що діти відвідують школу та додаткові заняття з англійської мови та розвитку мовлення, гурток з акторської майстерності, секцію карате, а тому потребують значно більших коштів, ніж визначено у рішенні суду від 01 квітня 2016 року.
Вказувала, що відповідач має достатній матеріальний рівень для того щоб утримувати дітей, оскільки він працездатного віку, однак фактично ухиляється від надання належної допомоги на утримання дітей.
Зазначала, що у зв'язку з значним покращенням матеріального становища платника аліментів, беручи до уваги розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та встановлену середню заробітну плату по місту Києву за липень 2021 року у розмірі 20956 грн., вважає, що розмір аліментів має бути збільшений до 10000 грн. на двох дітей.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Збільшено з 12 жовтня 2021 року розмір аліментів, які стягуються за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з розміру 1500 грн. щомісячно на кожну дитину до розміру по 3000 грн. щомісячно на кожну дитину, й до досягнення повноліття з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до закону.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 908 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким збільшити з 12 жовтня 2021 року розмір аліментів, які стягуються за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей з розміру 1500 грн. на кожну дитину до розміру по 1600 грн. щомісячно на кожну дитину, й до досягнення повноліття.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що позивач не надала доказів на підтвердження факту порушення прав дітей на їх належне утримання, зміну матеріального стану, погіршення здоров'я дітей, позивача та поліпшення матеріального стану платника аліментів на підставі, яких суд міг би оцінити належним чином всі обставини справи, як це зазначено у ст.89 ЦПК України.
Вказував, що надана ОСОБА_2 довідка з місця роботи без визначення розміру її заробітної плати та три свідоцтва про народження дітей, з яких одне свідоцтво не стосується предмета позову не є законною підставою для задоволення вимог позивача.
Зазначав, що розмір сплачуваних ним аліментів по 1500 грн. на кожну дитину щомісяця не суперечить припису ст.182 СК України.
Посилався на те, що на його утриманні перебуває його матір, яка в силу віку та слабкого здоров'я і маленької пенсії потребує догляду і додаткових фінансових витрат на ліки, оплату комунальних платежів, продуктів харчування.
Вказував, що він страждає на неінфекційне хронічне автоімунне захворювання - псоріаз, лікування якого потребує немалих коштів.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги частково та збільшуючи розмір аліментів, які стягуються за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з розміру 1500 грн. щомісячно на кожну дитину до розміру по 3000 грн. щомісячно на кожну дитину, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не відмовляється сплачувати аліменти на утримання дітей, добровільно надає на користь позивача кошти на утримання дітей, але між сторонами виникають суперечки щодо визначення розміру аліментів з урахуванням віку та потреб дитини, які неможливо врегулювати в позасудовому порядку.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 є колишнім подружжям, в яких є двоє спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачем.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1500 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 29 лютого 2016 року і до досягнення повноліття.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України
Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частина 1статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з роз'ясненнями, які виклачені у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13.
Частиною 2 ст.182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей вікомвід 6 до 18 років: з 01 січня - 2395 грн., з 01 липня - 2510 грн., з 01 грудня - 2618 грн.
Відповідно до ст.7Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей вікомвід 6 до 18 років: з 01 січня - 2618 грн., з 01 липня - 2744 грн., з 01 грудня - 2833 грн.
Статтею 180 СК передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов'язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для збільшення розміру аліментів, посилалася на покращення матеріального становища платника аліментів, збільшення розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та встановлену середню заробітну плату по місту Києву за липень 2021 року у розмірі 20956 грн.
З довідки ВСП «Фаховий коледж мистецтв та дизайну КНУТД» від 28 липня 2021 року №14-К вбачається, що ОСОБА_2 з 07 липня 2021 року працює в ВСП «Фаховий коледж мистецтв та дизайну КНУТД» на посаді друкарки І категорії.
Позивач вказуючи на те, що відповідач офіційно працює у ТОВ «Сільпо-фуд» та ТОВ «Євро-Реконструкція» та отримує постійний дохід, доказів на підтвердження вказаного не надала.
Також позивач не надала доказів на підтвердження того, що у відповідача змінився матеріальний стан, так як і не надала докази свого майнового стану.
При цьому, ні позивачем, ні її представником в суді першої інстанції не заявлялося клопотання про витребування даних з Державної фіскальної службиУкраїнидля перевірки розміру доходів відповідача.
А відтак, доводи позивача про те, що у відповідача покращився майновий стан, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не було доведено, що матеріальнийстан відповідача порівняно з 2016 роком покращився та що відповідач має будь-які інші доходи.
Відповідач, заперечуючи проти позову в суді першої інстанції та звертаючись з апеляційною скаргою вказував на те, що розмір сплачуваних ним аліментів у розмірі 3000 грн. на двох дітей не є меншим законодавчо визначеного мінімального гарантованого розміру адіментів. Зазначав, що крім аліментів він несе також інші витрати на дітей. Просив врахувати, що він страждає на неінфекційне хронічне автоімунне захворювання - псоріаз, лікування якого потребує немалих коштів та що на його утриманні перебуває його матір пенсіонерка.
Колегія суддів враховує, що визначений судом першої інстанції у рішенні від 01 квітня 2016 року розмір аліментів в сумі по 1500 грн. на кожну дитину є більшим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Матеріали справи не місять доказів достатності (наявності) у відповідача заробітку (доходу), який би надавав можливість суду визначити аліменти в розмірі по 5000 грн. на кожну дитину, як це просить позивач.
На вказане вище суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для збільшення розміру аліментів, які стягуються за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей з розміру 1500 грн. щомісячно на кожну дитину до розміру по 3000 грн. щомісячно на кожну дитину.
Разом з тим, в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просив збільшити з 12 жовтня 2021 року розмір аліментів, які стягуються з нього за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року з розміру 1500 грн. на кожну дитину до розміру по 1600 грн. щомісячно на кожну дитину, й до досягнення повноліття.
Зважаючи на те, що відповідач просив збільшити розмір стягуваних з нього аліментів, колегія суддів дійшла висновку, що наявні правові підстави для зміни розміру аліментів визначених рішеннямДніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року.
А відтак, колегія суддів вважає вірним збільшити розмір стягнутих з ОСОБА_1 аліментів на двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1500 грн. на кожну дитину до 1600 грн. щомісячно на кожну дитину.
Доводи відповідача про те, що на його утриманні перебуває непрацездатна матір, колегія суддів відхиляє, оскільки доказів того, що відповідач несе будь-які витрати на утримання матері матеріали справи не містять.
Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що наявність на утриманні позивача ще однієї дитини від іншого шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не має правового значення для вирішення даної справи, оскільки у вказаної дитини є батько ОСОБА_7 , який зобов'язаний її забезпечувати.
Посилання позивача у позовній заяві на те, що діти відвідують додаткові заняття з англійської мови та розвитку мовлення, гурток з акторської майстерності, секцію карате, а тому потребують значно більших коштів, ніж визначено у рішенні суду від 01 квітня 2016 року, колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат необхідних та/або понесених нею на розвиток здібностей дітей.
Згідно з ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року в частині часткового задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментівзмінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Збільшити з 12 жовтня 2021 року розмір аліментів, які стягуються за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року по цивільній справі №755/19370/15-ц, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з розміру по 1500 грн. щомісячно на кожну дитину, до розміру по 1600 грн. щомісячно на кожну дитину, й до досягнення дітьми повноліття з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до закону.
В іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: