26 квітня 2022 року місто Київ
справа № 756/2119/21
провадження №22-ц/824/3375/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - ТОВ «Факторінгова компанія «Стандарт Кепітал»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 17 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Диби О.В.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторінгова компанія «Стандарт Кепітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У лютому 2021 року позивач ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 7 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11151842000, за умовами якого позичальнику були надані у користування кредитні кошти в сумі 80000 доларів США, зі сплатою 13,00% річних, з кінцевим терміном повернення до 7 травня 2017 року включно.
Позичальник порушив умови кредитного договору, у зв'язку з чим банк звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
18 вересня 2008 року рішенням Святошинського районного суду м.Києва позов АКІБ «УкрСибанк» задоволено. Розірвано кредитний договір № 11151842000, що був укладений між АКІ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 7 травня 2007 року. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» кошти в розмірі 436558,87 грн., а також понесені судові витрати: по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн. та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у суді у розмірі 30 грн., а всього 438288,87 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 22 лютого 2012 року замінено ПАТ «УкрСиббанк» на АТ «Дельта Банк».
Відповідно до договору № 2260/К від 17 червня 2020 року про відступлення прав вимоги, укладеного між ПАТ «Дельта Банк», який є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк», та ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», посвідченого приватним нотаріусом КМНО Черленюх Л.В., ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» набуло право грошової вимоги до боржника за кредитним договором.
Відповідач ОСОБА_1 , право вимоги до якого набув позивач, має невиконані грошові зобов'язання зі сплати заборгованості за кредитним договором. Позивач як кредитор має право на отримання від боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сум, передбачених ст.625 ЦК України. Застосовуючи положення ст.625 ЦК України, ОСОБА_1 повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, який встановлений за період з лютого 2018 року по лютий 2021 року суму в розмірі 80617,61 грн., а також три проценти річних від простроченої суми, що складає 39482,02 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 17 листопада 2021 року позов ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» заборгованість в розмірі 120099 грн.63 коп., яка складається з 3% річних у розмірі 39482 грн.02 коп. та інфляційних втрат у розмірі 80617 грн.61 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» судовий збір в розмірі 2270 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позивачу відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В апеляційній скарзі посилається на те, що висновки суду , викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, рішення винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, зазначає про те, що з боку позивача не надано жодних доказів, які б підтверджували факт та момент переходу прав вимоги, обсяги таких прав, що були передані від АКІБ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк», відповідно відсутні підстави вважати, що позивач дійсно та безумовно набув право вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту від 7 травня 2017 року. За таких обставин, вважає апелянт, висновок суду першої інстанції про те, що позивач набув право вимоги стягнення заборгованості у позивача є передчасним.
Крім того, зазначає про те, що відповідач не отримував письмове повідомлення про відступлення позивачу права грошової вимоги за кредитним договором, а також доказів переходу до позивача прав у зобов'язанні за таким кредитним договором, тому в нього не виникло зобов'язання зі сплати коштів на користь саме ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал». В зв'язку з цим відповідач вважає, що кредитор (позивач) фактично є таким, що прострочив, а тому підстави для сплати на його користь передбачених ст.625 ЦК України сум відсутні.
Також зазначає про те, що суд першої інстанції при винесенні рішення залишив поза увагою позицію відповідача щодо того, що основне зобов'язання, за невиконання якого позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати, є не грошовим, а є натуральним, оскільки вимога у цьому зобов'язанні не може бути захищена у судовому порядку через пропуск строку пред'явлення виконавчого листа про стягнення заборгованості до виконання, та не надав такій позиції відповідача правової оцінки у мотивувальній частині рішення.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 7 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11151842000, за умовами якого позичальнику були надані у користування кредитні кошти в сумі 80000 доларів США, зі сплатою 13,00% річних, з кінцевим терміном повернення до 7 травня 2017 року включно.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 113034 від 7 травня 2007 року.
Внаслідок невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 18 вересня 2008 року позов АКІБ «УкрСибанк» задоволено. Розірвано кредитний договір № 11151842000, що був укладений між АКІ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 7 травня 2007 року. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» кошти в розмірі 436558,87 грн., а також понесені судові витрати: по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн. та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у суді у розмірі 30 грн., а всього 438288,87 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 22 лютого 2012 року замінено ПАТ «УкрСиббанк» на АТ «Дельта Банк».
Відповідно до договору № 2260/К від 17 червня 2020 року про відступлення прав вимоги, укладеного між ПАТ «Дельта Банк», який є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк», та ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», посвідченого приватним нотаріусом КМНО Черленюх Л.В., ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» набуло право грошової вимоги до боржника за кредитним договором.
З повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 24 червня 2020 року вбачається, що ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» повідомляв відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором № 11151842000 від 7 травня 2007 року та пропонував погасити заборгованість.
На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену заборгованість.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що на час звернення до суду з цим позовом відповідачем не виконано своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим згідно норм чинного законодавства у позивача виникло право отримання, а у відповідача обов'язок сплати 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційного збільшення суми боргу. Пропуск строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Святошинського районного суду м.Києва від 18 вересня 2008 року, не підтверджено належними доказами, позаяк це не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та не позбавляє позивача права вимагати від відповідача сплати 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
За змістом положень ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Згідно з положеннями ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за увесь час прострочення ( зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 4 червня 2019 року у справі №916/190/18).
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його існування і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (правова позиція закріплена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц).
Установлено, що ОСОБА_1 як позичальник не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим рішенням суду з останнього стягнута сума заборгованості за кредитним договором в сумі 436558,87 грн. Судовим рішенням підтверджено наявність грошового зобов'язання позичальника перед банком та його порушення.
Рішення суду ОСОБА_1 до звернення позивача до суду з позовом не виконав.
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахування яких передбачено ст.625 ЦК України, за період з лютого 2018 року по лютий 2021 року, тобто в межах трьох років до подачі позову до суду.
Доводи апеляційної скарги щодо передчасності висновку суду першої інстанції про набуття позивачем права вимоги за кредитним договором № 11151842000 від 7 травня 2007 року, є безпідставними, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи документами, зокрема, договором № 2260/К про відступлення прав вимоги, за умовами якого саме ПАТ «Дельта Банк» відступив позивачеві право вимоги до позичальників та/бо заставодавців та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього договору. У рядку 8 Додатку № 1 зазначено кредитний договір; сторона договору: ОСОБА_1 , договору № 11151842000 , дата укладення 7 травня 2007 року ( а.с.8-14).
Надані позивачем документи підтверджують набуття позивачем права вимоги на підставі договору, правомірність якого не спростована.
Сама по собі відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували факт та момент переходу прав вимоги, обсяги таких прав, що були передані від АКІБ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк», не дає підстав для сумнівів щодо наявності у позивача права вимагати від відповідача сплати сум, передбачених ст.625 ЦК України у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, яке виникло внаслідок невиконання останнім умов кредитного договору та наявність якого була підтверджена судовим рішенням.
Сам факт не отримання відповідачем направленого позивачем повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні не звільняє ОСОБА_1 від виконання зобов'язання. До того ж, стороною відповідача не надано доказів на підтвердження існування обставин, які за законом дають підстави визнати прострочення кредитора, зокрема, або сплата боргу первісному кредитору, або відмова кредитора від прийняття належного виконання ( ст.613 ЦК України).
Правова позиція викладена Об'єднаною палатою КЦС Верховного Суду у постанові від 6 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц, на яку посилається апелянт, не підлягає врахуванню при розгляді цієї справи, оскільки фактичні обставини у цих справах різні. У справі № 757/44680/15-ц судовим рішенням кредитору було відмовлено у задоволенні позову до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв'язку з пропуском з пропуском позовної давності (через пропуск позовної давності вимогу кредитора стало неможливим захистити в судовому (примусовому) порядку, лише добровільне виконання позичальником зобов'язання - натуральне зобов'язання). У цій справі є рішення суду, яким підтверджено наявність грошового зобов'язання позичальника перед банком та його порушення. Наявність невиконаного грошового зобов'язання дає право кредитору вимагати від боржника сплати сум, нарахування яких передбачено ст.625 ЦК України.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність, не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 17 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус