26 квітня 2022 року місто Київ
справа № 758/6662/19
провадження №22-ц/824/3079/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
відповідач - ТзДВ СК «Альфа-Гарант»
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», подану адвокатом Білиновою Анастасією Вікторівною,
на рішення Подільського районного суду м.Києва від 29 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Гребенюка В.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
У травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що 6 жовтня 2017 року у м.Києві по вул.Стеценко (електроопора № 49) у Подільському районі м.Києва, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено її автомобіль марки Хюндай, д.н.з. НОМЕР_1 . Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем марки Опель д.н.з. НОМЕР_2 , правил дорожнього руху.
Постановою Подільського районного суду м.Києва від 5 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнана винною у ДТП.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у компанії «Альфа-Гарант», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АК № 1330514.
9 жовтня 2017 року позивач подав заяву ТзДВ СК «Гарант-Альфа» для одержання страхової виплати. Згідно з оцінкою страхової компанії, сума заподіяного збитку була невиправдано мала, у зв'язку з чим експертизу він змушений був провести за свій рахунок.
Сума заподіяної йому матеріальної шкоди, з урахуванням зносу, становить 24978,68 грн., а вартість відновлювального ремонту його автомобіля становить 41306,50 грн.
Страхова компанія відмовила йому у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що позивач не подав заяву про страхову виплату.
Страхова компанія за законом має виплатити в рахунок відшкодування шкоди тільки лише 24978,68 грн. Для повного відновлення порушених прав (ремонту автомобіля) він має право вимагати від особи, з вини якої сталася ДТП, різницю між страховою виплатою й фактичною вартістю відновлювального ремонту автомобіля, яка становить 16327,82 грн. (41306,5 грн. - 24978,68 грн.) має сплатити ОСОБА_2 , як винна у ДТП особа.
Крім того, позивач вважає, що діями ОСОБА_2 по ушкодженню транспортного засобу йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 20000 грн. Дана шкода виражається в пережитих з вини відповідача СК «Альфа-Гарант» позивачем негативних відчуттях, внаслідок ДТП.
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 29 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 зі страхової компанії «Альфа-Гарант» суму страхового відшкодування в розмірі 24978 грн.68 коп. та 1700 грн. матеріальної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТзДВ СК «Альфа-Гарант» подало апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант» в повному обсязі. Вважає прийняте рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, яке полягає у прийнятті неналежних доказів, надані судом неправильної оцінки доказам у справі та невірним застосуванням норм матеріального права. Зокрема посилається на те, що судом першої інстанції вирішено стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» всупереч тому, що позивачем пропущено річний строк для звернення з заявою про страхове відшкодування. Повідомлення про настання страхової події не є заявою про страхове відшкодування. Той факт, що постанова суду про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за скоєння ДТП 6 жовтня 2017 року була винесена судом лише 5 жовтня 2018 року, жодним чином не впливає на право потерпілої в ДТП особи подати заяву про страхове відшкодування у відповідну страхову компанію. Така заява могла б бути подана позивачем своєчасно, без пропуску законодавчо встановленого строку, однак позивач не скористався своїм правом, що призвело до відмови у виплаті страхового відшкодування. Крім того, апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції суперечить обставинам справи та доказам наданими сторонами, суд в своєму рішення не зазначив мотивів відхилення заперечень ТОВ СК «Альфа-Гарант» чи спростування цих заперечень. Також зазначає апелянт про те, що суд першої інстанції не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, таких як витрати ТОВ СК «Альфа-Гарант» на правничу допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити ТОВ СК «Альфа-Гарант» у задоволенні апеляційної скарги, зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом установлено, що 6 жовтня 2017 року у м.Києві по вул. Стеценка (електроопора №49) ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Опель, д.н.з. НОМЕР_2 при виникненні перешкоди для руху, яку об'єктивно спроможна виявити, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснила наїзд на каналізаційний люк, після чого тратила керування транспортним засобом, здійснила виїзд на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення з автомобілем Хюндай, д.н.з. НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Подільського районного суду м.Києва від 5 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано винною у ДТП.
На момент ДТП обов'язкова цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Опель, д.н.з. НОМЕР_2 , яким є ОСОБА_3 , та яким на час ДТП керувала відповідачка ОСОБА_2 була застрахована у ТОВ СК «Альфа-Гарант2, згідно полісу №АК 3500370.
9 жовтня 2017 року позивач звернувся до ТОВ СК «Альфа-Гарант» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
24 жовтня 2018 року позивач звернувся до ТОВ СК «Альфа-Гарант» з заявою про виплату страхового відшкодування.
Листом № 12/3006 від 29 жовтня 2018 року ТОВ СК «Альфа-Гарант» відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пропуском строку на подання заяви про страхове відшкодування.
Згідно звіту № 64/12/18 від 20 грудня 2018 року сума заподіяної матеріальної шкоди з урахуванням зносу становить 24978,68 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 41306,50 грн.
Крім того, судом установлено, що 9 квітня 2017 року між ОСОБА_3 та ТОВ СК «Альфа-Гарант» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що було видано поліс № АК3500370.
Згідно з умовами цього договору ТОВ СК «Альфа-Гарант» взяв на себе обов'язок, при настанні страхового випадку, відповідно до встановленого ліміту відповідальності, відшкодувати у встановленому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майн та моральну шкоду третім особам.
За страховим полісом № АК3500370 ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну 100000 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що сума відновлювального ремонту належного позивачеві пошкодженого у ДТП транспортного засобу, що визначена у звіті оцінювача №64/12/18 від 20 грудня 2018 року, та є матеріальним збитком, в розмірі 24978,68 грн., підлягає стягненню з ТОВ СК «Альфа-Гарант» в межах ліміту відповідальності страховика. Несвоєчасне звернення позивача із заявою про прийняття рішення про виплату страхового відшкодування було зумовлено поважними, незалежними від позивача причинами, зокрема прийняттям Подільським районним судом м.Києва постанови про визнання винною у ДТП саме ОСОБА_2 лише 5 жовтня 2018 року.
Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на встановлених судом обставинах і відповідає вимогам матеріального права.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Разом з тим, винна особа - володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов'язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховику.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 Закону).
Одночасно за положеннями ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність лише в разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.
Відповідно до п п.37.1.4 п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови страхової компанії у здійсненні страхового відшкодування є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (п.п. 37.1.4 п.37.1 ст.37 Закону) із сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (п.33.1 ст.33 Закону).
Підпунктом 37.1.4 п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування право страховика на відмову у виплаті регламентної виплати.
Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії) призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної у дорожньо-транспортній пригоді особи в позасудовому порядку. Однак при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).
Встановивши, що автомобіль, належний позивачу, був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідачки ОСОБА_2 , яка керувала на момент ДТП автомобілем Опель, д.н.з. НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність власника якого була застрахована у ТзДВ СК «Альфа-Гарант, суд першої інстанції правильно поклав відповідальність за заподіяні позивачеві збитки на страховика винної особи в межах визначеного полісом ліміту відповідальності.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції безпідставно поклав відповідальність за заподіяні збитки на страховика винної особи, оскільки позивач до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування звернувся після спливу одного року з моменту ДТП, що стало підставою для відмови у виплаті відшкодування не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Позивачем доведено, що ним здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика винної особи (повідомлення про страховий випадок, одразу надав свій автомобіль для визначення розміру збитку), але річний строк подання заяви про виплату страхового відшкодування пропущено через незалежні від позивача причини, а саме питання щодо винуватості відповідачки ОСОБА_2 було вирішено судом лише 5 жовтня 2018 року, тобто через рік після ДТП.
Зважаючи на зазначені обставини, а також враховуючи, що позивач до суду з позовом звернувся в межах визначеного законом строку позовної давності, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про стягнення саме із страховика винної суми матеріального збитку з урахуванням зносу.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що рішення суду суперечить обставинам справи та доказам, які надані сторонами, є безпідставними, рішення суду відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, є законним і обґрунтованим.
Посилання на те, що судом першої інстанції не вирішено питання про судові витрати, зокрема, питання щодо витрат, понесених ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на професійну правову допомогу, є також безпідставними та не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог до ТзДВ СК «Альфа-Гарант».
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, висновки суду в оскаржуваній частині відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії Альфа-Гарант» залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м.Києва від 29 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус