26 квітня 2022 року місто Київ
справа № 758/19/21
провадження №22-ц/824/2058/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Журавльова Д.Д.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - АТ «Перший Український Міжнародний Банк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гузь Тетяною Олегівною,
на рішення Подільського районного суду м.Києва від 16 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Петрова Д.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Павелків Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
У січні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса КМНО Хари Н.С. від 25 червня 2018 року за реєстровим номером 5413 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості у розмірі 20998 грн.98 коп., а також 430 грн. за вчинення виконавчого напису.
Позов обґрунтовано тим, що виконавчий напис про стягнення заборгованості не може бути вчинено на підставі кредитного договору в зв'язку з відсутністю для цього правових підстав, зокрема з порушенням Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 16 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Суд першої інстанції не здійснив аналіз Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, та не зазначив про те, що нотаріально не посвідчений кредитний договір, зокрема пропозиція про зміну Договору карткового рахунку та договору страхування до Договору карткового рахунку від 10 грудня 2013 року № 262500019383078 не є документом, який підтверджує безспірність заборгованості, тому не може бути підставою для вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення з позивача грошової суми заборгованості.
З урахуванням судового рішення у адміністративній справі, яким визнано незаконною та нечинною постанова КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року, зокрема в ч. пункту 2, апелянт вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосовуванню постанова КМУ «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції 29 червня 1999 року, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п.2 Розділу «Стягнення заборгованості з підставі, що випливають з кредитних відносин».
Таким чином, у приватного нотаріуса були відсутні правові підстави на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів,за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Суд першої інстанції не перевірив належним чином аргументи позивача, щодо неправомірності вимог стягувача, та дійшов помилкового висновку, що оскільки заявником були надані документи відповідно до переліку, підстав для відмови у вчиненні виконавчого напису не було.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, допустив невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, допустив неправильне тлумачення закону - статей 87,88 Закону України «Про нотаріат», застосував не чинний (який не підлягав застосуванню) п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172, і порушив норми процесуального права.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Від представника ОСОБА_1 адвоката Гузь Т.О. надійшла заява, в який вона просить розглядати справу у їх відсутність. Інші учасники справи причини своєї неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки справа розглянута у відсутність учасників справи, датою ухвалення судового рішення є дата складення повної постанови.
Судом установлено, що 25 червня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис № 5413. Відповідно до його умов пропонується звернути стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором від 10 грудня 2013 року № 26250019383078, укладеного між нею та Акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк», заборгованість. Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 15 червня 2017 року по 15 червня 2018 року та складає 20998,95 грн., з яких: 8298,79 грн.- прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11034,26 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 1302,88 грн. - строкова заборгованість за сумою кредиту; 363,02 грн. строкова заборгованість за процентами. За вчинення виконавчого напису підлягає стягненню плата з боржника на користь стягувача у сумі 430 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. 9 серпня 2018 року відкрито виконавче провадження № 56944962 на підставі виконавчого напису № 5413, виданого 25 червня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості у сумі 20998,95 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. 9 листопада 2020 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обставини на спростування безспірності вимог, недотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису вимог чинного законодавства.
З таким висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою ст. 16 ЦК України, або в іншім способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.8 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами, організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлений інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів,за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевіряти, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме:п.1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині « а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пункту 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого нотаріального договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; г) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п.2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2.Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року.
Відповідно до п.1 Переліку (в редакцій вчинення виконавчого напису) - «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б)документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Установлено, що 10 грудня 2013 року ОСОБА_1 підписано договір карткового рахунку, за умовами якого строк користування кредитним коштами визначено 24 місяці.
Серед документів наданих банком нотаріусу для вчиненння виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може провадиться у безспірному порядку, відсутній. Надана нотаріусу пропозиція укласти договір обслуговування карткового рахунку, яка 10 грудня 2013 року була підписана ОСОБА_1 і на підставі якої було вчинено виконавчий напис, не посвідчена нотаріально, а отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року, у справі № 757/24703/18-ц).
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису дотримані вимоги чинного законодавства є неправильним, а отже рішення суду, як таке що суперечить вимогам матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача судових витрат, які були понесені позивачем, зокрема, витрати на професійну правову допомогу, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів цивільного судочинства) є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення ( п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді; ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову; а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу ( ст.134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами ( ст.137 ЦПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.141 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Статтю 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачкою ОСОБА_1 на підтвердження своїх витрат на правничу професійну допомогу були надані ордер серії ПТ № 218828 від 30 грудня 2020 року, яким уповноважувала позивачка адвоката Гузь Т.О. надати їй правову допомогу, витяг з угоди на представництво інтересів у цивільній справі № 125716 від 27 листопада 2020 року, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, квитанцію № 1 від 27 листопада 2020 року про сплату ОСОБА_1 10000 грн. (а.с.16-22). Крім того, до апеляційної скарги апелянтом надані документи, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, які понесла позивач у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме угода на представництво інтересів у цивільній справ № 232444 від 19 квітня 2021 року, розрахунок суми фіксованого гонорару за надання правової допомоги у цивільній справі на суму 5000 грн. (а.с.113).
Як убачається з розрахунку суми фіксованого гонорару за надання правової допомоги у цивільній справі, які понесла позивач у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, адвокатом Гузь Т.О. були надані послуги (характер правової допомоги): 20 квітня 2021 року - підготовка аналітичної інформації з судової практики у аналогічних правовідносинах, вартістю 1000 грн.; 14 травня 2021 року - складання та направлення до Київського апеляційного суду апеляційної скарги у справі № 758/19/21 з додатками вартістю 3000 грн.; представництво інтересів в суді апеляційної інстанції (підготовка процесуальних документів, аналіз рішення суду по справі), вартістю 1000 грн. ОСОБА_1 фактично сплатила 5000 грн.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що виокремлення адвокатом «представництво інтересів в суді апеляційної інстанції (підготовка процесуальних документів, аналіз рішення суду по справі) як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з складання апеляційної скарги, а тому визначення оплати на суму 1000 грн. є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих позивачу послуг правничої допомоги.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, то такі витрати є доведеними та обґрунтованими, клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не заявлялось, відповідно сума в розмірі 10000 грн., які сплатила позивач, підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гузь Тетяною Олегівною, задовольнити.
Рішення Подільського районного суду м.Києва від 16 березня 2021 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 25 червня 2018 року № 5413, вчинений приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 20998,98 грн., а також 430 грн. за вчинення виконавчого напису.
Стягнути з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1261 грн.20 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя доповідач: О.І.Шкоріна
Судді: Л.Д.Поливач
А.М.Стрижеус