Справа № 761/36880/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3993/2022
15 лютого 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Качалаби О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Статус» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2021 року у складі судді Юзькової О.Л.,
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Статус» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг, -
У жовтні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Статус» (далі - ТОВ «КК «Статус») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.05.2018 позов ТОВ «КК «Статус» задоволено.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року скасовано заочне рішення від 21.05.2018 за заявою представника відповідача та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року позов ТОВ «КК «Статус» залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.257 ЦПК України.
24.02.2021 представник відповідача звернувся до суду з заявою, у якій просить стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на визначення розміру витрат на правову допомогу вплинула поведінка позивача, який зловживаючи своїми процесуальними правами, повторно звернувся у суд з аналогічним позовом, що призвело до скасування заочного рішення та залишення поданого по справі позову без розгляду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2021 року заяву представника відповідача адвоката Чучковської А.В. про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ТОВ «Керуюча компанія «Статус» задоволено. Стягнуто з ТОВ «КК «Статус» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 10 000 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «КК «Статус» вважає ухвалу суду незаконною просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Зазначено, що копія договору №7 від 22.07.2020 року, на яку посилається суд першої інстанція не є договором про надання правової допомоги в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та не створює підстав для виникнення відносин представництва між адвокатом Чучковською A.B. та ОСОБА_1, оскільки він укладений з ТОВ «Україна-7000» в особі директора Савченко О.С працівниками якого є - Чучковська А.В , Чучковська О.В. , які є адвокатами.
Вказано, що для покладення на позивача судових витрат у випадку закриття провадження у справі, необхідною умовою є встановлення судом факту свідомого зловживання останнім своїми правами, разом з тим в оскаржуваній ухвалі районний суд не зазначив про будь-які факти зловживання ТОВ «КК «Статус» своїми процесуальними правами, а отже і підстави покладення на останнього судових витрат відсутні.
Також зазначено, що суд першої інстанції не міг встановити будь-які факти зловживання позивачем процесуальними правами в межах справи №761/36880/17, оскільки така ознака як «тотожність періоду та підстав стягнення заборгованості з відповідача» могла з'явилась тільки у справі №760/15270/19, як такої, де провадження відкрито пізніше та з більш тривалим періодом стягнення заборгованості.
Колегія суддів, заслухавши представника керуючої компанії, який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідачки, яка просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.97 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Складність справи та поведінка заявника є основними критеріями оцінювання розумності строку розгляду справи, як визначено листом Верховного Суду України від 25.01.2006 року №1-5/45.
Крім того, як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно до положень ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі положень - у зв'язку з тим, що у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як убачається з матеріалів справи, у провадженні суду першої інстанції з жовтня 2017 року перебувала справа за позовом ТОВ «КК «Статус» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг за період з жовтня 2014 року по лютий 2017 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.03.2021 заявлений по справі позов залишено без розгляду на підставі положень п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України - у зв'язку з тим, що у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Встановлено,що у провадженні суду перебуває тотожний спір, заявлений у 2019 ТОВ «КК «Статус» до відповідачки про стягнення заборгованості, який охоплює період виникнення боргу з жовтня 2014 року по лютий 2019року.
Убачається, що ухвала суду першої інстанції від 19.03.2021, якою позов залишено без розгляду, є чинною, позивачем по справі її не оскаржено.
Отже, районний суд залишив позов без розгляду у зв'язку з наявністю на розгляді того ж суду подібної справи, порушеної ТОВ «КК «Статус» до ОСОБА_1 , тобто - спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим (пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі №50/311-б, пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18).
З огляду на безспірно встановлений факт наявності у провадженні суду тотожного спору, заявленого позивачем до відповідачки та який охоплює в тому числі й період заборгованості з жовтня 2014року по лютий 2017року, а також чинність ухвали суду від 19 березня 2021року, колегія суддів погоджується з висновками районного суду щодо наявності правових підстав до визнання дій позивача необґрунтованими й застосування положень ч.5 ст.142 ЦПК України та покладення на позивача обов'язку щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу в зазначеній частині її доводів.
Разом з тим, з висновками суду в частині суми витрат, які підлягають стягненню з відповідача, повністю погодитися неможливо.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням.
З 15 грудня 2017 року ЦПК України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Зі справи убачається, що 22 липня 2020 року між відповідачкою та ТОВ «Україна-7000» в особі директора Савченка О.С. та за участі працівника ТОВ «Україна-7000» адвоката Чучковської А.В. укладено договір № 7 про надання професійної правничої допомоги.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 22 липня 2020 року до Договору № 7 від 22 липня 2020 року сторони погодили, що вартість послуг з надання правової/правничої допомоги згідно Договору № 7 від 22 липня 2020 року щодо надання професійної правничої допомоги відповідачу у цивільній справі № 761/36880/17 за позовом ТОВ «Керуюча компанія «Статус» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором про надання комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг в сумі 77 560,53 грн., яка розглядається у Шевченківському районному суді м. Києва становить десять тисяч гривень (з розрахунку дві тисячі гривень за годину роботи адвоката). За домовленістю сторін оплата коштів на користь виконавця ТОВ «Україна-7000» вважається сторонами належним виконанням оплати адвокату Чучковській А.В. за надану нею професійну правничу допомогу згідно договору № 7 від 22 липня 2020 року.
Встановлено, що укладений між ТОВ «Україна-7000» та ОСОБА_1 , а також адвокатом Чучковською А.В. договір про надання професійної правничої допомоги з доповненням до нього містить всі необхідні його істотні умови, по своїй суті, є тристороннім. Фактично адвокат виступала як само зайнята особа, що не суперечить ст.4 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У матеріалах справи відсутні докази на спростування пояснень адвоката Чучковської А.В. про те, що адвокатське об'єднання «Чучковських» створено після укладення указаного договору та подання заяви про перегляд заочного рішення.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неправомочність укладеного по справі договору про надання професійної правничої допомоги та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 понесених нею витрат на виконання умов договору.
Встановлено, що згідно акту-рахунку №1 від 24 березня 2021 року ТОВ «Україна-7000» та адвокат Чучковська А.В. виконала, а ОСОБА_1 прийняла та оплатила наступні роботи: консультація з правових питань щодо порядку оскарження заочного рішення Шевченківського районного суду від 21.05.2018 у справі № 761/36880/17 та необхідні для цього документи 30 хв.- 1 000 грн.; складання заяви від 25.08.2020 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду від 21.05.2018 у справі № 761/36880/17 - 2 год. - 4 000 грн.; складання відзиву від 13.02.2021 року на позовну заяву у цивільній справі № 761/36880/17 - 1 год. - 2 00 грн.; складання клопотання про долучення доказів та залишення позову без розгляду від 19.03.2021 - 30 хв. - 1000 грн.; складання заяви відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК від 24.03.2021 року - 1 год. - 2000 грн. Разом - 5 год. на суму 10 000 грн.
Районний суд визнав доведеним подану по справі заяву у повному обсязі з підстав того, що відповідач проти її змісту не заперечував.
Між тим, такі висновки суду спростовуються долученою в суді апеляційної інстанції копією заперечень проти заяви відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК від 24.03.2021, поданих ТОВ «КК «Статус» Шевченківського районного суду м. Києва 30.03.2021, які містять штемпель суду з відміткою про те, що за вх. № 30790 від 30.03.2021року такі заперечення було здано до канцелярії суду (а.с. 15-16 т.2).
Отже, відповідач заперечував проти поданої по справі заяви.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та відповідність виконаної адвокатом роботи критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Окрім цього, ухвалюючи по справі судове рішення, районний суд припустився суперечливих висновків, оскільки у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали дійшов висновків про відмову у задоволенні заяви, а у резолютивній частині вказав про її задоволення, що є неприпустимим.
Між тим, указане порушення не є істотним та не тягне за собою скасування оскаржуваної ухвали з огляду на те, що подана по справі заява ґрунтується на законі, у зв'язку з чим заперечення «не» в узагальнюючих висновках суду першої інстанції щодо результатів розгляду заяви підлягає виключенню з мотивів прийнятого рішення.
За таких обставин, подана по справі апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Статус» задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2021 року змінити.
Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Статус» на користь ОСОБА_1 з 10 000 грн до 5 000 грн.
У решті ухвалу суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 лютого 2022 року.
Суддя-доповідач:
Судді: