Справа № 752/20931/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1274/2022
15 лютого 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Качалаби О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Вячеслава Андрійовича на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 11 березня 2021 року про оскарження дій державного виконавця у складі судді Плахотнюк К.Г.,
у справі за скаргами ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Вячеслава Андрійовича, заінтересована особа: ОСОБА_2 , -
27 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд зі скаргою на рішення державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського В.А. (далі - державний виконавець), заінтересована особа: ОСОБА_2 , в якій просив визнати рішення державного виконавця від 04.11.2020 про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_1 неправомірним та зобов'язати державного виконавця скасувати вказаний арешт.
09 грудня 2020 року скаржником подано скаргу на дії того ж виконавця про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 20.11.2020 та зобов'язання включити відповідні відомості про нього як боржника з Єдиного реєстру боржників.
Ухвалою суду від 22.01.2021 подані ОСОБА_1 указані скарги об'єднано в одне провадження.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.03.2021 скарги ОСОБА_1 на рішення державного виконавця задоволено. Визнано неправомірними рішення державного виконавця щодо накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 63468914 від 03.11.2020 року та повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників відносно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 63468914 від 03.11.2020.
Зобов'язано державного виконавця скасувати арешт, накладений на все майно боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 63468914 від 03.11.2020 постановою про арешт майна боржника від 04.11.2020 року та зобов'язано державного виконавця виключити відомості про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні № 63468914 від 03.11.2020, що внесені 20.11.2020.
В апеляційній скарзі старший державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінський В.А.вважає ухвалу суду першої інстанції постановленою з неправильним застосуванням матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника для реального виконання рішення та стягнення в подальшому коштів (аліментів) на утримання неповнолітньої дитини.
Щодо внесення скаржника до Єдиного реєстру боржників зазначив, що сукупний розмір заборгованості боржника на момент такого внесення перевищував суму платежів за тринадцять місяців, що є підставою для внесення боржника до відповідного реєстру, а тому вважає, що дана дія вчинена державним виконавцем із дотриманням законодавчих норм.
Крім того вказано, що станом на 20.11.2020 не був працевлаштований, державним виконавцем нарахована заборгованість по аліментах відповідно до середньої заробітної плати по м. Києву, яка становила 36 762 грн 75 коп. з урахуванням сплачених боржником аліментів за тринадцять місяців у розмірі 16 250 грн. Крім того зазначив, що станом на 30.04.2021 заборгованість ОСОБА_1 становить 58 289 грн 25 коп.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Рясенчук Т.М. в інтересах ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечує та просить відмовити у її задоволенні в повному обсязі.
Зазначила, що скаржником не вказано, в чому саме полягає незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, які норми матеріального та процесуального права порушені судом першої інстанції та на підставі чого скаржник вважає постановлену ухвалу незаконною. Окрім цього, державний виконавець на судові засідання в суд першої інстанції не з'являвся, хоча був повідомлений про них належним чином,заперечень або заяв не подавав.
Колегія суддів, заслухавши адвоката Рясенчук Т.М., яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
За змістом ст. 129, 129-1 Конституції України, та у відповідності до ст. 18 ЦПК України, судове рішення, що набрало законної сили, обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Як убачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного суду від 19.05.2020 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2020 скасовано та ухвалено нове, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 09.10.2019 і до досягнення дитиною повноліття
Встановлено, що 15.07.2020 по справі видано виконавчий лист й ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.09.2020 у зазначеному виконавчому листі виправлено описки.
30.10.2020 виконавчий лист стягувачем було передано на примусове виконання до Голосіївського РВ ДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) (а.с.11 т.3).
Встановлено, що 03.11.2020 державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Полінським В.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63468914, а 04.11.2020 - постанову про арешт майна боржника.
Визнаючи неправомірними дії державного виконавця в частині внесення відомостей про ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав до вчинення таких дій та неврахування виконавцем перерахування боржником 16.11.2020року платежів у рахунок сплати аліментів за 13 місяців та того, що у витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 23.11.2020 розмір основного зобов'язання боржника в межах виконавчого провадження становить 0 грн.
Такі висновки суду не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Як свідчать дані долученої до справи довідки-розрахунку заборгованості по аліментах, складеної 20.11.2020 державним виконавцем відповідно до виконавчого листа № 752/20931/19 від 15.07.2020 виданого Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання їх дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по аліментах станом на 31 жовтня 2020 року становить 36 762 грн 75 коп. (а.с. 138,139 т.2).
Встановлено, що 20.11.2020 державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 63468914 згідно вимог ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» та п.5 розділу ХVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованою Міністерства юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, винесено повідомлення про внесення відомостей про ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників (а.с.152 т.2).
Як убачається зі змісту повідомлення, підставою до вчинення таких дій слугував факт наявності станом на 31.10.2020року у боржника заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 20.11.2020 за період з 09.10.2019 по 31.10.2020 становить 36 762 грн 75 коп., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.
Районний суд визнав доведеною відсутність у боржника заборгованості по аліментах у зв'язку з тим, що 16.11.2020 ним було перераховано платежі за 13 місяців, у розмірі по 1 250 грн.
Між тим, районний суд не дав оцінки тій обставині, що складена державним виконавцем довідка-розрахунок заборгованості боржника по аліментам є чинною та не звернув увагу на її зміст, відповідно до якої внесені ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 16 250 грн були враховані державним виконавцем під час складання довідки й остаточно визначена загальна сума заборгованості по аліментам (36 762 грн 75 коп.), встановлена з урахуванням внесених боржником платежів.
З огляду на безспірність існування у ОСОБА_1 заборгованості по періодичних платежах за більше ніж тринадцять місяців, державний виконавець дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав до винесення повідомлення про включення скаржника до Єдиного реєстру боржників.
Що стосується інформації, наявної у витязі про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, де у графі розмір основного зобов'язання зазначено 0 грн, (а.с.123 т.2), то районний суд не зверну увагу на те, що указаний витяг сформовано на підставі постанови державного виконавця від 04.11.2020, в той час як заборгованість по аліментах посадовою особою ВДВС установлена у довідці-розрахунку від 20.11.2020 (а.с.138 т.2).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині вимог скарги про визнання неправомірними рішення державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського В.А. про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників відносно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 63468914 від 03.11.2020 та зобов'язання державного виконавця виключити відомості про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні № 63468914 від 03.11.2020, що внесені 20.11.2020, постановлена з неповним з'ясуванням дійсних обставин справи, що призвело до порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, а по справі в цій частині необхідно ухвалити нове судове рішення про відмову у її задоволенні.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками районного суду про поспішність державного виконавця в частині винесення постанови про арешт майна боржника.
Згідно з ч. 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 3 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Згідно з п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Мін'юсту від 02 квітня 2012 року №512/5, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
За положеннями ч. 4, 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку встановленому законом.
Згідно з ч. 3 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Відповідно до ч.2 ст.195 СК Українизаборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Згідно з п. 4 Розділу ХVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавець у разі надходження виконавчого документа про стягнення аліментів у день відкриття виконавчого провадження повинен підрахувати розмір заборгованості зі сплати аліментів та разом з постановою про відкриття виконавчого провадження повідомити про нього стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Частиною 1,3,10 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Як свідчать матеріали справи, звертаючись 30.10.2020 до Голосіївського РВ ДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) з заявою про примусове виконання рішення суду про стягнення з боржника аліментів, стягувач просила прийняти виконавчий лист до виконання. Інформація про наявність заборгованості по платежах у заяві відсутня (а.с.86,87 т.2).
Згідно ч. 1 ст. 28 цього ж Закону - документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до справи, копії постанов про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2020 та про арешт майна боржника від 04.11.2020 відправлено державним виконавцем боржнику 09.11.2020, чим порушено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Встановлено, що зазначені постанови ОСОБА_1 отримано 12.11.2020 й 16.11.2020 на депозитний рахунок Голосіївського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) в межах ВП № 63468914 перераховано платежі за 13 місяців, починаючи з 09.10.2020 у розмірі 1 250 грн за кожен місяць з розрахунку 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, загальна суму перерахунку склала 16 250 грн.
Крім того, відповідно до справи боржником на початку вересня 2020 року на депозитний рахунок Голосіївського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) в межах ВП № 62647474 перераховано платежі за 12 місяців, починаючи з 09.10.2020 у розмірі 1 250 грн за кожен місяць з розрахунку 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, загальна суму перерахунку склала 15 000 грн., проте отримані кошти було повернуто на його рахунок у зв'язку з тим, що виконавчий лист № 752/20931/19 виданий 15.07.2020 Голосіївським районним судом м. Києва, повернуто стягувачу за її ж заявою.
20.11.2020 державним виконавцем складена довідка-розрахунок заборгованості боржника по аліментам, у якій встановлено заборгованість ОСОБА_1 по періодичних платежах станом на 31.10.2020 у сумі 36 762 грн 75 коп.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками районного суду про поспішність дій державного виконавця щодо винесення 04.11.2020 постанови про арешт майна боржника.
Станом на указану дату у виконавчому провадженні не було встановлено наявність заборгованості ОСОБА_1 по періодичних платежах, а після отримання постанови від 03.11.2020 про відкриття виконавчого провадження боржник на депозитний рахунок виконавчої служби вніс грошові кошти.
Не вказувала на існування боргових зобов'язань по аліментах й ОСОБА_2 у заяві про прийняття виконавчого листа до примусового виконання, адресованій виконавчій службі (а.с.86-87 т.1).
Лише 20.11.2020 на підставі довідки - розрахунку заборгованості по аліментах державним виконавцем визначено заборгованість боржника по періодичних платежах, у сумі 36 762 грн 75 коп. (а.с138 т.2).
Отже, постанова про арешт майна ОСОБА_1 , винесена 04.11.2020 державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Полінським В.А. є передчасною, остільки заборгованість по платежах станом на указану дату у виконавчому провадженні не була встановлена, а ця обставина виключала правові підстави до застосування положень ст.56 Закону України «Про виконавче провадження».
А тому районний суд обґрунтовано визнав рішення державного виконавця щодо накладення арешту на майно боржника неправомірними й зобов'язав її скасувати.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про скасування судового рішення в частині вимог скарги про визнання неправомірним рішення державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського В.А. про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників відносно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 63468914 від 03.11.2020 та зобов'язання виключити такі відомості з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні № 63468914 від 03.11.2020, що внесені 20.11.2020.
У решті ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на положеннях матеріального й процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Вячеслава Андрійовича задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року скасувати в частині визнання неправомірними рішення державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Вячеслава Андрійовича про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників відносно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 63468914 від 03.11.2020 року та зобов'язання державного виконавця виключити відомості про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні № 63468914 від 03.11.2020, що внесені 20.11.2020.
Ухвалити по справі в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.
У решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 18 лютого 2022 року.
Суддя-доповідач:
Судді: