9 лютого 2022 року місто Київ
справа № 368/351/18
провадження №22-ц/824/2144/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання -
Сторони:
позивач та відповідач за зустрічним позовом - Головне управління Держгеокадастру у Київській області
відповідач та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖІН ЕНД СІДЗ»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Галкіним Сергієм Анатолійовичем,
на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 17 листопада 2021 року, постановлену у складі судді Кириченко В.І.,
у справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до ОСОБА_1 , ТОВ «ДЖІН ЕНД СІДЗ», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту, договору оренди, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання права власності, -
У березні 2018 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним державного акту, договору оренди, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки.
Позов обґрунтовано тим, що 30 грудня 1992 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 23,1 га для створення селянського (фермерського) господарства на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, який зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 35.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 26 жовтня 2016 року, на підставі зазначеного державного акта на право власності на землю, приватним нотаріусом зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222285600:03:302:0001 площею 23, 1га за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Того ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мартиненком В.О. зареєстровано договір купівлі-продажу земельної ділянки НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в результаті чого право власності на земельну ділянку площею 23,1 га перейшло до останньої.
20 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ТОВ «Всеукраїнський науковий інститут селекції» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222285600:03:302:0001 строком на 10 років, який 28 квітня 2016 року зареєстровано державним реєстратором Кагарлицької районної державної адміністрації.
Вивченням законності відчуження ОСОБА_2 земельної ділянки установлено, що видача державного акту на право приватної власності на землю останньому та подальше її відчуження на користь ОСОБА_1 проведено незаконно.
В даному випадку, підставою набуття земельної ділянки ОСОБА_2 стало рішення 10 сесії 21 скликання Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 30 вересня 1992 року, про що зазначено в державному акті на право власності на земельну ділянку, виданого 30 грудня 1992 року ОСОБА_2 .
В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні , під час ознайомлення з протоколами сесій з 1991 по 1993 роки Мирівської сільської ради, установлено, що рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 23,1 га ОСОБА_2 Мирівською сільською радою не приймалося, а протокол 10 сесії 21 скликання взагалі датовано 15 вересня 1992 року. Також встановлено, що спірну земельну ділянку передано ОСОБА_2 на підставі рішення 11 сесії 21 скликання Мирівської сільської ради від 5 лютого 1993 року, проте не у приватну власність, а у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства з видачею районним відділом по земельним ресурсам державного акту на право постійного користування.
Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 3222285600:03:302:0001 площею 23, 1 га, (на той час було можливим отримати безоплатно у власність земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею не більше 2,62 га) перебувала у постійному користуванні ОСОБА_2 і рахується як землі державної власності та не підлягала відчуженню на користь інших осіб.
Порушене право власності держави на спірні земельні ділянки підлягає судовому захисту, оскільки держава була позбавлена такого права незаконно.
Про порушення права власності держави на земельні ділянки ГУ Держгеокадастру у Київській області стало відомо лише при пред'явленні позову Кагарлицькою місцевою прокуратурою. При цьому ГУ Держгеокадастру у Київській області не могло знати про незаконність вилучення земельної ділянки, оскільки не надавало будь -яких погоджень щодо вилучення із власності держави земельних ділянок.
Позивач зазначає, що в даному випадку порушуються інтереси держави, оскільки укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, що перебуває у державній власності, суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст.14 Конституції України та ст.5, 116, 122, 141, 142 та Перехідних положень ЗК України.
Таким чином, враховуючи інформацію ГУ Держгеокадаструу Київській області від 21 лютого 2018 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3222285600:03:302:0001, передана ОСОБА_2 , знаходиться за межами населеного пункту, прокурорм подано позов в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області, як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 23,1 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району, який зареєстрований 30 грудня 1992 року в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 35 за ОСОБА_2 ; скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Мартиненка В.О. № 27940320 від 26 січня 2016 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 23,1га для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222285600:03:302:0001 від 20 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ВНІС» та скасувати його державну реєстрацію; витребувати на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області із власності ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3222285600:03:302:0001 площею 23,1 га вартістю 605083 грн на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з зустрічним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку, загальною площею 23,1 га, що розташована за адресою: Київська область, Кагарлицький район. Мирівська сільська рада.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 4 червня 2020 року замінено неналежного відповідача ТОВ «ВНІС» на належного відповідача ТОВ «ДЖІН ЕНД СІДЗ».
Протокольною ухвалою від 6 жовтня 2021 року залучено до участі в справі в якості третьої особи Кагарлицьку міську раду.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 6 жовтня 2021 року підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду на 1 листопада 2021 року.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 17 листопада 2021 року після обговорення з ініціативи суду замінено позивача Головне управління Держгеокадастру у Київській області на Кагарлицьку міську раду.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що заміна позивача є іншим випадком заміни особи у відносинах щодо яких виник спір, що передбачено ч.1 ст.55 ЦПК України і такою підставною є положення п.24 розділу Х Перехідних положень ЗК України, які набрали чинності 27 травня 2021 року. З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташована за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Землі не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Заперечення представників відповідачів про те, що в такому разі прокурору слід подавати інший позов не відповідають положенням ст.55 ч.2 ЦПК України про те, що усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, які він замінив.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 зазначила, що поняття «правонаступництво юридичної особи», «правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи» і «процесуальне правонаступництво юридичної особи - сторони у справі» мають різний зміст.
Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (ч.1 ст.104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов'язків юридичної особи (ч.2 ст.107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (ст.1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом ( ч.1 ст.104, ст.ст.106-109 ЦК України) і прав, і обов'язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.
Натомість правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути тільки універсальним (ч.1 ст.104 УК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (п.п.1 і 4 ч.2 вказаної статті). Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.3 цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (ч.6 ст.11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної особи.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього кодексу ( ч.2 ст.509 ЦК України).
Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов'язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правнаступником або стосовно лише цивільних прав (обов'язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов'язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов'язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу ( ч.3 ст.656 ЦК України), дарування (ч.2 ст.718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юрилдичної особи (ч.1 ст.104 ЦК України) чи спадкування (ст.1216 ЦК України). Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється ( ст.ст.608, 609, 1219 ЦК України). Зобов'язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу визначений законом строк
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника оркемих її прав чи обов'язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництвва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, можна дійти висновку, що у справі Кагарлицька міська рада не може вважатися а ні універсальним чи сингулярним правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Київській області, а ні процесуальним правонаступником.
Жоден закон України або підзаконний нормативно-правовий акт не містить положення про те, що сільські, селищні, міські ради, територіальні громади є правонаступниками органів виконавчої влади, в тому числі управлінь Держгеокадастру, в частині розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів. Доказів, які підтверджують відносини правонаступництва між Кагарлицькою міською радою та Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області матеріали справи також не містять. Прийняття Верховною Радою України 28 квітня 2021 року Закону України № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав законної сили 27 травня 2021 року, відповідно до якого змінюється статус земельної ділянки, не дає підстави суду з власної ініціативи провести заміну позивача у цій справі.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що Кагарлицька міська рада має бути позивачем у даній справі є необґрунтованим та таким, що не відповідає положенням чинного законодавства.
Судом першої інстанції самостійно прийнято рішення про заміну позивача, без попереднього обґрунтування прокуратурою наявності правових підставі для здійснення представництва Кагарлицької міської ради та позиції нового позивача, який в цьому спорі вже є стороною, а саме - третьою особою (без самостійних вимог), що й на стороні відповідачів.
Відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є: змагальність сторін та диспозитивність.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із п.3 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Отже, суд першої інстанції не має повноважень замінювати позивача у справі з власної ініціативи без відповідного клопотання з відповідним обґрунтуванням прокурора або інших учасників справи. Прийняття рішення судом про примусову заміну позивача без ініціативи з боку такого позивача чи попереднього позивача чи хоча б схвалення такої особи є порушенням принципу змагальності сторін у цивільному процесі.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до норм процесуального закону зміна предмету чи підстав позову після завершення підготовчого провадження не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження серед іншого є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодженого розгляду справи по суті.
Отже, після закриття підготовчого засідання, що в даному випадку мало місце 6 жовтня 2021 року шляхом постановлення судом першої інстанції відповідної ухвали, заміна позивача, заміна підстав та предмету позову не допускається.
Отже, за таких обставин ухвала суду першої інстанції як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню, справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Галкіним Сергієм Анатолійовичем, задовольнити.
Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 17 листопада 2021 року скасувати.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції..
Повний текс постанови складений 22 лютого 2022 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д.Поливач
А.М.Стрижеус