7 лютого 2022 року місто Київ
справа № 369/7732/20
провадження №22-ц/824/2041/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поліщук Н.В., Соколова В.В., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 вересня 2021 року ухвалене у складі судді Дубаса Т.В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист авторських прав,
У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист авторських прав.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є автором творів, які вона 1 липня 2017 року придбала в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_2
1 липня 2017 року позивачем проведено безготівковий розрахунок за товар, а саме: значок "ІНФОРМАЦІЯ_13" 24*16 мм 50 грн.; підвіска "ІНФОРМАЦІЯ_14" д 18 мм, 65 грн. В матеріальній формі, як вироби утилітарного призначення їх було введено в цивільний обіг з 2008 року, як в Інтернеті, так і у звичайний спосіб продажу.
ТОВ ВУ "Знак" виготовляла вироби у матеріальній формі, як вироби утилітарного вжитку, починаючи з 2008 року.
Свого дозволу на розповсюдження творів та на отримання прибутку від них позивач відповідачу не надавала, ознак позначення її авторства не виявила.
Просила визнати дії ОСОБА_2 у частині недозволеного використання об'єктів авторського права: "Збірка творів "Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементами української символіки "ІНФОРМАЦІЯ_8"", "значок "ІНФОРМАЦІЯ_9", "Кулон підвіска, сарежки: ІНФОРМАЦІЯ_12" протиправними, що призвели до порушення її авторського та інтелектуального права.
Стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, що складає 141 690 гривень.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист авторських прав.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить залишити без змін описову та мотивувальну частину в частині визнання прав позивача - порушеними шляхом комерційного використання об'єктів авторства ФОП ОСОБА_2 за не спростованої ним матеріально правової презумпції авторства; скасувати в частині визначення неналежним відповідачем фізичної особи ОСОБА_2 ; доповнивши мотивувальну частину зазначенням про наявні підстави для настання майнової відповідальності ОСОБА_2 за не спростованої презумпції винного завдання шкоди через використання творів без отриманого дозволу позивача; скасувати резолютивну частину рішення щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про компенсацію; змінити резолютивну частину, яким задовольнити позовну вимогу про стягнення компенсації з відповідача ОСОБА_2 із зазначенням точної грошової суми компенсації, присудженої до стягнення з відповідача у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат.
В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає про те, що судом встановлений факт, що підприємець ФОП ОСОБА_3 створив технічні та адміністративні умови для недозволеного використання об'єктів авторства в крамниці «ІНФОРМАЦІЯ_7» - слугує беззаперечним доказом привласнення результатів інтелектуальної діяльності позивача фізичною особою ОСОБА_2 , що тягне за собою обов'язок несення майнової відповідальності цивільної особи за незаконне використання творів.
Реалізація фізичною особою свого права на підприємницьку діяльність, набуття чи припинення статусу суб'єкта підприємницької діяльності не звужують обсяг цивільних обов'язків фізичних осіб, а тому не звільняють її від несення відповідальності.
Підстави звернення до суду позивача та вимоги не стосуються обтяжень, пов'язаних з виконанням умов правочинів чи з іншими особливостями підприємницької діяльності.
Аргумент щодо реєстрації або припинення підприємницької діяльності не відноситься до предмета спору, оскільки заявлено позов про порушення цивільних прав інтелектуальної власності з вимогою компенсації як способу їх поновлення.
Тому з урахуванням ст.ст. 51-53 ЦК України позовні вимоги до громадянина України як до фізичної особи, заявлені відповідно до норм цивільного законодавства.
Питання щодо неналежності відповідача, суд першої інстанції вирішив з власної ініціативи, що не передбачено процесуальним порядком та суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Матеріали справи свідчать про відсутність заяв будь-якої зі сторін щодо заміни або неналежність відповідача, доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, не лише на стадії до закінчення підготовчого провадження, але й до моменту ухвалення рішення.
Ухвалюючи рішення, суд узяв до уваги особливості розгляду справ «про захист авторського права з вимогою стягнення компенсації», однак зосередився на питанні належності/неналежності відповідача. Внаслідок чого, в рішенні не викладено підсумкового висновку суду щодо настання майнової відповідальності за наслідками протиправних дій відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідач ОСОБА_2 - адвокат Письмак О.Є. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Письмак О.Є. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обгрунтоване залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 1 липня 2017 року позивач придбала у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ФОП ОСОБА_2 , товар, а саме: значок «ІНФОРМАЦІЯ_13» 24х16 за ціною 50 грн. та підвіску «ІНФОРМАЦІЯ_14» д.18 мм за ціною 65 грн., що підтверджується касовим товарним чеками від 1 липня 2017 року №МОА-00025019 та відео файлом, поданим позивачем під назвою «03 ОСОБА_2 АДРЕСА_1 ».
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, здійснює господарську діяльність, перебуває на обліку в ДПІ Києво-Святошинському районі Київської області, у процесі припинення не перебуває.
Позивач є автором збірки творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементами української символіки ІНФОРМАЦІЯ_8», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір від 29 грудня 2014 року № НОМЕР_1 .
Згідно з висновком експерта від 12 квітня 2019 року № 31-01, складеним судовим експертом ОСОБА_4 за результатами судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, експерт дійшов висновку, що окремі складові частини збірки творів під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 з елементами української символіки « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та власні назви деяких з них, є об'єктами авторського права (авторства ОСОБА_1 , можуть використовуватись самостійно, а саме: значок «ІНФОРМАЦІЯ_11»; підвіска «ІНФОРМАЦІЯ_12»; твір під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (коротка назва: « ІНФОРМАЦІЯ_8 ») є оригінальним та таким, що створений творчою працею автора ОСОБА_1 . Твори, які позивач придбала у ФОП ОСОБА_2 ідентичні авторським творам, які є об'єктами авторського права позивача.
Доказів того, що позивачка ОСОБА_1 надала ФОП ОСОБА_2 право на реалізацію творів, автором яких вона є, суду надано не було.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено факт наявності в неї авторського права на товари, що були придбані нею у ФОП ОСОБА_2 , матеріали справи не містять доказів надання згоди позивачем ФОП ОСОБА_2 на продаж її творів, що є об'єктами її авторського права. Майнові авторські права позивача порушені діями ФОП ОСОБА_2 , який здійснює продаж копій творів, що є об'єктами авторського права позивача, вираженій у матеріальній формі (прикраса, аксесуар чи значок як виріб утилітарного призначення), без згоди автора та без виплати їй авторської винагороди. Разом з тим, суд відмовляючи у задоволенні позову, вважав, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, оскільки належним відповідачем у цій справі має бути фізична особа - підприємець ОСОБА_2 .
Проте, з такими висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно з ч.2 ст.54 Конституції України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор-фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми, відеограми, відтворений, опублікований і(або) розповсюджений з порушенням авторського права і(або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україна творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці товари, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охороняться; примірник твору - копія твору, виконана у будь-якій матеріальній формі.
Перелік об'єктів авторського права закріплений у ст.433 ЦК України та ст.8 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Зокрема, об'єктами авторського права є твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення,, з художнього скла, ювелірні вироби тощо.
Згідно із ст.9 Закону України «Про авторські права і суміжні права» частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до Закону.
У силу вимог ч.1 ст.437 ЦК України та ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право виникає з моменту створення твору. Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення,а також виконання будь-яких інших формальностей. Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах. Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.
За змістом ч.ч.3,4 ст.426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором.
Використання твору здійснюється лише за згодою автора ( ст.443 ЦК України).
Статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Згідно з ч.1 ст.32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.
Вичерпний перелік вільного використання творів наведений у ст.21 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Вибір способу захисту порушеного права належить позивачу - суб'єкту авторського права і(або) суміжних прав.
За змістом положень ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» у разі порушення авторського права і (або) суміжних прав можливим є одночасне застосування кількох передбачених зазначеною статтею способів цивільно-правового захисту таких прав.
Відповідно до п.п. «а», «г», абзацу другого, ч.1 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушеннях будь-якою особою авторського права і(або) суміжних прав, передбачених ст.50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і(або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав, з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема: вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушенню; подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 29 грудня 2014 року «ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_8» зареєстровано за ОСОБА_1 .
Тобто, авторські права ОСОБА_1 на твір підтверджено належними та допустимими доками і сумнівів у суду не викликають.
Окремі складові частини збірки творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементами української символіки «ІНФОРМАЦІЯ_8» та власні назви деяких з них, є об'єктами авторського права, які можуть використовуватися самостійно, зокрема «Значок нагрудний « ІНФОРМАЦІЯ_9 », «Кулон ІНФОРМАЦІЯ_12 18мм».
Візуальне порівняння творів, автором яких є позивач, і творів, запропонованих відповідачем для продажу необмеженому колу осіб, дає підстави поза розумним сумнівом стверджувати, що вони є тотожними за своєю формою і змістом (Художнім оформленням). Певні розбіжності не усувають факт копіювання творів позивача без його дозволу, які і не спростовують факт порушення відповідачем авторських право позивача. Для такого висновку не є необхідним спеціальні знання у сфері іншій ніж право (апеляційним судом також не встановлено обставин, визначених ст.195 ЦПК України).
Установлено, що відповідачем були використані об'єкти, зокрема, об'єкт № 2 названий відповідачем як «Я004 Значок «ІНФОРМАЦІЯ_11» 24*16мм» та об'єкт № 3 , названий відповідачем як «Підвіска «ІНФОРМАЦІЯ_14 д.18мм». Використані відповідачем об'єкти ідентичні авторським творам.
Так, об'єкт № 2 як виріб утилітарного призначення є частиною 2 Збірки - «значок нагрудний «ІНФОРМАЦІЯ_9»; «Значок - прапор, 16*24мм: латунь, травлення, емаль, позолота, некілювання, хромування або покриття силіконовим композитом», Значок прапор «Патріотичний (УПА)», двоколірний з Тризубом, оригінальна авторська конфігурація у вигляді фігурного прапору (дві дугоподібні смужки малинового та чорного кольору, розділені горизонтальною золотистою перетинкою та вертикальною перетинкою і емалями) на короткому флагштоку, що містить золотавий «Тризубець». Об'єкт № 3, названий відповідачем як «Підвіска «ІНФОРМАЦІЯ_14 д.18мм» є вжитковим твором та частиною 5 Збірки - Кулон ІНФОРМАЦІЯ_12 18мм», а саме згідно п.2, ч.5 стор.13 висновку, п.3 ч.5 стор.22 Додатку: «Нюанс кулону, його оригінальною творчою складовою, є гармонійне поєднання таких складових елементів, з урахуванням співвідношення пропорцій частин та кольору як: розміщення стилізованого під державний герб України тризубу; - золотисте обрамлення по контору, а також золотиста лінія поділу кольору; - нерівномірний поділ круглої основи (верхня більша, нижня менша).
Згідно висновку експерта № 31-01 від 12 квітня 2019 року за результатами судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, підготовленого для використання в цивільному судочинстві за замовленням ОСОБА_1 , окремі складові частини збірки творів під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_8» та власні назви деяких з них, є об'єктами авторського права (авторства ОСОБА_1 ), які можуть використовуватися самостійно, зокрема, Значки Частини 2: « Прапор двоколірний з Тризубом »; «Прапор Патріотичний (УПА) двоколірний. 3 Тризубом» (2 Варіанти»; «Анархія -А, рок-н-рольна»).
Частина 5: Кулон, підвіска, сережки: блакитно-жовтий; Кулон, підвіска, сережка: синьо-золотий; Кулон «ІНФОРМАЦІЯ_12»; Кулон «Зірка Давида» 1 варіант»; Кулон «Зірка Давида» 2 варіант»; «07х22х2 мм довгаста фігура з отвором для кріплення (кулон, підвіска, сережки). Власна назва згідно каталогу реєстрації «Серце патріота».
Твір під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (коротка назва: «ІНФОРМАЦІЯ_8») є оригінальним та таким, що створений творчою працею автора ОСОБА_1 .
Апеляційний суд приходить до висновку, що позивач довела факт наявності у неї авторського права, факт порушення цього права відповідачем, який здійснював продаж товарів, що копіюють її твори без її дозволу, з наміром отримання прибутку без відрахування винагороди автору. Причинно-наслідковий зв'язок між цими фактами є очевидним.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Позивачка ОСОБА_1 пред'явила позовні вимоги до громадянина ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.1 ст.24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
За правилами ч.ч.2,4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент смерті.
У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
З аналізу вказаних норм цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом ( стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною фізичною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умом не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її право- і дієздатністю, та не обмежує їх (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 753/16525/16-Ц)..
Отже, пред'явлення позову до ОСОБА_2 як до фізичної особи не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 як особи, права якої як автора твору порушені відповідачем.
Визначаючи розмір компенсації, суд виходить з наступного.
Пунктом г) абзацу другого частини першої, пунктом г) частини другої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», у редакції, що діяла станом на 1 липня 2017 року, встановлено, що при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, суб'єкти авторського права і(або) суміжних прав мають право: подавати позови до суду про виплату компенсації. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
Відповідно до п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки «інших виплат», про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і(або) суміжних прав.
Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів Закону та застосовувати розрахункову величину у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року на дату винесення рішення.
З 1 січня 2022 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік». Зазначеним документом установлено суму прожиткового мінімуму у місячному розмірі: з 1 січня - 2481 грн.
При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г» цієї частини 2 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та(або) наміри відповідача.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» № 5 від 4 червня 2010 року при вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і(або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені ст.3 ЦК, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні.
При визначенні компенсації слід врахувати, що кожен твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту; кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для відповідальності у виді стягнення компенсації; кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.
Оскільки кожний твір є окремим об'єктом авторського права, який охороняється законом, то захисту підлягають права на два твори, які були продані відповідачем.
Таким чином, відповідач має виплатити позивачеві компенсацію у розмірі 20 прожиткових мінімумів, що складає 49620 грн.
Що стосується вимоги про визнання дій ОСОБА_2 у частині недозволеного використання об'єктів авторського права «ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_8 », «значок « ІНФОРМАЦІЯ_9 », «ІНФОРМАЦІЯ_10» в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_7 » за адресою: АДРЕСА_1 - протиправними, що призвело до порушення авторського та інтелектуального права ОСОБА_1 , то така задоволенню не підлягає, оскільки такий спосіб захисту не передбачений Законом України «Про авторське право і суміжні права», який має перевагу в застосуванні над загальними нормами права. Статтею 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» чітко встановлено перелік способів захисту в разі порушення авторських прав, до якого не відноситься визнання дій протиправними, в тоу час як встановлення факту порушення авторського права входить до предмету доказування при захисту судом прав позивача у будь-який заявлений на підставі ст.52 Закону спосіб.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України,
суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 вересня 2021 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення авторського права в сумі 49620 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1240 грн.50 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова