ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8859/21
провадження № 2/753/763/22
"24" лютого 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Кирик К. С., розглянувши у підготовчому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Клін Стрім» до ОСОБА_1 , державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку, зобов'язання вчинити дії, зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Клін Стрім», приватного підприємства «Соляріс-СД» про визнання неправомірними використання торгового знаку, заборону вчинення дій,
У травні 2021 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Клін Стрім» (далі також -ТОВ «Клін Стрім», позивач) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати повністю недійсним свідоцтво на торговельну марку за № НОМЕР_1 від 03.03.2021, що було видане ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач 1) на підставі рішення Національного органу інтелектуальної власності, функції якого виконує державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (далі також - Укрпатент, відповідач 2), зобов'язати Укрпатент внести відповідні відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки та опублікувати інформацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Ухвалою від 18.05.2021 суд відкрив провадження за цим позовом та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 28.09.2021.
22.07.2021 від Укрпатенту надійшов відзив на позовну заяву, а 16.08.2021 - клопотання про долучення доказів.
18.08.2021 від ОСОБА_1 надійшли відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява, у якій він просив визнати неправомірним використання ТОВ «Клін Стрім» та приватним підприємством «Соляріс-СД» (далі також - ПП «Соляріс-СД») торгового знаку «Клін Стрім», заборонити їм використовувати вказаний знак, доменні імена та адресу електронної пошти з відповідними позначеннями.
В підготовчому засіданні 28.09.2021 суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_1 та за клопотанням представника позивача відклав підготовче засідання на 02.11.2021.
02.11.2021 суд за клопотанням представника позивача відклав підготовче засідання на 17.01.2022.
17.01.2022 від учасників справи надійшла низка заяв і клопотань, а саме: від позивача в особі представника ОСОБА_2 - заява про залишення позовної заяви без розгляду; від відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 - клопотання про зупинення провадження у справі до надбання законної сили рішенням у цивільній справі № 757/61707/21; від Укрпатенту - клопотання про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору.
У підготовчому засіданні 17.01.2022 учасники справи просили надати час для ознайомлення з поданими заявами і клопотаннями, у зв'язку з чим суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 24.02.2022.
В підготовче засідання 24.02.2022 учасники справи не з'явилися, проте ураховуючи, що сторони обґрунтували свої позиції щодо подальшого руху справи у поданих ними заявах з процесуальних питань, а указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, суд визнав за можливе провести підготовче засідання за відсутності учасників справи.
За результатами дослідження матеріалів справи суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання Укрпатенту про закриття провадження у справі з таких підстав.
Згідно з імперативним приписом пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Вказана норма є новелою ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, а необхідність її запровадження обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, на відміну від раніше чинної конституційної норми про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як роз'яснив Верховний Суд у низці своїх рішень, зокрема, у постановах від 03.05.2018 по справі № 404/251/17 та від 13.05.2020 по справі № 686/20582/19-ц, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті та, відповідно, здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Суд касаційної інстанції зазначив, що поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
За змістом цивільного процесуального законодавства під предметом спору розуміється об'єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.
Види об'єктів цивільних прав визначені у статті 177 ЦК України, з поміж інших до них віднесено результати робіт, послуги, результати інтелектуальної та творчої діяльності.
Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Згідно статті 418 цього Кодексу до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (стаття 492 ЦК).
Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні, є Закон «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 (далі - Закон № 3689-XII).
Стаття1 Закону № 3689-XII дає визначення знаку як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб, та доменного імені як імені, що використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті.
Право власності на знак засвідчується свідоцтвом (частина 3 статті 5 Закону № 3689-XII).
Відповідно до статті 494 ЦК набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.
Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.
Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.
Згідно пункту 4 статті 5 Закону № 3689-XII обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
За змістом статті 4 Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891 (дата набуття чинності для України - 25.12.1991) з дати реєстрації, зробленої таким чином в Міжнародному бюро відповідно до положень статей 3 та 3ter, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо.
Відповідно до частини 1 статті 495 ЦК майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Стаття 16 Закону № 3689-XII визначає, що свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права.
При цьому використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмінності знака.
Відповідно до статті 424 ЦК майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом (частини 2, 3 статті 426 ЦК).
Відповідно до пункту 5 статті 16 Закону № 3689-XII свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.
За приписами статті 20 Закону № 3689-XII будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону.
На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.
Вимоги первісного позову мотивовані тим, що оспорюване свідоцтво щодо комбінованого позначення CLEAN STREAМ є тотожним найменуванню «Клін Стрім (CLEAN STREAМ), що було відоме в Україні і належить позивачу, який одержав на нього право до дати подання ОСОБА_1 до Укрпатенту відповідної заявки.
Натомість у зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що ТОВ «Клін Стрім» та ПП «Соляріс-СД» неправомірно використовують позначення «Клін Стрім», яке належить йому відповідно до виданого у встановленому законом порядку свідоцтва на торговельну марку.
Судом установлено, що ще до звернення до суду з цим позовом ТОВ «Клін Стрім» на підставі абзацу другого пункту 1 статті 15 Закону № 3689-XIIзвернулося до Апеляційної палати Національного органу інтелектуальної власності, функції якого виконує Укрпатент, із запереченням проти рішення Укрпатенту про державну реєстрацію торговельної марки «CLEAN STREAМ, зобр.» за заявкою ОСОБА_1 , на підставі якого було видане оспорюване свідоцтво № НОМЕР_1 .
17.08.2021 Апеляційною палатою Укрпатенту за результатами розгляду заперечення ТОВ «Клін Стрім» було прийняте рішення про скасування рішення Укрпатенту від 04.02.2021 про державну реєстрацію торговельної марки «CLEAN STREAМ, зобр.» за заявкою ОСОБА_1 .
Відповідно до пунктів 4, 5 Регламенту Національного органу інтелектуальної власності, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 02.03.2021 № 433, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2021 за № 610/36232, рішення Апеляційної палати, прийняте колегією за результатами розгляду заперечення, апеляційної заяви… набирає чинності з дати затвердження його наказом Укрпатенту та є обов'язковим для сторін, подавця заяви та Укрпатенту.
Рішення Апеляційної палати Укрпатенту від 17.08.2021 було затверджене наказом Укрпатенту від 01.11.2021 № 232-Н/2021, а відтак з вказаної дати воно набрало чинності.
Отже скасування у передбаченому законом порядку державної реєстрації торговельної марки «CLEAN STREAМ, зобр.», на підставі якої ОСОБА_1 було видано оспорюване свідоцтво № НОМЕР_1 , унеможливлює вирішення вимог як первісного так зустрічного позовів та свідчить про відсутність предмету спору, що є підставою для закриття провадження у справі.
Таку ж правову позицію сформував Верховний Суд у своїх постановах від 03.05.2018 у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18) та від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).
Наявність у провадженні Печерського районного суду м. Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Апеляційної палати Укрпатенту (справа № 757/61707/21-ц) не має значення для вирішення цієї справи, оскільки предмет і підстави позовів у цих двох справах є різними.
Зважаючи на прийняття судом рішення про закриття провадження у справі, вирішення клопотання позивача про залишення позову без розгляду та клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі є недоцільним.
Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 255, статтями 196-200 ЦПК України, суд
Закрити провадження у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Клін Стрім» до ОСОБА_1 , державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку, зобов'язання вчинити дії, зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Клін Стрім», приватного підприємства «Соляріс-СД» про визнання неправомірними використання торгового знаку, заборону вчинення дій.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: